АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14403/10
Головуючий по 1-й інстанції Жмурко П.Я.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючої судді Акопян В.І.
суддів Лобова О.А., Петренка В.М.
при секретарі Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року в справі за позовом ВАТ КБ «Надра»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ВАТ КБ «Надра»про визнання недійсним договору поруки, за позовом Опікунської ради виконавчого комітету Карлівської міської ради до ОСОБА_7, ВАТ КБ «Надра»про визнання недійсним договору поруки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ВАТ КБ «Надра»звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким розірвати кредитний договір, укладений з ОСОБА_2, стягнути з відповідачів солідарно 100 121 грн. заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи заявлені вимоги невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору.
У травні 2010 року ОСОБА_7 і Опікунська рада виконавчого комітету Карлівської міської ради подали позови, у яких, посилаючись на порушення вимог ЗУ «Про охорону дитинства», просили визнати недійсним і розірвати договір поруки, укладений між ВАТ КБ «Надра»і ОСОБА_7
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року позов ВАТ КБ «Надра»задоволений частково:
стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь Банку 100 121 грн. заборгованості за кредитним договором;
стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ «Надра»заставне майно –двокімнатну квартиру АДРЕСА_1;
вирішене питання про судові витрати.
Позови ОСОБА_7 і Опікунської ради виконавчого комітету Карлівської міської ради задоволені частково: визнаний недійсним договір поруки від 17 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_7 і ВАТ КБ «Надра».
ВАТ КБ «Надра»в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду у частині відмовлених позовних вимог Банку скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення про розірвання кредитного договору, а також про стягнення у солідарному порядку заборгованості також з поручителя ОСОБА_7
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що висновки суду про відсутність підстав для розірвання кредитного договору, а також про недійсність договору поруки суперечать встановленим обставинам та вимогам закону.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, рішення суду першої інстанції скасувати, справу повернути на новий розгляд.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що справа розглянута без участі відповідачів, яких не було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра»слід задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 –відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.4 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра»і ОСОБА_2 укладений кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав 86 000 грн. грошових коштів строком до 17 жовтня 2016 року зі сплатою 18% за користування кредитом.
У забезпечення виконання умов кредитного договору у той же день між Банком і ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладені договори поруки, згідно яких поручителі зобов?язалися відповідати солідарно за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.
Крім того, у той же день між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, згідно умов якого в іпотеку передана належна іпотекодавцям квартира АДРЕСА_1.
За станом на час звернення Банку до суду з позовом ОСОБА_2 прострочив сплату чотирнадцяти обов?язкових платежів, тобто порушив умови п.3.3.2 –3.3.4 кредитного договору.
Заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 25 січня 2010 року склала 100 121 грн. 83 коп., а саме
Основний борг (тіло кредиту) –77 664 грн. 04 коп.
Відсотки за користування кредитом - 16 570 грн. 97 коп.
Комісія –4 733 грн. 10 коп.
Пеня за порушення строків погашення кредиту –1 153 грн. 72 коп.
Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу Банку про дострокове стягнення суми заборгованості у солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та про звернення стягнення на іпотечне майно –квартиру.
Апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 не містить обґрунтованих доводів про те, що неналежне повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання потягнуло неправильне по суті вирішення спору у частині задоволених позовних вимог Банку.
Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання кредитного договору.
Усупереч вимогам ст.213, ст.214 ЦПК України рішення суду у цій частині не мотивоване.
Заявляючи вимогу про розірвання кредитного договору, Банк посилався на допущене ОСОБА_2 істотне порушення умов договору.
Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З матеріалів справи вбачається, що згідно п.3.3.2 кредитного договору ОСОБА_2 зобов?язаний щомісячно сплачувати 1 894 грн. 15 коп. необхідного мінімального платежу (а.с.7).
З наданого Банком розрахунку (а.с.5) ОСОБА_2 за період з жовтня 2006 року по січень 2010 року жодного разу не сплатив повної суми щомісячного необхідного мінімального платежу, а з листопада 2008 року практично припинив внесення щомісячних платежів.
Наведена обставина, на переконання колегії суддів, свідчить про істотне порушення умов кредитного договору, яке позбавило Банк можливості отримувати дохід, на який він розраховував при укладенні договору.
За таких обставин позовні вимоги Банку про розірвання кредитного договору є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні вимог Банку про стягнення з ОСОБА_7 як поручителя заборгованості за кредитним договором і задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена угода укладена з порушенням вимог ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства», тобто без дозволу органу опіки та піклування.
З такими висновками колегія судів погодитися не може, оскільки вони суперечать вимогам матеріального права.
Статтею 17 ЗУ «Про охорону дитинства»передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, як підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов?язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов?язання.
За своєю правовою природою договір поруки (ст.553 ЦК України) є способом забезпечення виконання зобов?язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.
Зі змісту договору поруки (а.с.10) вбачається, що ОСОБА_7 зобов?язалася відповідати перед Банком за належне виконання ОСОБА_8 зобов??язань за кредитним договором. Будь-яких зобов?язань від імені дитини або щодо розпорядження її майном на ОСОБА_7 цим договором не покладено.
За таких обставин відсутні правові підставі вважати, що укладений ОСОБА_7 договір поруки порушує права її неповнолітньої дитини та суперечить закону.
Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовів ОСОБА_7 і Опікунської ради виконавчого комітету Карлівської міської ради слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовів.
Відповідно рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід змінити, доповнивши указівкою про стягнення заборгованості у солідарному порядку також і з ОСОБА_7
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра»задовольнити.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року у частині відмови задовольнити вимогу ВАТ КБ «Надра»розірвати кредитний договір та у частині задоволення позовів ОСОБА_7 і Опікунської ради виконавчого комітету Карлівської міської ради скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ВАТ КБ «Надра»задовольнити –розірвати кредитний договір №459/06-Z від 17 жовтня 2006 року, укладений між ВАТ КБ «Надра»і ОСОБА_2.
У задоволенні позовів ОСОБА_7 і Опікунської ради виконавчого комітету Карлівської міської ради відмовити за безпідставністю.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року у частині задоволення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ВАТ КБ «Надра»з ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити, доповнивши рішення указівкою про стягнення заборгованості також і з ОСОБА_7 у солідарному порядку.
В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча В.І. Акопян
Судді О.А. Лобов
В.М. Петренко
Копія