У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.04.08 Справа №11/30/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Зубкова Т.П. , Яценко О.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: Єнік Є.В. – довіреність № 246/10 від 29.12.2007 року;
відповідача: Тьо-Левіна Г.В. - довіреність № 03 від 02.01.2008 року
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2008 р. у справі № 11/30/08
за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області
про стягнення 4959739грн.27коп.
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області основного боргу за поставлений природний газ в сумі 3941900грн.96коп., 315959грн.13коп. пені, 579681грн.83коп. суми інфляційних витрат та 122197грн.35коп. річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2008 року у справі № 11/30/08 (суддя Гончаренко С.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ 3941900грн.96коп. основного боргу, 315959грн.13коп. пені, 579681грн.83коп. суми інфляційних витрат, 122197грн.35коп. річних та судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно умов договору №06/05-2129 ТЕ-14 від 30.12.2005 року на постачання природного газу, укладеного між сторонами у справі, позивач поставив відповідачу природний газ в обємі 41443,525тис.м3 на загальну суму 17674277грн. 41коп. Відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу виконав частково, у зв’язку з чим, за останнім склалася заборгованість у розмірі 3941900грн.96коп. На підставі ст.ст. 526, 625 та п. 6.1. договору, суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3941900грн.96коп. основного боргу, 315959грн.13коп. пені, 579681грн.83коп. суми інфляційних витрат та 122197грн.35коп. річних
Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області не погодилося із рішенням господарського суду першої інстанції у цій справі та звернулося з апеляційною скаргою про його перегляд, у якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2008 року у справі № 11/30/08 скасувати, справу направити на новий розгляд. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що справа розглядалася без участі представника відповідача і судом були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Вказує на безпідставне не задоволення господарським судом першої інстанції клопотання про перенесення розгляду справи № 11/30/08 до вирішення справи № 4/12/08-АП за позовом Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж про скасування наказу Міністерства палива та енергетики України від 19.06.07 №298 в частині виключення Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005р. №2711-ІV». Зазначає, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що відповідач у справі знаходиться у збитковому та неплатоспроможному стані.
У письмових поясненнях вих. № 424 від 04.04.2008 року, відповідач вказує на те, що судом також не було враховано, що між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж та споживачами укладено договори на реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію на суму 4294390грн.29коп. та існування іншої заборгованості перед Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2008 року у справі № 11/30/08 апеляційний розгляд справи призначено на 16.04.2008 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 756 від 15.04.2008 року справу № 11/30/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
В судовому засіданні 16.04.2008 року, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав клопотання про перенесення апеляційного розгляду справи № 11/30/08 на пізнішу дату, у зв’язку із веденням сторонами у справі переговорів щодо укладення мирової угоди.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та заявленого відповідачем клопотання. Просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Зазначив про відсутність ведення між сторонами переговорів щодо укладення мирової угоди по цій справі.
Колегією суддів клопотання відповідача залишено без задоволення, оскільки не підтверджене документально.
По закінченні судового засідання 16.04.2008 року, за згодою представників сторін. колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
30.12.2005 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (постачальником) та Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області (покупцем) був укладений договір № 06/05-2129 ТЕ-14 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
Сторонами також були укладені додаткові угоди до цього договору.
Згідно п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов’язався передати у власність покупцю у 2006 році природний газ, а покупець – прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Позивачем, на виконання умов вищевказаного договору, протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2006 року відповідачу був поставлений природний газ.
Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Стягнення з Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області основний борг за поставлений природний газ в сумі 3941900грн.96коп., 315959грн.13коп. пені, 579681грн.83коп. суми інфляційних витрат та 122197грн.35коп. річних було предметом судового позову у цій справі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Сторони за договором узгодили, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).
Як встановлено колегією суддів, позивач належним чином виконав умови договору, передавши відповідачу протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2006 року природний газ в об’ємі 41443,525 тис. м.3, на загальну суму 17674277грн.41коп. , що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Відповідач за отриманий від позивача газ розрахувався не у повному обсязі. Так, відповідач сплатив відповідачу за договором заборгованість у розмірі 13732376грн.45коп. Іншу частину заборгованості у розмірі 3941900грн.96коп. відповідач позивачу не сплатив.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 3941900грн.96коп. підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3941900грн.96коп.
Також, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 315959грн.13коп.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 7.2 договору, сторони узгодили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової стави НБУ, що діяла в період за який сплачується пені, суд суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Розрахунок суми пені позивачем здійснений правильно (розрахунок суми пені міститься у позовній заяві).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 315959грн.13коп.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вищенаведеної норми кодексу, а також беручи до уваги вірний розрахунок позивачем 3% річних та суми інфляції, колегія суддів також вважає правомірними і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 579681грн.83коп. суми інфляційних витрат та 122197грн.35коп. річних (розрахунок сум міститься у позовній заяві).
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.
Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на безпідставне не задоволення господарським судом першої інстанції клопотання про перенесення розгляду справи № 11/30/08 до вирішення справи № 4/12/08-АП та не зупинення провадження по справі № 11/30/08 до розгляду справи № 4/12/08-АП за позовом Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж про скасування наказу Міністерства палива та енергетики України від 19.06.07 №298 в частині виключення Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005р. №2711-ІV».
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
В даному випадку, не вбачається неможливості розгляду справи №11/30/08 до вирішення справи № 4/12/08-АП.
До того ж, відповідач просив суд саме перенести розгляд справи № 11/30/08, а не зупинити провадження у справі.
Господарським судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи.
Не вбачає колегія суддів і порушень норм процесуального права господарським судом першої інстанції щодо не застосування п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу при стягненні суми пені.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, є саме правом суду і передбачено лише у виняткових випадках.
Виходячи з інтересів сторін по цій справі, ступені виконання ними зобов’язань, причини неналежного виконання відповідачем зобов’язань, наявності вини відповідача у невиконанні взятих на себе зобов’язань, значності прострочення у виконанні зобов’язань саме з боку відповідача, відповідності розміру пені наслідкам порушення, колегія суддів також вважає, що в даному випадку, господарський суд першої інстанції мав право не застосовувати п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та не зменшувати розмір пені при вирішенні цього спору.
Неявка відповідача у судові засідання 04.02.2008 року та 21.02.2008 року, без зазначення поважності причини неявки, повідомленого належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Не наведено ввідповідачем також підстав для направлення цієї справи на новий розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Судові витрати за позовом (25500грн. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), а також за апеляційною скаргою (12750грн.00коп. державного мита) відносяться на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, м. Мелітополь Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2008 р. у справі № 11/30/08 – без змін.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 21.04.2008 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Зубкова Т.П. Яценко О.М.