Провадження №2/748/449/25

Єдиний унікальний № 748/469/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Майбороди С.М.,

з участю секретаря судового засідання Пасько К.П.,

представника позивача Бисикало С.І.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : мати-вихователь ДБСТ ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

07 лютого 2025 року орган опіки та піклування Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області звернулись до суду з позовом, в якому просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на користь дитини аліменти у розмірі усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту надходження позову до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що мати дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по її утриманню та вихованню, після звільнення з місць позбавлення волі подальшою долею, справами та здоров`ям дитини не цікавиться, дитина перебуває в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..

Представник органу опіки та піклування Новобілоуської сільської ради позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві.

Відповідач, будучи повідомленою належним чином про день та час розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду та відзиву на позов не надала.

Третя особа – мати-вихователь ДБСТ ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, вказуючи, що за час перебування дитини в їх родині мати не з`являлась та не цікавилась дитиною.

Суд вирішив можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, враховуючи те, що представник позивача проти цього не заперечує.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 4,30).

Відповідно до копії окремої ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24.12.2019 ОСОБА_3 засуджена за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на вісім років. Службу у справах дітей Чернігівської райдержадміністрації повідомлено про необхідність вирішення питання щодо встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 190 від 05.07.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.6).

Розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 193 від 10.07.2019 ОСОБА_2 влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Листами Служба у справах дітей Чернігівської РДА Чернігівської області від 15.10.2019 та 28.10.2019 повідомляла ОСОБА_3 про місце перебування її малолітнього сина ОСОБА_2 та роз`яснено про її право після звільнення з місць позбавлення волі звернутись із заявою до районної державної адміністрації про повернення їй дитини (а.с. 21, 23).

Згідно повідомлення ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» № 15/06/4443-24 від 29.11.2024, ОСОБА_3 була звільнена 08.10.2024 року умовно-достроково на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 30.09.2024 (а.с.16).

Згідно характеристики Редьківського ліцею Новобілоуської сільської ради, ОСОБА_5 навчається в 3 класі ліцею, виховується в дитячому будинку сімейного типу, батьки-вихователі відповідально ставляться до виховання та навчання дитини, вдома створені необхідні житлово-побутові умови для розвитку дитини, створені умови для забезпечення виконання навчальних завдань під час дистанційного навчання. ОСОБА_6 забезпечений необхідним шкільним приладдям, батьки-вихователі підтримують постійний зв`язок зі школою та класним керівником (а.с.25).

Рішенням виконавчого комітету Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області № 09 від 16.01.2025 року вирішено затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).

Відповідно до висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Новобілоуської сільської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_3 не зверталась до Служби, батьків-вихователів щодо вирішення питання про подальшу долю сина, за місцем проживання дитини не навідувалась, справами та здоров`ям дитини не цікавилась (а.с.29).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від

20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист

і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як встановлено в ході судового розгляду відповідач ОСОБА_3 , будучи обізнаною про місце перебування її дитини, після звільнення з місць позбавлення волі не з`явилась до органу опіки та піклування, до родини, де перебуває на вихованні її син, а отже самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_6 , не цікавиться його життям, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу. Суд вважає, що відповідач свідомо знехтувала своїми батьківськими обов`язками, а отже в її діях наявна винна поведінка, яку змінити неможливо.

В даному випадку позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав повністю відповідає інтересам її малолітньої дитини, а отже зявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 166 ЦК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

       При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я і матеріальне становище дитини відповідача, обставини даної справи і вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів та утримання неповнолітньої дитини в розмірі по 1/4 частині всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, задовольнити повністю.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів слід стягнути з відповідача на користь держави, як то передбачено ст.141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 12, 17, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280- 282 ЦПК України, ст.ст. 150-152, 164-167, 180-182 СК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Органу опіки та піклування Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : мати-вихователь ДБСТ ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його рахунок в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2422 грн 40 коп. судового збору.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 травня 2025 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Орган опіки та піклування Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04411898, адреса місцезнаходження : вул. Свиридовського, 54, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання : АДРЕСА_2 .

Третя особа : Мати-вихователька ДБСТ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса : АДРЕСА_1 .

Суддя С. М. Майборода