Справа №464/8406/24

пр № 2-ві/464/5/25

У Х В А Л А

07 травня 2025 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді,

у с т а н о в и л а :

У провадженні судді Сихівського районного суду м.Львова Сабари Л.В. знаходиться цивільна справа № 464/8406/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Заявником подано заяву про відвід судді Сабарі Л.В., ухвалою судді визнано відвід необґрунтованим та постановлено передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України, для вирішення даного питання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід передано для розгляду судді Тімченко О.В.

Заява про відвід судді розглядається в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи у відповідності до вимог ч.8 ст.40 ЦПК України. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглядаючи заяву про відвід, суддя дійшов наступного висновку.

Перелік підстав відводу (самовідводу) судді визначено ст.36 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відвід повинен бути вмотивованим (ч.3 ст.39 ЦПК України).

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений у ст.40 ЦПК України, згідно з якою, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 607/10326/22 сформульовано наступний правовий висновок: при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року). ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.

До того ж Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 554/2399/24 виснував, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Відвід мотивований допущенням, на думку заявника, суддею процесуальних порушень, а саме: необґрунтованим залученням третьої особи без самостійних вимог при заявленні вимоги залишення проживання малолітнього з батьком, а не визначення місця проживання дитини, хоча сам позивач на це покликається у позові на обгрунтування цієї вимоги і при сплаті судового збору, таким чином суперечучи собі ж; непостановленням ухвали про продовження строку підготовчого провадження; безпідставним оголошенням перерви та відкладенням підготовчого засідання.

Суддя, надаючи оцінку заяві про відвід, ураховує положення ч.5 ст.12, ч.2 ст.214 ЦПК України, за якими, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків; головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Як визначено ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на викладене прийняття суддею будь-яких рішень при розгляді цивільної справи є його прямим обов`язком, а незгода заявника з такими не зумовлює відвід судді. Оцінка щодо наявності чи відсутності порушення норм процесуального права при розгляді справи надається судами вищих інстанцій.

Саме по собі заявлення відводу без належного обґрунтування не є безумовною підставою для його задоволення.

З огляду на викладене відсутні достатні правові підстави для відводу судді згідно із доводами заяви, оскільки такі зводяться до непогодження з рішеннями та діями судді при розгляді справи, а не свідчать про те, що суддя прямо чи побічно зацікавлений у результаті розгляду цієї справи або наявні інші обставини, що викликають сумнів в його неупередженості чи об`єктивності.

Керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у задоволенні заяви про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний судове рішення виготовлено 07 травня 2025 року.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО