Справа№22Ц-2495/2006                                                Головуючий у 1 інстанції Шатковський СВ.

Категорія    10                                                                 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.

РІШЕННЯ

Іменем     України.

8 вересня 2006 року                                         Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Сліпченка О.І.

суддів - Поліщука М.А., Яворського М.А.

при секретарі Чабанюк Т.Г. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду від 15 травня 2006року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним та виселення з житлового будинку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія

суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2006року ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду і просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 9 квітня 2005року між нею в особі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, виселити відповідача із належного їй на праві власності житлового будинку.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що волевиявлення продати житловий будинок відповідачу в неї не було, вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, передбачених договором.

Рішенням Макарівського районного суду від 15 травня 2006року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між продавцем ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1, який посвідчений 9 квітня 2005року приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5. Зобов"язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 11 730гривень, а ОСОБА_1  виселити із вказаного будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що договір купівлі-продажу житлового будинку є недійсним, поскільки волевиявлення позивачки під час укладення договору не було вільним, ОСОБА_2 мала наміри продати вказаний будинок ОСОБА_6 і його дружині ОСОБА_4,   укладення договору не було спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції, поскільки вони суперечать встановленим обставинам справи і не відповідають вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 видала на ім."я ОСОБА_3 довіреність, якою уповноважила продати житловий будинок будь-якій особі, а не безпосередньо ОСОБА_6 і ОСОБА_4.

Представництво ОСОБА_3 на продаж будинку в установленому законом порядку припинено не було, ОСОБА_2 свою довіреність не скасувала.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 не мала намірів продавати житловий будинок ОСОБА_1 спростовуються довіреністю від 25.05.2004року від імені ОСОБА_2 на ім"я ОСОБА_3, договором купівлі-продажу житлового будинку від 9.04.2005року.

В оспорюваному договорі купівлі-продажу від 9.04.2005року зазначено, що продаж за домовленістю вчиняється за 40 000грн., які продавець (її представник - ОСОБА_3) одержала повністю від покупця - ОСОБА_1.

В суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 вказав, що він сплатив продавцю кошти в сумі 40 000грн.

Суд першої інстанції, не вказавши з яких підстав він відхиляє як доказ   встановлення ціни - п.З договору купівлі-продажу від 9.04.2005року,  виходячи із показів свідка ОСОБА_7, пояснень ОСОБА_3 і ОСОБА_8,   прийшов до висновку, що відповідач як покупець сплатив продавцю кошти в сумі 2300 доларів США.

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням вказаних вимог закону, судом першої інстанції неправильно встановлено вказану обставину справи щодо ціни, за яку було продано житловий будинок.

Висновки суду першої інстанції на те, що спірний будинок повинен бути проданий ОСОБА_8 за суму еквівалентну 8000 доларів США, що підтверджується розпискою ОСОБА_6 від 10.09.2004року, показами представника позивачки, ОСОБА_8, свідка ОСОБА_7 зроблені з порушеннями норм матеріального і процесуального права. Вказані висновки суд обґрунтовує ксерокопією розписки ОСОБА_3 від 10.09.2004року, яка є неналежним доказом.

Сукупність вказаних обставин свідчать про те, що ОСОБА_3 на передбачених законом підставах відповідно до вимог ст.ст.203,209, 655, 657,658 Цивільного кодексу України продала житловий будинок ОСОБА_1.

Поскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального і процесуального права, то відповідно до ст..309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст.60 ЦПК України позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог. Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду від 15 травня 2006року - скасувати.

Ухвалити нове рішення: В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним та виселення з житлового будинку -відмови ти.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.