Справа № 175/18978/24

Провадження № 2/175/2969/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"06" травня 2025 р. смт. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області через свого представника звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є власником двоповерхової будівлі гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач отримав у користування кв. АДРЕСА_2 у гуртожитку та з 04.08.2015 року зареєстрований за вказаною вище адресою. Проте згідно з актами обстеження комісії, утвореної розпорядженням селищного голови, в ході обстеження будівлі гуртожитку було встановлено, що двоповерхова будівля перебуває у незадовільному стані, відсутні двері та більшість вікон, стіни та стеля облуплені, підлога завалена сміттям, жодних слідів проживання мешканців не виявлено. Також у даній будівлі не були підключені комунікації, а саме водопостачання, водовідведення та газопровід, а з 2004 року було відключено електропостачання, що свідчить про те, що будівля гуртожитку більше 20 років не експлуатувалась, в тому числі квартира АДРЕСА_2 , у якій зареєстрований відповідач.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. 

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. 

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою його реєстрації. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області є власником двоповерхової будівлі гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 994 від 09.02.2024 року за адресою:  АДРЕСА_3 , з 04.08.2015 року і по теперішній час зареєстрованийОСОБА_1 .

Згідно з актами обстеження комісії, утвореної розпорядженням селищного голови від 26.11.2020 року №447-р, від 02.12.2020 року, 19.01.2021 року, 22.02.2021 року, 25.03.2021 року, 20.05.2021 року, 05.04.2022 року, в ході обстеження будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 , було встановлено, що двоповерхова будівля перебуває у незадовільному стані: відсутні двері та більшість вікон, стіни та стеля облуплені, підлога захаращена сміттям. Слідів проживання мешканців не виявлено.

Розпорядженням Слобожанського селищного голови від 08.02.2024 року №57р/п оновлено склад комісії з обстеження будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження будівлі гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.02.2024 року, комісією встановлено, що будівля гуртожитку перебуває у непридатному для проживання стані. Будь-яких предметів (меблів, особистих речей тощо), що свідчили б про проживання в будівлі гуртожитку мешканців, не виявлено, а особи, які мають зареєстроване місце проживання за даною адресою, фактично там не проживають.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Керуюча компанія «Господар» Слобожанської селищної ради №114 від 15.08.2024 року, у даній будівлі не були підключені комунікації, а саме водопостачання, водовідведення та газопровід, та з 2004 року було відключено будівлю від електропостачання.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно ст. 142, 143 Конституції України комунальна власність є матеріальною основою місцевого самоврядування в Україні. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах чи договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, судом встановлено, що будівля гуртожитку є непридатною для проживання, оскільки в ній відсутні будь-які комунікації. Крім того, актами обстеження підтверджено, що жодних предметів та речей, які свідчили б про те, що за вказаною вище адресою хтось проживає, не виявлено.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що відповідач не проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України,  суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028 грн. 

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) на користь Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ: 04525024, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 56 б) сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень). 

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. 

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. 

Суддя Т. С. Журавель