Справа№22-а-1031 Головуючий у 1 інстанції Коцюрба М.П.
Категорія 9 Доповідач Поліщук М.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2006 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Лащенка В.Д. суддів- Даценко Л.М., Поліщука М.А., при секретарі Чабанюк Т.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Президента України Крижановської Інни Миколаївни на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року, апеляційною скаргою представника позивача - ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання Указу Президента України від 24 травня 2006року протиправним, його скасування та поновлення на роботі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано Указ Президента України НОМЕР_1 „Про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1". Поновлено ОСОБА_2 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року відмовлено представнику позивача в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення в частині позовних вимог про визнання Указу Президента України НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправним.
В апеляційній скарзі представник Президента України просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Представники Президента України доводили, що справа підсудна Конституційному Суду України; суд, скасовуючи Указ Президента України від 24.05.2006року, не довів його невідповідність нормам матеріального права; сторони не перебувають в трудових правовідносинах і суд безпідставно застосував норми Кодексу Законів про працю; суд необгрунтовано прийшов до висновку про порушення встановлених законом порядку та процедури звільнення позивача з роботи; суд порушив норми процесуального права.
В апеляційній скарзі представник позивача просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року скасувати, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року змінити, доповнивши її резолютивну частину висновком про протиправність Указу Президента України НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Представник позивача доводив, що резолютивна частина постанови суду не містить висновку про протиправність оскаржуваного указу Президента України.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України НОМЕР_2 ОСОБА_2 був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1.
26 березня 2006року ОСОБА_2 обраний депутатом Київської обласної ради.
4.05.2006року позивач поступив на стаціонарне лікування в Київську обласну клінічну лікарню і згідно листка непрацездатності перебував там до 31.05.2006року.
24.05.2006року Указом Президента України НОМЕР_1 ОСОБА_2 звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.
25.05.2006року ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом до суду.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Указ Президента України від 24.05.2006року прийнятий з порушенням Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України „Про державну службу", Закону України"Про місцеві державні адміністрації", Закону України" Про статус депутатів місцевих рад" : в Указі не зазначено підстави звільнення з роботи; як депутата місцевої ради його не попередили про наступне звільнення з роботи не менше ніж за 15 днів; його звільнено з посади в період тимчасової непрацездатності.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постановлені судові рішення необхідно залишити без змін із слідуючих підстав.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.
Приймаючи постанову від 16.06.2006року про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів в судовому засіданні правомірність прийнятого Указу про звільнення позивача з роботи і судом встановлено, що Указ Президента України про звільнення ОСОБА_2 з роботи є незаконним.
Колегія судців погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, поскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і узгоджуються з вимогами закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 квітня 2006року в секретаріат Президента України надійшло подання прем"єр-міністра України з пропозицією про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.
Президент України Ющенко Віктор Андрійович указом НОМЕР_1 звільнив ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 без зазначення підстави звільнення.
На час прийняття оскаржуваного указу ОСОБА_2 був депутатом Київської обласної ради і знаходився на стаціонарному лікуванні в Київській обласній клінічній лікарні.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача, представника відповідача, копією подання прем"єр-міністра України з пропозицією про звільнення ОСОБА_2 з посади, копією Указу Президента України від 24.05.2006року (а.с.14), копією листка непрацездатності від 4.05.2006року (а.с.30).
Відповідно до ч.4 ст.118 Конституції України голови місцевих державних адміністрації призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Конституційні повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України. Відповідно до зазначеної статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає Укази і розпорядження, які є обов"язковими до виконання на території України.
Встановивши обставини справи і оцінивши досліджені докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскаржуваний Указ Президента є підзаконним нормативним актом індивідуальної дії, а тому повинен відповідати як Конституції України, так і законам України.
З врахуванням наведеного, суд перевірив законність оскаржуваного Указу і в межах повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до обгрунтованого висновку, що Указ Президента. України НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_2 є незаконним і підлягає скасуванню, поскільки при його прийнятті допущені такі порушення законів України:
ч.Зст.40 КЗПП України - звільнення ОСОБА_2 проведено в період його тимчасової непрацездатності;
В порушення ст.9 Закону України"Про місцеві державні адміністрації"", ст.30 Закону України"Про державну службу", КЗПП України в Указі не зазначено підстави звільнення;
В порушення ч.З ст.ЗЗ Закону України „Про статус депутатів місцевих рад" ОСОБА_2 як депутата обласної ради про наступне звільнення з роботи не було письмово попереджено не менше, ніж за 15 днів.
Доводи апеляційної скарги представника Президента України щодо підсудності справи Конституційному суду України до уваги взяті бути не можуть з таких підстав.
Повноваження Конституційного Суду України визначені статтею 150 Конституції України, згідно якої до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питань про конституційність нормативно-правових актів Президента України, а оскаржуваний Указ стосується питання звільнення позивача з посади. ІНФОРМАЦІЯ_1.
Перевірка законності оспорюваного Указу Президента України про звільнення позивача з посади належить до компетенції адміністративних судів, а до їх утворення - до компетенції судів загальної юрисдикції.
Аналогічною є позиція Конституційного Суду України, який в своєму рішенні від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа№ 1-1/2002) у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) вказав, що „постанови Верховної ради України, укази і розпорядження Президента України є підзаконними нормативними актами (стаття 91; частина третя статті 106 Конституції України), тобто такими, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України і мають відповідати їм. Тому вони можуть перевірятися на відповідність не тільки Конституції, а й законам України. Перевірка законності зазначених актів є функцією судів загальної юрисдикції. У разі виникнення питання щодо їх конституційності починає діяти механізм, передбачений статтею 150 Конституції України. Конституційне закріплення повноважень Конституційного Суду України перевіряти конституційність актів Верховної Ради України і Президента України та можливість оскарження до судів загальної юрисдикції актів Верховної Ради України і Президента України індивідуального характеру з питань призначення на посади чи звільнення з посад певних осіб стосовно їх законності надає зазначеним особам право оскарження до судів за встановленими законам формами і процедурами".
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності трудових правовідносин між позивачем і Президентом України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують висновків суду щодо порушення трудового законодавства при прийнятті оскаржуваного Указу.
Доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду щодо встановлення порушення порядку та процедури звільнення з роботи позивача є необгрунтованими, поскільки судом встановлено, що поскільки позивач на час прийняття Указу Президента про звільнення з роботи, був депутатом місцевої ради, перебував на лікарняному, то відповідач, звільняючи його з роботи, не дотримав встановлених законами порядку та процедури звільнення з роботи.
Доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права та інші доводи апеляційної скарги представника відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають вимогам закону.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 11 липня 2006року. Судом зроблено правильний висновок про те, що постановою Києво-Святошинського районного суду від 16.06.2006року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, тому підстав для прийняття додаткового рішення немає.
Доводи апеляційної скарги представника позивача не можуть бути прийняті до уваги, поскільки в мотивувальній частині постанови суду від 16.06.2006року суд зробив висновок, що оскаржуваний Указ Президента України про звільнення ОСОБА_2 з посади с незаконним, що відповідає вимогам ч.2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправним рішення суб"єкта владних повноважень.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови і ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 198,199,200 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника Президента України Крижановської Інни Миколаївни на -постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року і ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.