Справа № 2 -359 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2007 р.             АРМЯНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у складі:   головуючого                                          - ШЕСТАКОВСЬКОЇ Л.П.

за участю: секретаря                                              - ШЕВЧЕНКО С. В.

прокурорів                                                              - МІЗОВА О.Л.,  ПЕРЕПЕЛИЦЯ М. С.

позивача                                                                 - ОСОБА_1

представника позивача                                        - ОСОБА_2

відповідача                                                             -  ОСОБА_3

представника відповідача                                     -  ОСОБА_4

представника органу опіки та піклування           -  УЖИТЧАК В.Е.,

                                                                                 - КРЮЧКОВОЇ В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Армянського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав з зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначенні способу участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2007 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавленні його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  посилаючись на те,  що сторони з 1995 до 1998 року знаходилися в фактичних шлюбних відносинах,  від яких народилась дитина,  відповідач є батьком хлопчика,  злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню і матеріальному утриманню сина,  спілкування між батьком та сином відсутнє,  відповідач не цікавиться життям,  здоров'ям,  проблемами дитини,  не піклується про фізичний та моральний розвиток сина. Хлопчик знає батька лише по фотокартках. Дитина знаходиться повністю на її утриманні,  не дивлячись на те,  що в 2004 р. в суді між сторонами була досягнуто та затверджено мирову угоду про розмір та спосіб сплати відповідачем аліментів на утримання дитини та про участь батька у додаткових витратах на санаторно-курортне лікування сина. За вказаний період відповідач жодного платежу не сплатив.

Вважаючи,  що підстави,  передбачені ч.1 п.2  ст. 164 СК України,  мають місце,  позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно їх спільного сина.

Заперечуючи проти позову,  відповідачОСОБА_33.05.2007 р. звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з сином та про визначення способу участі у вихованні дитини.

В суді позивач та її представник заявлений позов підтримали,  просять позов задовольнити та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5. Зустрічний позов вони вважають безпідставним та надуманим,  просять залишити його без задоволення.

Відповідач та його представник при розгляді справи в суді наполягають на задоволенні зустрічного позову,  уточнивши його вимоги,  в яких вже не вимагають усунення перешкод в спілкуванні з дитиною,    та просять відхилити первісний позов,  як необґрунтований.

За ініціативою суду до участі у справі у якості третіх осіб були залучені прокурор і орган опіки та піклування Армянської міської ради.

Прокурор Перепелиця М.С.  та представники органу опіки та піклування Ужитчак В.Е.,  Крючкова В.В. керуючись інтересами дитини,  просять первісний позов задовольнити,  а зустрічний позов залишити без задоволення.

2

Вислухавши пояснення сторін та їх представників,  прокурора,  представників органу опіки та піклування,  покази малолітньої дитини ОСОБА_5,  інтересів якої стосуються первісний і зустрічний позови,  показання свідків,  дослідивши матеріали справи,  оцінивши надані докази в їх сукупності,  суд дійшов висновку,  що первісний позов необхідно задовольнити,  оскільки вважає доведеною винну поведінку відповідача,  в результаті якої до нього має бути застосована така міра сімейно- правової відповідальності,  як позбавлення його батьківських прав. Зустрічний же позов належить відхилити,  як не обгрунтований,  виходячи із наступного.

В суді встановлено,  щоОСОБА_3дійсно є батьком дитини ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1998 р. батьки хлопчика припинили свої фактичні шлюбні відносини,  які тривали з 1995 року. З тих пір дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач ніякої участі у вихованні та утриманні дитини не приймав і не приймає. Ухвалою Армянського міського суду АР Крим від 29 квітня 2004 року було затверджено мирову угоду,  згідно якоїОСОБА_3зобов'язався щомісяця сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 62 грн.94 коп,  починаючи з 10.03.2004 р. і до повноліття дитини в строк до 10 числа кожного наступного місяця шляхом відправлення поштового переказу на адресу за місцем проживання позивачки: АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_3зобов'язався приймати участь в додаткових витратах,  викликаних необхідністю щорічного оздоровлення сина в літній час в санаторно-курортних установах,  сплачуючи на користь позивача ОСОБА_1 щороку в строк до 31 липня по 250 грн. на вказані цілі.

Саме такий мізерний розмір аліментів та додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_5 було закладено сторонами в мирову угоду в квітні 2004 року на вимогу відповідача ОСОБА_3 ,  який посилався на відсутність у нього роботи та постійного доходу,  а також на відсутність громадянства та чинного паспорта будь-якої держави,  а також відсутність посвідчення на право тимчасового проживання в Україні, бо єдине що в нього є це лише паспорт громадянина Радянського Союзу,  виданий в Росії,  на підставі якого він був зареєстрований (прописаний) в 1995 році вАДРЕСА_2. На момент розгляду в 2004 р. справи про стягнення аліментівОСОБА_3вже з 2001 р. знаходився в черговому (третьому) цивільному шлюбі з іншою жінкою,  від якої вже мав доньку,  2002 р. народження,  на утримання якої він ( з його ж слів) добровільно сплачував аліменти. Перший же його зареєстрований шлюб з ОСОБА_6,  яка зі старшою донькою мешкає в м.  Москві (Росія) було розірвано лише 12.06.2000 року.

Добровільно відповідач умови мирової угоди від 29.04.2004 р. про сплату на користь ОСОБА_1 аліментів та додаткових витрат на утримання сина не виконував. 04.12.2006 р. позивач звернулася до суду за отриманням виконавчого листа для звернення його до примусового виконання через ДВС м.  Армянська,  13.12.2006 р. вона його отримала,  та 25.12.2006 р. в ДВС м.  Армянська було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу № 2-311/2004 про стягнення аліментів з відповідача. За станом на 1.06.2007 р. ОСОБА_3жодного платежу так і не провів,  заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 по аліментам та додатковим витратам на дитину за 39 місяців склала 3204 грн. 66 коп.

При розгляді в суді даної справиОСОБА_3підтвердив,  що він,  мешкаючи постійно в м.  Армянську,  дійсно жодного разу після розірвання стосунків з позивачкою не спілкувався з сином,  після трирічного віку дитини жодного разу не поздоровляв його з днем народження,  не дарував йому будь-яких подарунків,  не прагнув з ним спілкування ні вдома,  ні на вулиці,  ні в школі,  ні за місцем заняття в спортивній секції,  не надсилав поштовими переказами стягнутих аліментів та додаткових витрат на утримання сина. Таку свою поведінку стосовно дитини відповідач обґрунтовує тим,  що мати хлопчика позивачка ОСОБА_1 заборонила йому спілкуватися з дитиною,  а він з цим вимушений був погодитися,  щоб не травмувати сина. Крім того,  він вважає,  що позивачка,  як приватний підприємець,  є достатньо заможною,  має добрі статки,  його аліментів не потребує,  а лише штучно створила та використала ситуацію з несплатою ним аліментів для того,  щоб позбавити його батьківських прав відносно сина. Крім того відповідач в суді заявив,  що по суті йому байдуже - позбавлять його батьківських прав чи ні. Він впевнений,  що син,  як стане дорослим,  все одно до нього сам прийде.

ОСОБА_3 несплату аліментів та додаткових витрат обґрунтовує також ще двома підставами: по-перше,  він не згоден платити аліменти на дитину,  якій рішенням виконкому Армянської міської ради в 2004 році змінено прізвище та ім'я з ОСОБА_3наОСОБА_3,  хоча ця підстава була відома йому ще на момент розгляду в суді справи про стягнення аліментів; по-друге,  він стверджує,  що позивачка сама просила його нічого не платити,  і на підтвердження цього посилається на її розписку з зобов'язанням не притягати відповідача до кримінальної відповідальності за несплату аліментів.   При цьому відповідач не

3

може назвати жодну з перешкод,  яку створила йому позивач у спілкуванні з сином,  та підтвердити це належним та допустимим доказом,  як цього вимагають  ст. ст. 58-60 ЦПК України.

В свою чергу позивач ОСОБА_1 пояснила в суді,  що від аліментів вона ніколи не відмовлялася,  перешкод в спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні ОСОБА_3 ніколи не створювала,  дитину проти батька ніколи не налаштовувала. Розписку ОСОБА_3 дала на його вимогу зразу ж після затвердження мирової угоди в суді 29.04.2004 p.,  бо він стверджував,  що не має коштів платити навіть такий обумовлений ними в мировій угоді незначний розмір аліментів і просив гарантувати йому не притягнення його за це до кримінальної відповідальності,  що вона і зробила. Але ні тоді,  ні зараз вона не розцінювала і не розцінює свою розписку,  як відмову від отримання аліментів та додаткових витрат на утримання дитини від відповідача. Позивач стверджує,  що відповідач використовує при розгляді даної справи її розписку не щиро,  спотворюючи фактичні обставини та природу її появи.

Малолітній ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  показав в суді,  що проживає разом з мамою, бабусею та дідусем,  відповідача ОСОБА_3 бачив лише на фотокартках,  ніяких родинних почуттів до нього і потреби в спілкуванні з ним не відчуває. Він для нього чужа та не знайома йому людина. Про існування сестер та інших родичів по лінії батька йому нічого не відомо. Окрім занять в школі на протязі тижня він ще займається і спортом (раніше айкідо,  зараз плаванням),  щосуботи з 9 годин до 14 годин 30 хвилин навчається в музичній школі. У вільний час спілкується та гуляє у місті з друзями. На канікулах проходить санаторне лікування,  влітку відпочиває на морі. Ніде в місцях,  в яких він буває,  батько,  який залишив його у дворічному віці,  зустрічей з ним ніколи не шукав,  подарунків не дарував,  спілкування не прагнув. Про походження йому відомо,  що його мати за національністю росіянка,  а батько - турок.

Свідок ОСОБА_7  показала в суді,  що після народження позивачкою дитини вона короткий час проживала в цивільному шлюбі зОСОБА_3,  який періодично кудись пропадав,  а потім знову з'являвся. Спочатку вони жили добре,  але після того,  як він почав бити позивачку,  то на її захист стали батьки,  після чого відповідач залишив сім'ю і більше в ній не жив. Коли хлопчик був ще зовсім маленьким,  то вона пам'ятає відповідача присутнім за столом на одному із сімейних свят. Більше вдома у ОСОБА_1 ОСОБА_3 вона з тих пір ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_8,  показала в суді,  що її син приятелює з сином позивачки ОСОБА_5 з тих пір,  як вони ще мешкали в одному під'їзді будинку. Ніколи від хлопчика вона не чула будь-що про його батька.

Свідок ОСОБА_9,  бабуся хлопчика,  підтвердила в суді,  щоОСОБА_3проживав з її донькою поки дитині не виповнилося 8 місяців,  а потім кудись пропав,  з'явившись як хлопчику вже було півтора року. Через деякий час він пішов від них зовсім.  Жодного разу навіть не дзвонив і не цікавився,  як росте дитина,  які має потреби,  яке здоров'я. Одного разу 9 травня на святкуванні Дня перемоги на Турецькому Валі,  де вона була вдвох з онуком,  вона побачила ОСОБА_3 і запитала у ОСОБА_5,  чи хотів би він побачити батька та поспілкуватися з ним,  той погодився. Вона онуку показала ОСОБА_3 й стала підходити з ним до його батька,  а той зробив вигляд,  що їх не помітив і став віддалятися в інший бік,  щоб не зіткнутися з ними. ОСОБА_9 підтвердила,  що ніколи не перешкоджала відповідачу спілкуватися з його сином,  але відповідач ніколи не виявляв такого бажання в будь-якій формі. Як би зараз її онук тягнувся б до батька,  то вона б ніколи не противилась би їх спілкуванню. Але вони фактично не знайомі чужі люди.

Свідок ОСОБА_10,  класний керівник ОСОБА_5 з 1.09.2006 року,  показала в суді,  що хлопчик навчається добре та відмінно,  комунікабельний,  старанний,  його вихованням займається мати та її батьки. Чоловічого виховання хлопчику не бракує,  тому що цю сферу життя заповнив його дідусь. Про батька хлопчика їй нічого не відомо,  його вона ніколи не бачила і не чула,  з дитиною цього питання делікатно ніколи не обговорювала.

Суд,  задовольняючи первісний позов,  та відмовляючи в зустрічному позові враховує також ту обставину,  щоОСОБА_3для вирішення питань про свою участь у вихованні сина вперше звернувся до органу опіки та піклування лише 03.04.2007 p.,  тобто після надходження до Армянського міського суду позову ОСОБА_1 до нього про позбавлення батьківських прав. Саме з тієї ж причини він до суду з зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з сином та про визначення способу участі у вихованні дитини звернувся лише 3.05.2007 р. До вказаних моментів питання виховання сина відповідача не турбували.

Крім того,  суд враховує і дані про особу відповідача,  який в 2007 році,  як і понад три роки назад в 2004 році так і продовжує проживати в Україні по недійсному документу,  термін дії якого сплив, - по паспорту неіснуючої держави Радянського Союзу,  не бажаючи повноцінно користуватися всім обсягом передбачених законом цивільних та трудових прав та не бажаючи

4

в повному обсязі нести передбачену законом юридичну відповідальність. Обов'язків батька по вихованню,  розвитку та утриманню свого сина ОСОБА_5,  передбачених  ст.  ст. 150,  180 Сімейного Кодексу України,  відповідач не виконує.

Крім того, суд також враховує те, що в період розгляду справи судом декілька разів пропонувалося відповідачу повністю або хоча б частково сплатити позивачці борг по аліментам та додатковим витратам на утримання дитини,  щоб довести своє бажання утримувати дитину та бути йому підтримкою,  виказати хоча б таким чином свою прихильність до нього та увагу.

ОСОБА_3 пояснив,  що цього робити він не має наміру до поки не буде винесено рішення суду у цій справі. Така поведінка відповідача при розгляді даної справи свідчить про його байдужість до результатів,  що мають бути викладені в судовому рішенні,  а також в нерозумінні обов'язку,  передбаченого ч.2  ст. 166 СК України,  де вказано,  що особа,  позбавлена батьківських прав,  не звільняється від обов'язку по утриманню дитини.

Пункт 2 ч.1  ст. 164 СК України передбачає, що однією із підстав позбавлення судом батьківських прав є ухилення матері чи батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Саме тому позов підлягає задоволенню.

Не виявивши перешкод,  які б створювала ОСОБА_1 ОСОБА_3 в спілкуванні з сином і у його вихованні,  не отримавши доказів того,  що ЗОСОБА_3будь-коли звертався до ОСОБА_1 для сумісного вирішення ними,  як батьками,  питань участі батька у вихованні сина та в особистому з ним спілкуванні,  дійшовши висновку,  що такого батька належить позбавити батьківських прав,  суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

У випадку,  якщоОСОБА_3стане на шлях виправлення своїх помилок й одумається відносно ставлення до свого сина та виконання батьківських обов'язків,  то в нього завжди буде можливість відновити свої батьківські права у встановленому законом порядку.

Керуючись  ст.  ст. 4,  10,  11,  57-60,  213- 215 ЦПК України,   ст.  ст. 150,  152,  155,  157-159,  164 ч.1 п.2, 165, 166 ч.2,  180 СК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженця радгоспу ім.  Кірова Голобінського району Ташкентської області Узбекистану,  що мешкає вАДРЕСА_2,  батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В позові ОСОБА_3 доОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Армянський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до Апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.