ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/3427/24 пров. № А/857/20682/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                        Пліша М.А.,

суддів                                                             Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування в обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки із врахуванням в складі з якої вони обраховуються щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки з урахування індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки із врахуванням в складі з якого вони обраховуються індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

3) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування в обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2014-2017 роки із врахуванням в складі з якої вони обраховуються щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

4) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки з урахування індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки із врахуванням в складі з якого вони обраховуються індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

5) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік з урахування в складі з якого вона обраховуються індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік з урахування в складі з якого вона обраховуються індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

6) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення зі встановленням базового місяця грудень 2015 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, без встановлення базового місяця - січень 2008 року; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

7) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням щомісячної індексації різниці в розмірі - 3480,81 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням щомісячної індексації різниці в розмірі - 3480,81 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

8) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахування в складі з якого вона обраховуються індексації грошового забезпечення виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, з урахування в складі з якого вона обраховуються індексації грошового забезпечення виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини, з урахуванням раніше виплачених сум;

9) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, без врахування загальної кількості 28 повних років, та без врахування індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням в складі з якого вона обраховується загальної кількості повних 28 років, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо визначення базового місяця грудень 2015 року при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано Військову частину Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року, з врахуванням виплаченої суми.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з врахуванням виплаченої суми.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування в обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки із врахуванням в складі з якої вони обраховуються щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки з урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки із врахуванням в складі з якого вони обраховуються індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахування в обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2014-2017 роки із врахуванням в складі з якої вони обраховуються щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки з урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1   грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2020 роки із врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, без врахування індексації грошового забезпечення;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Військова частина НОМЕР_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 просить Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №460/3427/24 скасувати в частині відмови, та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , та військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі - 3480,81 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , та військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі - 3480,81 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , та військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, без врахування загальної кількості 28 повних років.

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , та військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із врахуванням в складі з якого вона обраховується загальної кількості повних 28 років, з урахуванням раніше виплачених сум.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №460/3427/24 залишити без змін.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн - 982,34 = 3480,81 грн.

Відповідно починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 3480,81 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Саме такого висновку та розрахунку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Відповідно починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі - 4085,26 грн, до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Такого висновку та розрахунку дійшов Верховний Суд у постанові від 22,06.2023 у справі №520/6243/22.

Проте, суд першої інстанції відмовився враховувати такі висновки Верховного Суду.

Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, з рахуванням загальної та пільгової вислуги років, то судом першої інстанції зазначено, що наказом від 29.02.2020 №51 (по стройовій частині), виплачено позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню за 25 календарних років, відсутні докази визнання такого наказу протиправним, чи докази внесення в нього змін.

Разом з тим, наказ від 29.02.2020 №51 не є предметом спору цієї справи, і на право позивача отримати одноразову допомогу у розмірі визначену законодавством України не впливає.

Крім того, на виконання рішення суду, відповідач видає новий наказ.

Крім того, суд помилково вважає що правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17 та від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, не є подібною до цієї справи.

Оскільки предметом судового розгляду у таких справах було підтвердження у позивачів права на одноразову грошову допомогу по звільненню як особам, які на день звільнення з військової служби з урахуванням загальної вислуги років служби (незалежно від кількості років).

З набранням чинності постановою КМУ від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри грошового забезпечення військовослужбовців з 01.03.2018, прийнято також нову Інструкцію №260 від 07.06.2018, взамін Інструкції №260 від 11.06.2008.

Згідно п. 1 розділу XXXII Інструкції №260 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно п.2 розділу XXXII Інструкції №260 визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Згідно п.8 розділу XXXII Інструкції №260 визначено, що для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №3 93 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).

Згідно розрахунку №979 від 30.07.2019 у позивача 27 років, 11 місяців, 08 днів.

Позивач наголошує, що  звільнений та виключений зі списків частини 29.02.2020, а отже у позивача більше 28 років (повних 28 років).

Згідно ч.3 ст.24 Закону № 2232-ХП визначено, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Таким чином, оскільки у позивача станом на 30.07.2019 - 27 років, 11 місяців, 08 днів, відповідно до 29.02.2020, пройшов не один місяць, відповідно кількість повних 28 років.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

При цьому, законодавством не передбачено обчислення вислуги років лише календарними роками служби, а тому включає різні періоди, в тому числі і пільгову вислугу років.

Згідно норм ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Тобто, вказана вище стаття Закону не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №3 93 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому п.1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Таким чином, вислуга років не обчислюється календарними роками служби, і може включити різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги.

Дана Постанова №393 регулює питання розміру одноразової грошової допомоги, яка обчислюється за кожний повний календарний рік служби, тоді як право на отримання такої допомоги передбачене ч.2 ст. 15 Закону 2011-XII за умови наявності вислуги 10 років і більше.

Крім того в п. 1 розділу XXXII Інструкції №260 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Тобто, що узгоджується з нормами Закону №2011-XII.

Враховуючи те, що загальний строк вислуги у відповідача становить 7 повних років то згідно ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги за 28 років.

Наведена правова позиція була викладена Верховним Судом зокрема у постанові від 11,04.2018 у справі №806/2104/17, у постанові від 24,11.2020 у справі №822/3008/17, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України прошу суд першої інстанції врахувати при прийнятті рішення суду.

Також Верховний Суд наголосив про розповсюдження норм Порядку №393 щодо обрахунку пільгової вислуги, яка обраховується в тому числі для обрахунку пенсії на пільгових умовах про що свідчить постанова Верховного Суду від 03,03,2021 у справі №805/3923/18, від 25.05,2022 у справі № 480/4643/20,

В подальшому було внесено зміни до законодавства України, проте у спірний період були чинними, відповідно рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 незгідна з рішенням суду першої інстанції про стягнення індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивач 22 грудня 2020 року звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та стягнення індексації грошового забезпечення за вказаний період з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 6830,21 грн. з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) квітня 2015 року.

Даний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Порушене в даному позові питання щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 уже було предметом судового розгляду та вирішено питання по суті в судовому порядку а саме:

на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року по справі №460/9529/20 та відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » віл 20.08.2021 №433 позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення випереджаючим шляхом.

Дана обставина вказує, що судом першої інстанції невраховано той факт що даний спір уже був предметом судового розгляду а тому Військова частина НОМЕР_1 вважає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду в цій частині підлягає скасуванню.

Військова частина НОМЕР_1 просить суд звернути увагу на те, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року по справі №460/9529/20 набрало законної сили у 2021 році, ОСОБА_1 не оскаржувалось у позивача не виникало зауважень щодо нарахованих і виплачених йому сум.

Лише у квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вимогами про нарахування та виплату у належному розмірі матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань; грошової допомоги для оздоровлення; компенсації за 25 діб невикористаної щорічної відпустки; індексації грошового забезпечення; грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки як учаснику бойових дій; одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2014 - 2020 роки.

На підставі вище викладеного військова частина НОМЕР_1 вважає що позов ОСОБА_1 поданий з пропущенням процесуальних строків для подачі позовної заяви, оскільки позивачу було відомо про порушені на його думку права. Проте дії або бездіяльність щодо ненарахованих та невиплачених сум за період 2014 – 2020 роки не оскаржував.

Військова частина НОМЕР_1 також заперечує рішення суду щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата одноразової грошової допомоги по звільненню позивачу здійснювалась на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29.02.2020 №51 в якому прописано – відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 №260 виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню за 25 календарних років.

Даний наказ ОСОБА_1 не оскаржувався, питань щодо недорахованих та невиплачених сум не виникало, а тому на підставі вище викладеного дана частина рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню.

Військова частина НОМЕР_1 також не погоджується з рішенням суду щодо не нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року(з визначенням базового місяця - січень 2008 року).

Так відповідно до чинного законодавства, частиною першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003року №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015року, «базовим» місяцем вважався місяць, в якому відбулось, зокрема зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок будь-яких постійних складових грошового забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

З прийняттям Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2015року постанови № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі- Постанова №1013) початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов`язується з місцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Відтак січень 2008 року (місяць підвищення тарифних ставок(окладів) за посадою) не може бути застосований, як «базовий» місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, оскільки це суперечить принципу незворотності дії правової норми в часі.

Крім того, спірним питанням в даному позові є нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 по 29 лютого 2020 року у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7%.

Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки.

Таким чином, оскільки величина індексу споживчих цін з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, то відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення не проводиться.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 09 червня 2022 року у справі №600/524/21-а, у постанові від 15.06.2022 у справі № 520/4061/21, у постанові від 02.11.2022 у справі № 120/12718/21-а (провадження № К/990/24349/22).

Військова частина НОМЕР_1 також вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині ненарахування та невиплаті позивачу у належному розмірі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2020 роки.

Відповідно до пункту 6 розділу XXIII наказу МОУ № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 7 розділу XXIV наказу МОУ № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 30.3 розділу XXX наказу МОУ № 260 (який був чинним до 2018року) розмір грошової допомоги для оздоровлення визначався виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець мав право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 33.3 розділу XXXIII наказу МОУ № 260 (який був чинним до 2018року) розмір матеріальної допомоги установлювався за рішенням Міністерства оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначалась матеріальна допомога, включались посадові оклади, оклади за військовим званням, та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) на які військовослужбовець мав право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій підстав не має.

У відзиві на апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині – без змін.   

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних міркувань.  

Постановляючи рішення суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом судового розгляду є невиплата позивачу у повному розмірі грошового забезпечення, ненарахування та невиплата у належному розмірі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2020 роки.

При цьому судом вірно враховано, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9-рп/2013 щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Оскільки на момент звільнення позивача з військової служби 29.02.2020 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, то суд першої інстанції правильно вважав, що позов, поданий позивачем до суду 01.04.2024, пред`явлений в межах строку, встановленого законом..

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, у постановах від 28.09.2023 у справі №140/2168/23  та від 20.11.2023 у справі №  160/5468/23.

Ухвалою від 22.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про закриття провадження у справі №460/3427/24  в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та зобов`язання їх здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням щомісячної індексації різниці в розмірі - 3480,81 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встанови, що позивач з 2014 року по 29.02.2020 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29.02.2020 №51 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.02.2020 № 72, з 29.02.2020 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та з усіх видів забезпечення. Наказано відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню за 25 календарних років (а.с.18).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №  460/9529/20, яке набрало законної сили 08.06.2021, зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Тому покликання апелянта, Військової частини НОМЕР_1 , на вирішення спору в частині індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не є коректним, бо у даному випадку останній просив зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

15.02.2024 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 із заявою (а.с. 11-12), в якій просив:

1) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року;

2) здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахування індексації грошового забезпечення на день звільнення;

3) здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги по звільненню за 28 повних років та з урахуванням індексації грошового забезпечення;

4) здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

5) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 включно нарахувати та застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 виплатити індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 вказаного Порядку, відповідно у щомісячному розмірі 3480,81 грн;

6) здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

7) здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки у щомісячному розмірі грошового забезпечення та з урахуванням індексації грошового забезпечення;

8) здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2014-2017 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагородив розмірі 60% місячного грошового забезпечення та з урахуванням індексації грошового забезпечення;

9) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

15.02.2024 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою аналогічного змісту (а.с. 13-14).

Відповідач-1 відповідь на заяву позивача на час звернення до суду з цим позовом не надав.

Листом від 10.03.2024 №39/380 відповідач-2 на заяву позивача від 15.02.2024 (вх.№24 від 23.02.2024) повідомив позивача про те, що ВЧ НОМЕР_2  з 01.01.2020 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до ВЧ НОМЕР_1 на підставі наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.12.2019 №821. Командир НОМЕР_1 жодним чином не може надавати правову оцінку та впливати на діяльність ВЧ НОМЕР_2 , де позивач проходив військову службу. Вказав на відсутність підстав для перерахунку та доплати позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідач-2 зазначив, що питання нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 було предметом судового розгляду та вирішено по суті. На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №  460/9529/20  та відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.08.2021 №433 позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення випереджаючим шляхом. Індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 нараховувалася та виплачувалася із застосуванням базового місяця для обрахунку індексації березень 2018 року (місяць підняття доходів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704).

Відповідач-2 покликаючись до п. 6 Розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зазначив, що індексація грошового забезпечення до розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, не включається.

Покликаючись до п. 5 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відповідач-2 зазначив, що індексація грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення не включається.

Також зазначив, що розмір окладу за військовим званням та посадовий оклад позивача визначається відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, викладеного у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт (результат заокруглення до десяти гривень). Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для перерахунку позивачу грошового забезпечення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.

Відповідач-2 покликаючись до п. 6 Розділу ХХІІІ, п. 7 Розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зазначив, що індексація грошового забезпечення до розрахунку грошової на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не включається.

Покликаючись до п. 30.3 Розділу ХХХ, п. 33.3 Розділу ХХХІІІ (які були чинними до 2018 року) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відповідач-2 зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода та індексація грошового забезпечення до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не включалась.

Вирішуючи по суті спір в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст. 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз.3 ст.1 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

При цьому суд слушно зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 (набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015) було внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З 01.12.2015 редакція п. 5 Порядку №1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

З огляду на це суд дійшов вірного висновку, що до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.

Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.

Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Отже, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів). При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок №1078 визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією п. 5 Порядку, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати», особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів. Також суд зазначає, що внесені до п.5 Порядку №1078 зміни нормативно не встановили нового базового місяця для обрахунку індексації.

Починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Як уже згадувало вище обставини щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №460/9529/20, яке набрало законної сили 08.06.2021.

Військова частина НОМЕР_1 на виконання вказаного судового рішення позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця грудень 2015 року (а.с.23 зворот).

Оскільки в контексті нової редакції Порядку №1078, місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців, при  цьому, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, то суд правильно вважав, що по лютий 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались, що виключало підстави для встановлення іншого (відмінного від січня 2008 року) базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення у згаданий період.

Крім того суд вірно врахував, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.

Згідно матеріалів справи, позивачу з 01.01.2016 по 28.02.2018 була нарахована індексація грошового забезпечення із встановленням базового місяця грудень 2015 року, а не січень 2008 року, що є протиправним.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що нарахування та виплата відповідачем-2 індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця, іншого ніж січень 2008 року, порушує гарантії грошового забезпечення військовослужбовця.

Відтак, дії відповідачів щодо визначення базового місяця грудень 2015 року при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправними, а порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача-2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за вказаний період з визначенням базового місяця - січень 2008 року та виплатити її з врахуванням виплаченої суми.

Оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією військової частини, в якій позивач проходив службу і яка виплачувала йому грошове забезпечення. та беручи до уваги те, що ВЧ НОМЕР_2 з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов вірного висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтами не оскаржується рішення в частині визначення базового місяця – січень 2008 року при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за означений період, то суд апеляційної інстанції не надає оцінку рішенню суду в цій частині.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням щомісячної індексації різниці в розмірі - 3480,81 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, та зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу такої індексації грошового забезпечення за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд першої інстанції виходив з того, що , яка уже зазначалось вище індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:

- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016);

- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

09.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015.

Вказаною Постановою внесено зміни до Порядку №1078, зокрема, замість базового місяця введено поняття місяць, у якому відбулося підвищення - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймалося за 1 або 100 відсотків.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття базовий місяць і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну базовий місяць використовується поняття місяць підвищення доходу, яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Вилучення терміну базовий місяць та запровадження поняття місяць підвищення доходу не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у базовому місяці, так і у місяці підвищення доходу індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Відтак, з січня 2008 року по 28.02.2018 посадові оклади, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 були незмінними.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.

Згідно матеріалів справи, індексація позивачу обрахована та виплачена за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 з урахуванням базового місяця березень 2018 року (а.с. 23 зворот, 24 зворот).

При цьому, суд вірно врахував, що щодо фіксованої суми індексації, то Верховний Суд зазначив, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 в редакціях, які застосовувались з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 в редакціях, які застосовувались з 15.03.2018, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

З огляду на це суд вірно вважав, що пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави дійти висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 свідчать про те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачам належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Така позиція суду першої інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі №  400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №  380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №  420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №  320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №  260/6386/21, які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Як встановлено судом, відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу цей вид індексації (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 до 29.02.2020.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то суд вірно вказав, що для їхнього застосування слід встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалось вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Натомість, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу індексації за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 не зважив на положення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 і не навів належних розрахунків та, як наслідок, не підтвердив правомірності дій щодо правильного обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період з урахуванням означених абзаців пункту 5 Порядку № 1078.

Така позиція суду першої інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі №  400/3826/21  та від 15.06.2023 у справі №  120/6277/22.

Враховуючи викладене, суд дійшов підставного висновку, що відповідачі, у межах спірних правовідносин, безпідставно оминули положення абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановили, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, а відтак позов в цій частині позовних вимог слід задовольнити.

А оскільки як уже зазначалось вище, що ВЧ НОМЕР_2 (відповідач-2) з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов вірного висновку, що відновлення порушеного право позивача в цій частині позовних вимог слід покласти на ВЧ НОМЕР_1 .

При цьому, суд підставно відхилив розрахунки суми індексації-різниці доходу позивача у березні 2018 року (3480,81 грн), наведені ним у позові, оскільки величина приросту індексу споживчих цін відповідно до Порядку №1078 є коефіцієнтом, який розраховується шляхом віднімання 100% від індексу перевищення порогу індексації з наростаючим підсумком.

Враховуючи, що індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 року щодо лютого становив 101,1%, обчислений з наростаючим підсумком з квітня 2018 року, а перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, то правильним є твердження, що  величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року не може становити 253,30%, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідачів та зобов`язання їх здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням щомісячної індексації різниці в розмірі - 3480,81 грн, задоволенню не підлягають.

Щодо включення розміру індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок: грошової допомоги на оздоровлення за 2014 - 2020 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 2020 роки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, то суд вірно врахував, що відповідно до частин третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами пунктів 1, 8, 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту (14) військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

За приписами статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

При цьому суд вірно врахував, що у постанові від 30.11.2023 у справі №  380/21619/21  Верховний Суд дійшов висновку, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованим та безпідставним, покликання Військової частини НОМЕР_1 на положення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, як на підставу правомірності спірної поведінки, оскільки застосовуючи положення зазначеного Порядку, як спеціального нормативно-правового акту, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті зазначених виплат, відповідач-2не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Відтак суд слушно зауважив, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

З довідок-розрахунків від 19.03.2024 №39/372, №39/374, №39/375 та №39/376, сформованих Військовою частиною НОМЕР_1 (а.с. 30-33) вбачається, що обрахунки грошової допомоги позивача на оздоровлення за 2014 - 2020 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 2019 роки; грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, здійснювалися без урахування індексації грошового забезпечення позивача. При цьому, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, всупереч приписам п. 5 Порядку №704, нарахована та виплачена в розмірі посадового окладу за військовим званням 1410,00 грн (а.с. 30).

Враховуючи викладене, суд дійшов підставного висновку, що зазначені виплати (грошова допомога позивача на оздоровлення за 2014 - 2020 роки; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014 2020 роки; грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; одноразова грошова допомога, передбачена ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII) мають бути перераховані та виплачені позивачу з урахуванням індексації грошового забезпечення та виплачених сум.

З цих же підстав, підлягає також перерахунку виплачена позивачу компенсація за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2020 рік, оскільки при її обрахунку використано грошове забезпечення без врахування його індексації.

А оскільки, як уже вказувалось вище,  з 01.01.2020 Військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , то правильним є висновок, що відновлення порушеного право позивача в цій частині позовних вимог слід покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

Щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок грошової допомоги позивача на оздоровлення за 2014 - 2017 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 2017 роки, то суд правильно зазначив, що як уже вказувалось вище, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною першою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294, була чинною до 28.02.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тобто, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»(далі - Постанова №889) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Зі змісту Постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

При цьому суд слушно зауважив, що віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення підтверджено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17  та від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Разом з тим, Постанова №889 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, тому суд вірно вважав, що її слід враховувати при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до 2018 року.

З довідок-розрахунків від 19.03.2024 №39/372, №39/374, сформованих ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 30-31), обрахунки допомоги на оздоровлення за 2014 2017 роки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 2017 роки здійснювалися без урахування додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вірно вважав, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась та виплачувались допомога на оздоровлення за 2014 2017 роки відповідачем-1, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014 2017 роки, є протиправною.

Беручи до уваги те, що ВЧ НОМЕР_2 Військової частини (відповідач-2), як уже неодноразово згадувалось, з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення до ВЧ НОМЕР_1 , суд дійшов правильного висновку, що порушене право позивача в цій частині позовних вимог слід захистити та відновити у спосіб:

визнання протиправною бездіяльність відповідача - 1 щодо ненарахування та невиплати позивачу вказаних виплат та зобов`язання відповідача -_2 здійснити перерахунок та виплату спірних виплат.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування загальної кількості 28 повних років, та зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вона обраховується загальної кількості повних 28 років, то суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію №979 (а.с. 29) вислуга років позивача станом на 30.07.2019 становить:

- календарна: 24 років 9 місяців 18 днів;

- пільгова: 3 роки 1 місяць 20 днів;

- загальна: 27 років 11 місяців 8 днів.

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29.02.2020 №51 (по стройовій частині) наказано відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню за 25 календарних років (а.с.18).

Така допомога нарахована та виплачена позивачу відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби 25 років (а.с. 32).

Враховуючи що наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 29.02.2020 №51 (по стройовій частині) залишається чинним в частині виплати позивачу одноразової грошової допомоги по звільненню, то суд вважав що обрахунок та виплата позивачу одноразової грошової допомоги по звільненню на підставі означеного наказу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби 25 років є правомірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно  застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі №460/3427/24 -  без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М. А. Пліш

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула