КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/773/25 Головуючий в суді І інстанції Єсауленко М.В.

Провадження № 33/824/1830/2025 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 207235 від 28.12.2024 року - 28.12.2024 року приблизно о 12 год. 45 хв. у м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1-Б, водій, керуючи транспортним засобом «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 , був не уважний, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.13, а саме при виїзді на перехрещувану дорогу не зупинився та не надав дорогу автомобілю «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по перехрещуваній дорозі з лівої сторони прямо. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 34 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп..

Не погоджуючись з вказаною постановою, 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу,в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Доводи своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що протокол про адміністративне правопорушення, схема наслідків ДТП не підтверджують його вину у вчиненні даного правопорушення, адже рухався з мінімальною швидкістю та дотриманням ПДР України.

Доводи своєї апеляційної скарги особа, яка притягається до адміністративної відповідальності обґрунтовує також тим, що безпідставним є висновок суду про те, що він порушив п.п. 2.3б, 16.3 ПДР і не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.13.

ОСОБА_1 та його адвокат Кулініченко Г.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 2.3б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Дорожня розмітка 1.13 п. 34 ПДР України позначає місце, де водій (велосипедист) повинен у разі потреби зупинитися і дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по перехрещуваній дорозі.

Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина Івачьова у порушенні п.п. 2.3б, 34 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 207235 від 28.12.2024 року, з якого вбачається, що 28.12.2024 року приблизно о 12 год. 45 хв. у м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1-Б, водій, керуючи транспортним засобом «Geely» д.н.з. НОМЕР_2 , був не уважний, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.13, а саме при виїзді на перехрещувану дорогу не зупинився та не надав дорогу автомобілю «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по перехрещуваній дорозі з лівої сторони прямо. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 34 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 1-2);

- на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка була складена безпосередньо на місці пригоди в присутності водіїв, вона підписана учасниками пригоди без зауважень та доповнень, а тому вважається такою, що відповідає фактичним обставинам події, в якій відображено розташування транспортних засобів відносно проїжджої частини після зіткнення, місце зіткнення транспортних засобів, розмітку частини дороги, де відбулось зіткнення, перелік видимих пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП (а.с. 4);

- у письмових поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , де останній зазначає, що при виїзді на перетин внутрішніх проїздів, по прямій до виїзду з території ТЦ або поблизу, проїжджаючих зліва не було. Коли ОСОБА_1 виїхав на середину перетинаючого проїзду, глянув перешкоду справа, то в цей час зліва відбулось зіткнення з авто, який їхав посеред проїзду. Вказує, що водій не гальмував, а він також не встиг (а.с. 6);

- у письмових поясненнях потерпілого ОСОБА_2 , з яких вбачається, що у нього з перпендикулярної прилеглої дороги з правого боку від «Епіцентру» врізалась машина «Geely», коли останній виїхав на основну дорогу по центру парковки ліворуч (від Кільцевої) в сторону ТРЦ «Республіка» та проїхав приблизно 10 метрів зі швидкістю 5 км/год.. Вказує, що пошкоджена вся права частина автомобіля (а.с. 5);

- на фотознімках механічних пошкоджень транспортних засобів (а.с. 25-30).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Протокол підписаний особою, яка його склала, ОСОБА_1 , крім того, йому було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення, схема наслідків ДТП не підтверджують його вину у вчиненні даного правопорушення, адже рухався з мінімальною швидкістю та дотриманням ПДР України, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, протокол про адміністративне правопорушення, який без жодних зауважень підписаний ОСОБА_1 , схема місця ДТП, яка складалась у присутності сторін на місці пригоди та підписана ними без будь-яких уточнень, в сукупності з іншими доказами по справі, зокрема, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 , фотознімками механічних пошкоджень автомобілів, вказують, що саме недотримання ОСОБА_1 п.п. 2.3б, 34 Правил дорожнього руху України, перебуває у причинному зв`язку із ДТП та наслідками, а тому об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду апеляційної інстанції не має.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що безпідставним є висновок суду про те, що він порушив п.п. 2.3б, 16.3 ПДР і не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.13., суд апеляційної інстанції не бере до уваги з огляду на таке.

Розділ 34 ПДР України містить позначення та опис дорожньої розмітки, якою мають керуватися водії.

Розмітка 1.13 відповідно до ПДР України позначає місце, де водій (велосипедист) повинен у разі потреби зупинитися і дати дорогу транспортним засобам, що рухаються перехрещуваною дорогою;

У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів ( п. 16.3 ПДР України).

Згідно схеми місця ДТП від 28.12.2024 року вбачається, що на місці ДТП наявна дорожня розмітка 1.13 по ходу руху авто «Geely». Крім того, зі схеми вбачається що дорога є перехрещуваною.

Таким чином, перед водієм ОСОБА_3 містилось маркування на асфальті, що відповідає дорожній розмітці 1.13 Правил дорожнього руху. Разом з тим, водій ОСОБА_3 не надав перевагу в русі автомобілю «BMW» і не зупинився відповідно до вимог дорожньої розмітки 1.13.

Крім того, як вбачається із переліку та локалізації видимих пошкоджень транспортних засобів, наявних у схемі ДТП, із фотознімків пошкоджень транспортних засобів та пояснень водіїв, саме водій автомобіля «Geely» здійснив зіткнення з автомобілем «BMW» в його праву частину.

Отже, в діях водія ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновок судового експерта Скорохода К. М. №68/25 від 25.03.2025 року в якому вказано, що водій ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці мав перевагу у русі, з огляду на наступне.

У вказаному висновку експерт звертає увагу на те, що дорожня розмітка 1.13 застосовується виключно при наявності дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та уточнює його. Вказував, що у даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «BMW» не відповідали вимогам п. 10.11 ПДР України.

Разом з тим, відповідно до пункту 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.Згідно з п. 8.5 ПДР України дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Отже, посилання судового експерта на ту обставину, що за напрямком руху автомобіля ««Geely» був відсутній знак 2.1 «Дати дорогу» є недоречним, оскільки дорожня розмітки 1.13 ПДР згідно вимог п. 8.5 ПДР використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

У цій дорожній ситуації, наявність дорожньої розмітки виключає дію вимог пункту 10.11 ПДР України, бо дорожня розмітка, згідно пункту 8.1 ПДР України, є одним із способів регулювання дорожнього руху, а вимоги пункту 10.11 ПДР розповсюджуються лише на випадки, коли черговість проїзду не обумовлена ПДР.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «06» травня 2025 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко