АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-878
Головуючий по 1-й інстанції Стрельченко
Суддя-доповідач: Хрипченко Л. Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Хрипченко Л.Г.
суддів Тараненка Ю.П., Довгаль С.А.
з участю: прокурора Попок О.В.
захисника ОСОБА_2
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову попереднього розгляду Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
цією постановою
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 одруженого, освіта середня, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,-
звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 119 КК України на підставі п. «в»ст.1, ст. 6 Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року, а кримінальна справі відносно нього закрита.
Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання речових доказів.
Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 21 червня 2008 року близько 08:00 год., перебуваючи разом з іншими працівниками в побутовому приміщенні авто гаража ТОВ «Чиста криниця»в с. Богданівка Новосанжарського району, де між ним та ОСОБА_8 на грунті раптово виниклих неприязних відносин розпочалась бійка, в ході якої ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 декілька ударів руками по голові. Після чого, ОСОБА_7 обхопивши тулуб ОСОБА_8, кинув його на підлогу та не втримавшись на ногах, впав на нього та перебуваючи зверху потерпілого, наніс йому декілька ударів кулаком в область голови.
В цей час, присутній ОСОБА_9, втрутившись в бійку, розборонив ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Коли вони піднялися з підлоги, ОСОБА_7, відреагувавши на образу зі сторони потерпілого, наніс йому ще один удар кулаком в голову.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 зробив декілька кроків і втративши свідомість, упав на підлогу.
В свою чергу, ОСОБА_7, маючи теоретичні знання з надання першої медичної допомоги, не застосовуючи їх ніколи на практиці, переоцінивши свої реальні можливості, почав надавати невідкладні реанімаційні заходи ОСОБА_8, а саме –робити непрямий масаж серця, який виразився в стисканні грудної клітини потерпілого, поєднаний із штучним диханням. Однак ці заходи бажаних результатів не дали.
Внаслідок необережних дій ОСОБА_7, ОСОБА_8 помер на місці події. Причиною його смерті послугував респіративний дістрес синдром (дихальна недостатність), що розвинувся в результаті переломів ребер, грудини.
Його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 119 КК України –як вбивство, вчинене через необережність.
В апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить скасувати постанову, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що вона не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 119 КК України.
Зазначає, що органами досудового слідства в основу правової оцінки дій ОСОБА_7 покладені два висновки комісійних судово – медичних експертиз, які проведені в містах Києві та Харкові, і не взяті до уваги висновки комісійної експертизи Полтавського бюро судово –медичних експертиз, висновки якого були причиною скасування попереднього вироку.
Вказує на те, що органи досудового слідства з самого початку розслідування справи поблажливо ставились до оцінки дій ОСОБА_7, порушивши первинно кримінальну справу за ч.1 ст. 119 КК України, і лише проявлена нею наполегливість змусила органи досудового слідства кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України.
Не погоджується з рішенням суду щодо залишення без розгляду її цивільного позову про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
Потерпіла ОСОБА_4, в своїй апеляції, також ставить питання про скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що погоджується з доводами апеляції ОСОБА_3.
Вважає, що постанова суду є передчасною і порушує її права як потерпілої.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які підтримали свої апеляції, пояснення потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, які погодились з апеляціями, заперечення адвоката ОСОБА_2 і обвинуваченого ОСОБА_7, думку прокурора Попок О.В. про залишення постанови без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, вважає, що апеляції не підлягають до задоволення.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органи досудового слідства після проведення додаткового розслідування винесли постанову від 31 травня 2011 року про притягнення ОСОБА_7 в якості обвинуваченого у скоєнні вбивства ОСОБА_8 з необережності, пред’явивши йому обвинувачення за ч.1 ст. 119 КК України (т.3, а.с. 234).
Після закінчення досудового слідства, при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 217 КПК України, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, як і інші потерпілі заявили, що з матеріалами кримінальної справи вони ознайомлені і в «теперішній»час заяв і клопотань не мають. (т.4, а.с. 34, 35, 36, 37).
Таким чином в протоколах про оголошення потерпілим про закінчення досудового слідства і ознайомлення з матеріалами справи, потерпілі виклали свою думку про те, що фактично вони погодились з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 119 КК України.
Розглядаючи справу в попередньому розгляді, суд І інстанції у відповідності до вимог ст. 237 КПК України, повинен з’ясувати наступні питання:
1)чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;
2)чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
3)чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог
цього Кодексу;
4)чи немає підстав для зміни, скасування або брання
запобіжного заходу;
5)чи не було допущено під час порушення справи, провадження
дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього
Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до
судового розгляду.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи
законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.
За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника
суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для
кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу,
яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для
пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.
Як вбачається із тексту протоколу попереднього розгляду справи судом і матеріалів кримінальної справи, до суду не надходило будь –яких клопотань від прокурора, потерпілих, чи їх представника про те, що є підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено, тому у суду не було передбачених законом підстав для повернення справи на додаткове розслідування.
За змістом закону право ініціювати порушення такого питання дано лише прокурору, потерпілому та його представнику.
Відсутність таких клопотань по справі давало суду підстави для вирішення клопотання, що надійшло від адвоката ОСОБА_2 (т.4, а.с. 57) про закриття кримінальної справи у зв’язку з амністією і звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 119 КК України, на підставі п.«в»ст.1, ст. 6 Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року, яке підтримав при розгляді справи судом ОСОБА_7.
У відповідності до вимог закону, судом правильно застосований закон про амністію, оскільки ОСОБА_7 підпадає під дію п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року, як особа, яка обвинувачується у скоєнні злочину з необережності, на день набрання чинності цим Законом має дитину, якій не виповнилося 18 років і не позбавлений батьківських прав, що підтверджується відповідними документами.
Рішення про застосування амністії судом прийняте у відповідності з вимогами закону.
Згідно роз’яснень, даних в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року з внесеними змінами «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, про що судом і було зазначено в постанові попереднього розгляду.
Тому доводи потерпілих про порушення їх прав є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляції потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову попереднього розгляду Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2011 року стосовно ОСОБА_7 –без змін.
СУДДІ:
Хрипченко Л.Г. Тараненко Ю.П. Довгаль С.А.
Головуючий: Л. Г. Хрипченко
Судді:
Копія