01.12.2011
Справа № 22ц-1775/2011р. Головуючий у першій
інстанції Борко А.Л.
Категорія 47 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Саліхова В.В., Зотова В.С.,
при секретарі: Соменко О.П.,
за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 01 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розподіл майна,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просив розірвати шлюб укладений 10 жовтня 1986 року між ним та відповідачем, мотивуючи вимоги відсутністю підстав для подальшого підтримання шлюбних стосунків.
У липні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просила розірвати шлюб укладений 10 жовтня 1986 року між нею та позивачем та провести розподіл майна, що було набуто сторонами по справі у період знаходження у зареєстрованому шлюбі, а саме: виділити у власність ОСОБА_3 тюнер «Радіотехніка», підсилювач «Вега», програвач, магнітофон «Олімп МПК-005С», підсилювач «Олімп ДУ-005», телевізор кольоровий JVC, диван розкладний, шафа для одягу, крісло розкладне, стілець, стіл розкладний, табурет, ковдра у кількості 2 штук, телефон «Еленберг»,телефон «Аркадія», телефон «Sony Ericson», тівітюнер «AVerTV Stuio-305», світильник, фотоапарат «Nikon D-50», холодильник двохкамерний «LG», на загальну суму 10 410 грн.; виділити у власність ОСОБА_5 пральну машину «Zanussi», комп’ютер в комплекті (системний блок, монітор, клавіатура, маніпулятор «миша», блок безперебійного живлення, принтер струменевий «Canon», акустична система), диван розкладний, шафа для одягу, стілець, крісло офісне, стіл комп’ютерний, стіл кухонний, табурет, ковдра у кількості 2 штук, світильник на загальну суму 8 960 грн.
Крім того, відповідач просила визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на Ѕ частку домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та складається з жилого будинку, садибної ділянки, надвірних будівель та огородження, провести розподіл цього домоволодіння між сторонами по справі із виділом часток у натурі, зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у користуванні та володінні виділеною часткою майна.
Вимоги позову у частині розподілу домоволодіння ОСОБА_5 мотивує тим, що вказане нерухоме майно було придбано сторонами по справі у період проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу на сумісні кошти.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 15 жовтня 2008 року вказані позови об’єднанні в одно провадження.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 01 липня 2011 року (з урахуванням додаткового рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 вересня 2011 року)позов ОСОБА_3 задоволений, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволений частково. Ухвалено розірвати шлюб, укладений 10 жовтня 1986 року між сторонами по справі; виділити ОСОБА_3 у власність частину майна із спільно нажитого на суму 6 290 грн., а саме тюнер «Радіотехніка», підсилювач «Вега», програвач, магнітофон «Олімп МПК-005С», підсилювач «Олімп ДУ-005», телевізор кольоровий JVC, диван у кількості 2 штук, шафа для одягу у кількості 2 штук, крісло, стілець, стіл комп’ютерний, стіл розкладний, стіл для кухні, табурет у кількості 2 штук, ковдра у кількості 4 штук, телефон «Еленберг»; виділити ОСОБА_5 у власність частину майна із спільно нажитого на суму 14 080 грн., а саме пральну машину «Zanussi», комп’ютер в комплекті, принтер, телефон «Аркадія», телефон «Sony Ericson», тівітюнер, світильник у кількості 2 штук, фотоапарат «Nikon D-50», холодильник двохкамерний «LG». У решті вимог зустрічного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6, не оскаржуючи рішення суду у частині розірвання шлюбу, просить останнє змінити, визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на Ѕ частку домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, складається з жилого будинку, садибної ділянки, надвірних будівель та огородження, та придбане на сумісні кошти сторін по справі, провести розподіл цього домоволодіння між сторонами по справі із виділом часток у натурі, та провести розподіл спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу, за переліком і у порядку, наведеному у позові. Також апелянт вказує, що рішення суду у оскарженій частині ухвалено із порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 під час засідання колегії суддів не підтримала апеляційну скаргу свого представника ОСОБА_6 у частині розподілу предметів побуту, які являються спільною сумісною власністю подружжя, перегляд рішення здійснюється колегією суддів тільки у частині розподілу нерухомого майна.
Постановляючи рішення у оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_5 у частині визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на Ѕ частку домоволодіння по АДРЕСА_1, проведення його розподілу із виділом часток у натурі.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи видно, що 10 жовтня 1986 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрований шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 10 жовтня 1986 року зроблено відповідний актовий запис за № 1776 (Свідоцтво про шлюб (повторне) Серія НОМЕР_1)(а.с.23).
23 липня 1986 року позивачем на підставі Договору купівлі продажу, укладеного між ним та ОСОБА_7, від імені якої на підставі доручення діяла ОСОБА_8, була придбана Ѕ частка домоволодіння по АДРЕСА_1. Згідно п.2 цього договору продаж спірного майна було вчинено за 6 000 руб.
01 серпня 1986 року на вказаному договорі купівлі-продажу ВСМРНД «Бюро технічної інвентаризації УКГ» був зроблений реєстраційний надпис із внесенням відповідних даних у реєстрову книгу № 62 за реєстровим № 6698 (а.с.197-198).
Ураховуючи те, що права та обов’язки сторін щодо спірного майна виникли в момент придбання цього майна у 1986 році, правовий режим цього майна та правовідносини сторін з приводу нього регулюються нормами КпШС від 20 червня 1969 року, оскільки інше не встановлено законом.
Згідно ч.ч.2,3 ст.13 КпШС права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно ч.1 ст.22, ч.1 ст.27 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у частині розподілу нерухомого майна, оскільки це майно, а саме Ѕ частка домоволодіння по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_5 не являється, так як право власності на нього було набуто позивачем до реєстрації шлюбу із відповідачем.
Доводи ОСОБА_5 про те, що спірне майно являється спільною сумісною власністю подружжя, оскільки було придбано сторонами по справі на сумісні кошти під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть з наступних підстав.
Правила статей 22, 28, 29 КпШС не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно відповідних норм ЦК 1963 року, а тому сторони мають представити договір про утворення спільної сумісної власності, а також докази, що свідчать про те, що учасники договору у виконання його умов вкладали відповідні кошти на утворення цієї власності.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.44, ст.46 ЦК 1963 року повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад 100 карбованців, за винятком угод, зазначених у ст.43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством СРСР і УРСР. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
ОСОБА_5 не представила суду доказів того, що до реєстрації шлюбу зі ОСОБА_3 між сторонами по справі був укладений договір на утворення спільної сумісної власності у вигляді Ѕ частки домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1.
Так з матеріалів справи видно, що грошові кошти, на які було здійснено придбання спірного нерухомого майна, були отримані ОСОБА_3 від його батьків, які у травні 1986 року продали належне їм нерухоме майно, у зв’язку з чим 13 травня 1986 року на рахунок відповідача № 8941 у Ощадній касі № 4548/05/ в м.Севастополі були внесені грошові кошти у сумі 6 530 руб. (а.с.304).
Доводи ОСОБА_5 про те, що спірне нерухоме майно за час шлюбу збільшилося у своїй вартості внаслідок її трудових та грошових затрат, а тому воно (майно) в силу вимог ст.25 КпШС та ст.62 СК України має бути визнано об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, до уваги судом прийняти бути не можуть, оскільки відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування цих доводів.
З матеріалів справи видно, що згідно Договору купівлі-продажу від 23 липня 1986 року у користування ОСОБА_3 у житловому будинку літер «А» поступили житлова кімната площею 16, кв.м., кухня 11 кв.м., коридор площею 6,8 кв.м., ванна літ.«Г», сарай літ.«З», Ѕ частина уборної літ. «Е», Ѕ частина огородження та мощення.
Ані-будь яка перебудова вказаного домоволодіння у встановленому законом порядку, яка потягла збільшення корисної площі цього домоволодіння, під час знаходження сторін у справі у зареєстрованому шлюбі не здійснювалась.
Посилання ОСОБА_5 на те, що нею були сплачені роботи по проектуванню, будівельно-монтажні роботи, газифікація спірного домоволодіння, роботи по ремонту системи водопостачання та водовідведення, а також укладений договір про надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення при наявності приборів обліку, не дають підстав для висновку про значне збільшення домоволодіння у вартості, а свідчать лише про те, що подружжям велося спільне господарство та здійснювалися роботи по утриманню будинку та поліпшенню житлових умов.
Таким чином немає вагомих підстав вважати, що вказане домоволодіння було придбано як спільна сумісна власність сторін по справі за рахунок їх сумісних коштів. Крім того не було надано належних доказів які б свідчили про те, що під час шлюбу між сторонами по справі у спірному домоволодінні був проведений капітальний ремонт або були значно збільшені житлова, підсобна площі будинку, які стали причиною збільшення вартості спірного майна.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 01 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.В.Саліхов
В.С.Зотов