МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 171/3142/23

Провадження № 1-кп/210/200/25

У Х В А Л А

іменем України

06 травня 2025 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1

при секретарі судового засідання                 ОСОБА_2

за участю

прокурора                                         ОСОБА_3

обвинуваченого                                 ОСОБА_4

захисника                                         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041410000211 від 28.09.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041410000211 від 28.09.2023 року.

В судовому засіданні 06.05.2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_4 від суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення даного покарання може переховуватись від суду. Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства, може перебувати у зоні бойових дій, виконувати бойові розпорядження, тим самим матиме можливість не з`являтись у судові засідання. Тому, просив продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо заявленого клопотання прокурора. Зазначив, що, по-перше, КПК чітко передбачає строки подачі такого клопотання. Чітко передбачено, що таке клопотання необхідно вручити саме обвинуваченому не пізніше, ніж за 3 години до початку розгляду. Дане клопотання було вручено за 5 хвилин. Не потрібно плутати коли направив прокурор захиснику ОСОБА_4 клопотання і коли вручив саме ОСОБА_4 .. На сьогодні захисник дізнався, що прокурор направляв йому клопотання не в робочий час, а саме о 19:00 годині. Частина 1 ст. 199 КПК України вимагає, що таке клопотання прокурор має подати не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії тримання під вартою. Нагадує, що ухвалою суду від 10.04.2025 року було продовжено строк тримання під вартою до 09.05.2025 року, а клопотання прокурора подано 06.05.2025 року, тобто за 3 доби. Він вважає, що це грубе порушення не тільки Конституції України, Конвенції, а й КПК України.

Стосовно ризиків про які зазначає прокурор, які начебто обґрунтовані, з цим він не може погодитись. Сам факт вручення обвинувального акту його підзахисному за ч. 1 ст. 115 КК України відповідно до діючої судової практики такий формальний ризик повинен розглядатись судом, але спочатку стороною обвинувачення, а вже потім судом в якості судового контролю в контексті разом з іншими ризиками, відповідно чого повинні бути докази. Більш того, прокурор повинен кожен раз обґрунтувати думку чому ОСОБА_4 повинен знаходитись під варто. Проте, кожен раз одне і теж саме.

Звернув увагу суду на те, що 23.04.2025 року під час допиту слідчої ОСОБА_6 , яка була старшою слідчою групи, він задав їй конкретні питання стосовно ризик, на що вона відповіла «Не знаю».

Стосовно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що говорив прокурор, захисник зазначив, що досудове розслідування проведено не в повному обсязі. Станом на сьогодні було досліджено письмові матеріали, проте не в повному обсязі, тому що 14.04.2025 року прокурор попросив оголосити перерву для того, щоб він вручив стороні захисту начебто інші висновки, але до сьогодні відповіді не має.

Стосовно доказу про прямий умисел на вбивство, може впевнено сказати, що його не було, відповідно до письмових доказів, які дослідили. Звертає увагу суду, що першочергові слідчі дії незрозуміло яким чином були зафіксовані. Огляд місця події приміщення літньої кухні проводився всупереч ч. 3 ст. 233 КПК України. Підстав для проникнення не було. Слідча, яка була допитана в судовому засіданні це підтвердила. Більш того, слідча та прокурор не звернулись до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку. Є лише докази, що через добу таке клопотання було направлено. Обшук проведено за участі сторонньою особою, яка приймала активну участь, але не вказана в протоколі огляду. Під час допиту слідча повідомила, що на фотографії знаходився керівник карного розшуку. Не зрозуміло чому його не було вказано в протоколі. Власником квартири зазначено ОСОБА_7 , проте фактично вона не приймала участі в слідчій дії. Зазначив, що протокол підписано понятим ОСОБА_8 , однак в судовому засіданні останній говорив інші речі, зокрема, те, що те, що він не бачив де було знайдено відстріляну гільзу, а знає це зі слів його співмешканки. Фототаблиця до протоколу огляду взагалі не містить відомості про технічний пристрій на який робилась фотофіксація.

28.09.2023 року під час затримання ОСОБА_4 було вилучено речі, по яким було проведено ряд експертиз, але встановлено, що клопотання слідчому судді про накладення арешту не було. Захисник неодноразово звертався до органів розслідування, щоб вони перевірили і іншу версію, а саме із необережності або внаслідок порушення правил поводження з вогнепальною зброєю. Однак, було проінформовано, що ОСОБА_4 визнає свою вину в кримінальному провадженні, але не тільки за ч. 1 ст. 115 КК України, він про це детально надав покази стороні обвинуваченням.

У зв`язку з викладеним, просив відмовити стороні обвинувачення у задоволенні клопотання через не обґрунтованість ризиків. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою або внесення застави, у вигляді особистого зобов`язання, або цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. Також, просив відсторонити ОСОБА_4 від займаної осади військовослужбовця до моменту проголошення вироку.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав свого захисника. Зазначив, що слідство вигадало ч. 1 ст. 115 КК України, а за що він повинен перебувати під вартою не зрозуміло. Він неодноразово запитував чи брались до уваги інші версії, наприклад ст. 149 КК України, на що отримував відповідь, що розглядалась лише ст. 115 КК України.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, заперечення захисника та обвинуваченого, оглянувши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для вирішення даного клопотання, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

За змістом ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція якої передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду.

Суд переконаний, що на даний час, так само, як і раніше, наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, яка на даний час в ході судового розгляду не спростована, оскільки у справі все ще не допитані у повному обсязі свідки, а саме свідок ОСОБА_9 , який заявлений стороною захисту, не допитаний обвинувачений, тощо.

Суд звертає увагу, що прийняття обґрунтованого рішення з даного приводу за тієї сукупності доказів, що на даний час зібрані та досліджені в ході судового слідства, надання оцінки доказам, зокрема протоколу огляду літньої кухні, показам свідка ОСОБА_10 , слідчої тощо, на які посилається захисник ОСОБА_5 , а також питання остаточної кваліфікації дій обвинуваченого можливе тільки під час винесення вироку в нарадчій кімнаті.

Тому, оцінивши в сукупності всі обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що належну поведінку обвинуваченого можливо забезпечити, залишивши попередній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжити строк його дії до 60 днів.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 04.07.2025 року включно.

Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.

Копію ухвали направити до ДУ «Криворізька установа виконання покарань № 3».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду проголошено 07.05.2025 року о 12:15 годині.

Суддя: ОСОБА_1