У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.

            Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 4 листопада 2005 року

ОСОБА_1,

1990 року народження, судимого 28.12.2004 р. за ч.2 ст.185 і ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено - 5 років позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 31.07.2005 р. у м. Сімферополі за попередньою змовою з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, повторно, із застосовуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров'я, відкрито викрав майно ОСОБА_2 вартістю 580 грн.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі, просить змінити судові рішення та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та його особі, є безпідставними.

Як видно зі справи, ОСОБА_1 вдруге притягується до кримінальної відповідальності за умисні злочини. Належних висновків із попереднього засудження для себе він не зробив і у період іспитового строку звільнення від відбування покарання з випробуванням знову вчинив умисний злочин. Це свідчить про стійкість установки особи на ведення злочинного способу життя й у подальшому.

За таких обставин суд призначив ОСОБА_1, як за окремий злочин, так і за сукупністю вироків покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення немає.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.   

          Судді:

КОЛЕСНИК М.А.                 ЛАВРЕНЮК М.Ю.              КИЯШКО А.Я.