АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________________________________
Справа № 11 –379 2011 року Головуючий у 1-й інстанції: Окунь Т.В.
Категорія ст.185 ч.3 КК України –Т.З. Доповідач: Давиденко Е.В.
У Х В А Л А
Іменем України
12 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого –судді Давиденка Е.В.
суддів Мілаша С.П., Гавриша В.М.
з участю прокурора Попок О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2011 року, –
У С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Комсомольська, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 16.12. 2003 року Комсомольським судом Полтавської області за ч.1 ст.186, ч.2 ст. 154 КК України до одного року обмеження волі з іспитовим терміном на 2 роки
- 05.08. 2004 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, 70,71 КК України до 2 років 5 місяців позбавлення волі. Звільнився 17.10.2006 року по відбуттю строку покарання.
засуджено за ч.2 ст.185 КК України до двох років позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково.
Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_4 завдану злочином матеріальну шкоду в сумі 255 грн., на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 647 грн., на користь ОСОБА_6 відповідно завдану злочином матеріальну шкоду в сумі 535 грн. грн. та судові витрати в сумі 78 грн.
За вироком суду ОСОБА_3 вчинив ряд умисних тяжких злочинів проти власності за таких обставин 12 липня 2009 року в період часу з 17-00 год. до 21-30 год., ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні адміністративного корпусу стадіону «Юність»в м. Комсомольську, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, з жіночої сумки, яка знаходилась в підсобному приміщенні комори для зберігання побутової хімії, таємно, повторно з корисливих спонукань викрав належні потерпілій ОСОБА_7 готівкові кошти в сумі 944 грн. Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 11 серпня 2009 року, близько 23-00 год. ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна прибув на територію ВАТ «ПГЗК», де через відчинену кватирку проник до підсобного приміщення збагачувальної фабрики ВАТ «ПГЗК», звідки таємно, повторно, з корисливих спонукань з жіночої сумки викрав мобільний телефон марки «НОКІА 6131»вартістю 798 грн. із сім-картою оператора «Київстар»та акумуляторною батареєю, внаслідок чого завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 1053 грн. Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 13 листопада 2009 року в період часу з 22-00 год. до 22-20 год., ОСОБА_3, знаходячись в загальному коридорі будинку АДРЕСА_2 скориставшись відсутністю власника майна - потерпілого ОСОБА_6, шляхом вільного доступу, від вхідних дверей квартири №7 викрав належну йому сумку з його особистим майном: двома мобільними телефонами моделі «НОКІА»з флеш- та сім- картами і грошовими коштами на їх рахунках, гаманцем з готівкою в сумі 500 грн. та іншим особистим майном, внаслідок чого завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3 317 грн. Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 лютого 2010 року, в період часу з 16-00 год. до 16-45 год. ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна прибув на територію ВАТ «ПГЗК», де, зайшовши в приміщення роздягальні душової ДФ ВАТ «ПГЗК», шляхом вільного доступу, із шухляди для змінного одягу таємно викрав два мобільні телефони із сім- картами і грошовими коштами на їх рахунках, внаслідок чого завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1279 грн. Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.
Заслухавши доповідача, прокурора Попок О.В., який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 не підлягаючою задоволенню, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляції засудженого залишити без задоволення, а вирок суду –без зміни, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_3
Винуватість засудженого ОСОБА_3 по епізодам таємного викрадення майна, повторно у потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується наявними у матеріалах кримінальної справи та перевіреними у судовому засіданні доказами та ніким з учасників судового процесу не оскаржуються.
Також обґрунтовано районний суд визнав винуватим ОСОБА_3 по епізоду крадіжки у потерпілої ОСОБА_4
Не зважаючи на не визнання вини засудженим по цьому епізоду, суд першої інстанції обґрунтовано послався у вироку суду на зізнавальні показання ОСОБА_3 в яких він вказував про обставини вчинення крадіжки у потерпілої ОСОБА_4
Ці показання засудженого ретельно були перевірені судом.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтвердила суду, що крадіжку її особистого майна було вчинено ввечері 11 серпня 2009 року шляхом проникнення до приміщення через відкриту кватирку, що підтверджено в матеріалах справи протоколом огляду місця події (т.1 а.с. 78).
Як вбачається із змісту явки з повинною (а.с. 96), наданою ОСОБА_3 на досудовому слідстві за згаданим злочинним епізодом, на початку серпня 2009 року, він, перебуваючи на території ГЗК, проник до підсобного приміщення збагачувальної фабрики, де з сумки викрав мобільний телефон та гроші. Телефон продав своєму знайомому ОСОБА_8, а гроші витратив на власні потреби.
Факт продажу ОСОБА_3 телефону марки «НОКІА 6131»підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 Він же на стадії досудового слідства під час проведення впізнання (т.1 а.с. 273) в ОСОБА_3 впізнав хлопця, який продав йому телефон. ОСОБА_8 також підтвердив суду, що телефон згодом продав своїй знайомій ОСОБА_9, у якої він був вилучений працівниками міліції на стадії досудового слідства, що підтверджено в матеріалах справи відповідними протоколами вилучення та огляду телефону (т.1 а.с. 82).
Отже, твердження ОСОБА_3 про його непричетність до вчиненого злочину та безпідставне засудження за цим епізодом є неспроможним.
Правильно судом дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України.
Повно та всебічно судом першої інстанції було перевірено і заяву засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства.
При цьому ОСОБА_3 не надав жодних незалежних доказів, здатних підтвердити його заяви, ніби він був підданий катуванню з боку працівників міліції та при цьому змушений був оговорити себе.
За відсутності будь-яких незалежних свідків, які були присутні під час побиття, суд першої інстанції обґрунтовано ствердив наявну його позицію заперечення своєї причетності до вчинення інкримінованого злочину як спосіб захисту, обґрунтовано зазначаючи при цьому, що ОСОБА_3, усвідомлюючи характер доказів по справі, в т.ч. наявність вилучених речових доказів по кожному з пред'явлених епізодів, в т.ч. по епізоду з ОСОБА_4, вдався до заперечення своїх первинних показань /в т.ч. явки з повинною (т.1 а.с. 96), мотивуючи їх характер тиском з боку працівників міліції, з приводу чого він, вже під час судового слідства звернувся із відповідною скаргою до прокуратури, за фактом якої було проведено перевірку з прийняттям рішення про відсутність в діях працівників міліції підстав для порушення кримінальної справи (т.2 а.с. 40-62).
Також обґрунтовано судом, виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.
Судом прийнято до уваги, що один із скоєних ОСОБА_3 злочинів е тяжким. Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
За висновком ЛКК ОСОБА_3 практично здоровий, працездатний, не потребує примусового лікування від наркоманії та алкоголізму. Проживає в родині з батьками, не працює, постійного джерела доходу не має. Протягом 2008-2009 років неодноразово притягався до адміністративної відповідальності (т.1 а.с. 323-324)
Отже вирішуючи питання щодо міри покарання та необхідності її відбуття, приймаючи до уваги дані про особу підсудного, який вчинив ряд умисних злочинів проти власності через 2,6 роки після звільнення від покарання за попереднім вироком, судом вірно зазначено, що все це є свідченням його небажання стати на шлях виправлення, а тому з врахуванням положень ст. 50, ч.2 ст. 65 КК України, які передбачають, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочини, а також запобігання вчиненню нових злочинів, і вірно дійшов висновку, що відбувати покарання ОСОБА_3 має в умовах ізоляції від суспільства.
Також місцевий суд правильно розв’язав цивільні позови та визначив розмір стягнутої на користь потерпілих матеріальної шкоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, –
У Х В А Л И Л А:
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 лютого 2011 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а його апеляції –без задоволення.
С у д д і :
_____________ __________ ___________
Давиденко Е.В. Мілаш С.П. Гавриш В.М.