П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:
Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА :
29 вересня 2009 року позивачка звернулася в суд із позовом в якому просила визнати протиправною відмову відповідача нарахувати та виплатити їй відповідно до вимог статей 37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячну допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі 30 відсотків від мінімальної заробітної плати за період із 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року , а також доплату за роботу в цій зоні в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період із 1 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Одночасно просила зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити їй зазначені допомогу та доплату за вказаний період.
Постановою Рокитнівського районного суду від 18 листопада 2009 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка вказувала на незаконність постанови місцевого суду через порушення норм матеріального права і просила оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення її позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того , що дії відповідача по нарахуванню та виплаті допомоги та доплати позивачу були правомірними, оскільки відповідач виплачував доплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з реальних можливостей державного бюджету.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду , оскільки він не відповідає вимогам норм матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є постраждалою від Чорнобильської катастрофи ( 3 категорія) ( а.с. 5) і проживає в с. Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області ( а.с. 8).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 с. Сновидовичі Рокитнівського району, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення ( 3-а зона ).
Цією ж постановою затверджено Перелік населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства , згідно якого с. Сновидовичі відноситься до категорії населених пунктів в яких мешканці мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Окрім того , з матеріалів справи вбачається, що позивачка із липня 2007 року по червень 2008 року
справа № 22-а-2276-11 Головуючий в суді 1 інст. Єремейчук С.В.
Суддя- доповідач Мельник Ю.М.
працювала на посаді медсестри Сновидовицької лікарської амбулаторії. ( а.с. 6-7).
Згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачці зазначені допомога та доплата виплачувалася в розмірі , що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 , який був менший розміру допомоги та доплати , визначеної ст. 37 та ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" положення абзацу 2 ч.1 ст. 37 та абзацу 4 ч.1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати допомоги та доплати в розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено.
За таких обставин у 2006 році позивачці грошова допомога, передбачена ст. 37 Закону правомірно виплачувалася в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 .
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 37 та 39 Закону в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено.
Зупинення дії ст. ст 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" , визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року відповідач мав виплачувати позивачці щомісячну грошову допомогу в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати , а доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Пунктом 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 37 Закону було викладено в новій редакції згідно якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється".
Цим же законом частини першу та другу статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено однією частиною згідно якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року в справі № 10-рп/2008 зміни , які були внесені до ст. 37 та 39 Закону були визнані неконституційними.
Із 22 травня 2008 року вказані норми права залишались чинними.
За таких обставин позивачка із 22 травня 2008 року по 31 березня 2009 року ( в межах позову) мала право отримувати щомісячну грошову допомогу , передбачену ст. 37 Закону в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати . Окрім того , вона з 22 травня 2008 року по 31 червня 2008 року мала право отримувати доплату, передбачену ст. 39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Разом із тим, позивачка при зверненні до суду пропустила визначений ст. 99 КАС України ( в редакції на час звернення з позовом до суду ) річний строк для такого звернення.
Поновити пропущений строк звернення до суду позивачка не просила , а суд першої інстанції цей строк не поновлював.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення цього строку.
Пропущення строку звернення до суду відповідно до ст. 100 КАС України ( в редакції на час вирішення справи судом першої інстанції) було підставою для відмови в задоволенні позову.
Оскільки позивачка звернулася до суду із позовом 29 вересня 2009 року , то її законні позовні вимоги підлягають задоволенню лише в межах річного строку звернення з позовом до суду( з 29 вересн 2008 року) , а позовні вимоги , які виходять за межі цього річного строку - відповідно до правил ст. 100 КАС України ( в редакції на час вирішення справи апеляційним судом) підлягають залишенню без розгляду.
Зважаючи на те, що позивачка , як особа , яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати , а в позовній заяві вона помилково вказувала, що бажає отримувати таку допомогу в розмірі 30 % від мінімальної заробітної плати , то колегія суддів відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав , свобод та інтересів позивача , про захист яких вона просить вважає за можливе вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції була ухвалена з порушенням норм матеріального права , колегія суддів прийшла до висновку , що вказана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову та застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.
Керуючись ст.197, п.3 та п.4 ч.1 ст. 198 , п.4 ч.1 ст. 202 , ст. 207 КАС України , колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Рокитнівського районного суду від 18 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4
у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячну допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати за період із 29 вересня 2008 року по 31 березня 2009 року.
Зобов"язати управління праці та соціального захисту населення Рокитнівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячну допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати за період із 29 вересня 2008 року по 31 березня 2009 року.
Адміністративний позов ОСОБА_4 з позовними вимогами за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 28 вересня 2008 року - залишити без розгляду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Судді :