ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 рокуСправа №160/30953/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області   про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

21.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047050028687 від 10.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 15.06.1994 по 09.12.1994, з 18.05.1999 по 02.08.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за його заявою від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до частини 3 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як останній має необхідну кількість спеціального пільгового стажу роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.09.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047050028687 від 10.09.2024 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно із архівними довідками. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди його роботи з 10.06.1996 по 29.04.1998, з 31.12.2003 по 02.08.2021 в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці, оскільки такі періоди роботи належним чином підтверджені записами в трудовій книжці, архівними довідками №Б-21/2-09/282 від 20.02.2024, №Б-21/2-09/283 від 20.02.2024, №Б-21/2-09/283/1, а також персональними відомостями застрахованої особи (довідка форми ОК-5). За таких обставин вважає оскаржуване рішення відповідача-1 протиправним, що порушує його право на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду із цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30953/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає про непогодження з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 02.09.2024 позивач, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV. Органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Оскільки невраховано до пільгового стажу період роботи з 1994 по 2021 роки. Відсутність підтвердження вищевказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування стажу до пільгового. Отже, позов ОСОБА_1 , є безпідставним та необґрунтованим, а дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не можна вважати неправомірними, оскільки він діяв виключно в межах, визначених нормами чинного законодавства.

При цьому, відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

02.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047050028687 від 10.09.2024 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зазначеним рішенням №047050028687 від 10.09.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №1) в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погодившись з рішенням від 27.08.2024 №047050028147 та з не зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 10.06.1996 по 29.04.1998, з 31.12.2003 по 02.08.2021, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Суд зазначає, що в період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.

З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Починаючи з 03.08.2016, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Отже, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за результатами розгляду його заяви та долучених документів прийнято рішення №047050028687 від 10.09.2024, яким відмовлено в призначення пенсії за віком за Списком №1 з підстав відсутності на час звернення необхідного пільгового стажу.

За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні, тривалість страхового стажу станом на дату звернення (02.09.2024) становить 32 рік 3 місяці 27 днів, пільгового стажу за Списком №1 2 роки 9 місяців 27 днів.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів з 1994 року по 2021 рік.

Відповідно до розрахунку страхового стажу (форма РС-право) номер ПС: 047050028687 (станом на дату звернення 02.09.2024) спірні періоди зараховані до страхового стажу, однак не до пільгового.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.11.1995, позивач у спірні періоди:

15.06.1994 - прийнятий до Дніпровського металургійного комбінату імені Ф.Е Дзержинського у конвертерний цех електромонтером по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 4 розряду;

31.10.1994  - переведено там же слюсарем-ремонтником по ремонту металургійного устаткування 4 розряду:

09.12.1994 – звільнено у зв`язку із закінченням виробничої практики;

01.09.1991 – 28.06.1995 – навчався у Дніпродзержинському індустріальному технікумі;

20.11.1995 – прийнято до Дніпровського металургійного комбінату імені Ф.Е Дзержинського у цех контрольно-вимірювальних приладів і автоматики слюсарем по контрольно-вимірювальним приладам і автоматики дільниця енергоблока конвертерного цеху 4 розряду;

ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім.Ф.Е. Дзержинського;

25.09.1998 – звільнено за ініціативою робітника, ст.38 КЗпП України;

09.11.1998 – прийнято до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім.. Ф.Е. Дзержинського в цех ремонту металургійного устаткування №3 електромонтером по ремонту електроустаткування 5 розряду;

18.05.1999 –переведено до конвертерного цеху вогнетривником 5 розряду, гаряча дільниця;

21.02.2003 – переведено там же розливальником сталі 5 розряду;

08.06.2006 – присвоєно там же по тій професії 6 розряд:

Робоче місце атестовано;

ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського»  з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського»;

Робоче місце атестовано по Списку №1;

ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;

Робоче місце атестовано за Списком №1;

02.08.2021 – звільнений у зв`язку з переведенням за п. 5 ст.36 КЗпП України до ПрАТ «ДКХЗ»;

Робоче місце атестовано за Списком №1;

03.08.2021 – прийнят в конвертерний цех до ПРАТ «ДКХЗ» відділення машин безперервного лиття заготовок розливальником сталі 6 розряду за переведенням з ПАТ «ДМК»;

Робоче місце атестовано за Списком №1;

ПРАТ «ДКХЗ» з 11.02.2022 перейменовано у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ»;

Робоче місце атестовано за Списком №1;

Вказані дані у трудовій книжці, а також те, що Позивач  працював на роботах за посадами, що передбачені пільговими Списками підтверджені архівними довідками архівного управління Кам`янської  міської ради Дніпропетровської області від 30.05.2024 №Т-21/2-09/820,  від 30.05.2024 №Т-21/2-09/821, від 30.05.2024 №Т-21/2-09/822 та від 30.05.2024 №Т-21/2-09/822/1.

Також,  матеріали справи містять постанови про атестації робочих місць.

Трудова книжка також містить відомості про перейменування з 23.05.2011 ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та з 25.01.2017 ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

Суд зазначає, що трудова книжка позивача в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача ковшовим 5 розряду в конвертерному цеху та розливальником сталі в конвертерному цеху в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»; вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству про прийняття на роботу, звільнення за переведенням за п.5 ст.36 КЗпП України, записи завірені підписом уповноваженої особи та печатками підприємства.

Крім того, трудова книжка у періоді роботи з 31.12.2003 по 02.08.2021 містить необхідні відомості, що визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: відомості про атестацію робочого місця за Списком №1 (постанова №992 від 29.12.2006, постанова №658 від 26.12.2012, постанова №87 від 28.02.2014, постанова №24 від 26.12.2017).

Відповідачем-1 не обґрунтовано причин не врахування відомостей трудовій книжці в частині спірного спеціального стажу позивача.

Відомості в архівній довідці щодо періодів роботи повністю відповідають даним трудової книжки.

Атестація робочих місць за умовами праці проведена Дніпровським металургійним комбінатом ім. Ф.Е. Дзержинського та затверджена постановою по підприємству №813 від 20.10.1994.

При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Крім того, згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), вбачається, що страхувальник - Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського (код ЄДРПОУ 05393043), яке перейменовано в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (код ЄДРПОУ 05393043) та в подальшому в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043), перераховував страхові внески за позивача та звітував перед Пенсійним фондом України про наявність у позивача спецстажу за кодом ЗПЗ014А1.

Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено:

- код підстав для обліку спецстажу за № ЗПЗ014А1 - це код для застрахованих осіб, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Отже, при поданні звітів страхувальником (код ЄДРПОУ 05393043) вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом №ЗПЗ014А1, як працівнику, зайнятому повний робочий день в металургії за професією за Списком №1, що цілком узгоджується з відомостями в трудовій книжці та в архівних довідках у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці в частині спірного періоду, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день в металургії в конвертерному цеху в конвертерному цеху розливальником сталі, тобто за професіями (посадами), що передбачені та атестовані на підприємстві за Списком №1.

Посилання відповідача-1 в обґрунтування причин незарахування вказаних спірних періодів до пільгового стажу за Списком №1 на відсутність рішення Комісії суд вважає безпідставними, оскільки підтвердження пільгового стажу через комісію відбувається у разі ліквідації підприємства без правонаступника, та разі відсутності документів на підтвердження пільгового стажу.

Відповідачем-2 не обґрунтовано причин неврахування відомостей в трудовій книжці в частині спірного спеціального стажу позивача, а також не врахування архівних довідок, документів про атестацію на підприємстві, відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ф.ОК-5).

За таких обставин, відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів його роботи з 1994 по 2021 роки, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 вказані періоди його роботи.

За викладених обставин, оскаржуване рішення від 10.09.2024 №047050028687 прийняте відповідачем-1 не у відповідності до вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від 10.09.2024 №047050028687, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи позивача з 1994 по 2021 роки до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та зобов`язано відповідача зарахувати вказані спірні періоди роботи до пільгового стажу.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком досяг необхідного пенсійного віку, мав необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення пенсії позивача.

Отже, суд зазначає про передчасність вимоги про призначення та виплату пенсії. Висновки щодо призначення пенсії можуть бути зроблені відповідачем лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з дотриманням   вимог чинного законодавства та висновків суду.

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV, з урахуванням висновків суду.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача-1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача. 

Керуючись ст. ст.9,  72-90,  242-246,  250,  255, 262,  295  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд.83а), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.09.2024 №047050028687 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди його роботи з 15.06.1994 по 09.12.1994, з 18.05.1999 по 02.08.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2024 про призначення пенсії за віком та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь заяву ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     К.І. Ремез