У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          02 грудня 2011 року                                                                                           м. Рівне

          Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі суддів          :

                                                Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради на постанову Дубенського міськрайонного суду від 12 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії,

                                                             ВСТАНОВИЛА:

          12 січня 2010 року позивачка звернулася в суд із позовом, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначеному законодавством, та просила зобов”язати відповідача провести нарахування та виплату цієї допомоги за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

          Постановою Дубенського міськрайонного суду від 12 березня 2010 року відмову відповідача виплатити позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми”  за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року було визнано протиправною та зобов’язано  відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці вказану допомогу за цей період.

          Не погодившись із  постановою суду, відповідач  в апеляційній скарзі вказував, що він виплачував зазначену допомогу відповідно до вимог законодавства, а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову. Одночасно наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним  позовом.

Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві в позові.

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

          Судом першої інстанції вірно  встановлено , що 24 лютого 2006 року позивачка народила дитину ( а.с. 5) і мала право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" , відповідно до якої допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

          Частиною 1 ст. 14 цього Закону  визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

          Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає з 1 квітня –463 грн., з 01 жовтня –470 грн.

          На підставі абзацу третього частини 2 статті 56, пунктів 7, 14 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" було зупинено.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп  положення статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 2, 13, 14, 23, 29, 30, 39,41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік " визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 Коснституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку , що із 9  липня 2007 року  й до 31 грудня 2007 року  позивачка мала право отримувати  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у розмірі встановленого законом  прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

          Разом  із тим,  суд першої інстанції не дав правової оцінки тій обставині , що позивачка при зверненні до суду пропустила  визначений статтею 99 КАС України ( в редакції на час звернення із позовом до суду)  ___________

          справа №  22-а-3210-11                                        Головуючий в суді 1 інст. Ходак С.К.

                                                                      Суддя-доповідач Мельник Ю.М.

річний строк звернення до суду.          

          Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС ( в редакції на час звернення з позовом) річний строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Про порушення свого права позивачка дізналася з того часу, коли почала отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в меншому розмірі, як  визначено законом.

          Позивачка не надала суду  доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а суд першої інстанції безпідставно поновив вказаний строк.

          Із матеріалів справи вбачається, що суд задовольнив позов з вимогами, які знаходяться поза межами річного строку звернення до суду.

Статтею 100 КАС ( в редакції на час  вирішення справи судом) було визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Відповідач у запереченнях на позов  наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом ( а.с. 10).

За таких обставин в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову з вимогами, які знаходяться поза межами річного строку звернення до суду, тобто за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

          На підставі наведеного,           колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду залишатися чинною не може і підлягає скасуванню.          

          Згідно ст. 100 КАС України (в редакції на час вирішення справи апеляційним судом)  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду , якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

          Враховуючи те , що  позивач звернувся  з адміністративним  позовом  з пропущенням строку звернення до суду та враховуючи наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення цього строку, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду підлягає скасуванню, а  адміністративний позов  відповідно до ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

          Керуючись  ст. 100, 197, п.4 ч.1 ст. 198 ,  п.4 ч.1 ст. 202 , ст. 206 КАС України , колегія суддів

                                                               УХВАЛИЛА :

          Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради - задовольнити частково.

          Постанову Дубенського міськрайонного суду від 12 березня 2010 року - скасувати.

          Адміністративний позов ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов”язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досяггнення нею трирічного віку за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - залишити без розгляду.

Ухвала   суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: