провадження № 3/294/2079/25

справа № 294/441/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року                                                                                           м. Чуднів

Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Рукас М.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Епізод №1

13.03.2025 о 23:45 год., у м. Чуднові по вул. Соборна, 10 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло). Огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку пройшов в медичному закладі КНП «Чуднівська Центральна районна лікарня», чим порушив вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Епізод №2

13.03.2025 о 23:45 год., у м. Чуднові по вул. Соборна, 10 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 , з порушенням правил дорожнього руху, а саме здійснив рух на автомобілі в якого не горіли задні габаритні ліхтарі, чим порушив п. 31.6.б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП.

Епізод №3

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 270743 від 14.03.2025 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, без посвідчення водія, чим порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення SMS-повідомлення про дату, час і місце судового засідання на його номер телефону, що був вказаний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також відомостями про доставлення судової повістки та шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Чуднівського районного суду Житомирської області. Про причини неявки у судове засідання ОСОБА_1 не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі про відкладення судового розгляду, від нього не надходило.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не подав, а справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП не належать до переліку справ, що розглядаються за обов`язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Епізод №1

Положеннями ч.1 ст. 130 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №270738 від 14.03.2025, вбачається, що 13.03.2025 о 23:45 год., у м. Чуднові по вул. Соборна, 10 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло). Огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку пройшо в медичному закладі КНП «Чуднівська Центральна районна лікарня», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 14.03.2025, якою встановлено факт наркотичного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння водіїв належить до законодавчо регламентованої процедури, що дозволяє визначити наявність чи відсутність алкогольних або наркотичних речовин в організмі. Порядок проходження відповідного огляду регулюється двома основними актами, а саме : Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП   ОСОБА_1 підтверджується також: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№270738 від 14.03.2025, рапортом начальника СРПП ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Юрія Бабушка, відео записом нагрудного реєстратора працівника поліції, випискою КНП «Чуднівська Центральна районна лікарня» від 14.03.2025.

Епізод №2

Частина 1 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Окрім того, 13.03.2025 о 23:40 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 , з порушенням правил дорожнього руху, а саме здійснив рух на автомобілі в якого не горіли задні габаритні ліхтарі, чим порушив п. 31.6.б Правил дорожнього руху.

Даний факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП гр. ОСОБА_1 стверджується протоколом серії ЕПР №270748 від 14.03.2025.

Епізод №3

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП гр. ОСОБА_1 стверджується протоколом серії ЕПР 1 №270743 від 14.03.2025, довідкою інспектора сектору адміністративної практики відділу взаємодії з громадянами Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Тетяни Якобчук про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні даних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, останній вчинив адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років, оскільки на день вчинення правопорушень йому виповнилося 17 років.

Притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності має особливий порядок.

Неповнолітні є однією з найнезахищеніших верств населення, що обумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації їхніх прав.

Міжнародна Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року була ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року 89-XII, містить визначення, відповідно до якого «дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку». При цьому відповідно до законодавства України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до положень статті 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Згідно з приписами статті 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

Статтею 24-1 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності має особливий порядок.

Неповнолітні є однією з найнезахищеніших верств населення, що обумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації їхніх прав.

Міжнародна Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року була ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року 89-XII, містить визначення, відповідно до якого «дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку». При цьому відповідно до законодавства України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

При здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою суди зобов`язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року ("Пекінські правила"), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Так, за змістом Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх ("Пекінські правила"), які прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, і які спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, щоб будь-які міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.

Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку судді, суд зобов`язані зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.

Таким чином, закріплений законом особливий підхід до неповнолітніх правопорушників зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих (повнолітніх), форм реалізації адміністративної відповідальності, що повністю узгоджується з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.89 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.85 року ("Пекінські правила"), а також з практикою Європейського суду з прав людини та з іншим національним законодавством стосовно неповнолітніх.

Оцінюючи дії неповнолітнього, суд зважає на те, що його життєвий досвід є ще недостатній, й за наявності упущень у вихованні, ОСОБА_1 міг неправильно оцінити лінію своєї поведінки, а тому, для гарантування правового захисту суд вважає необхідним зважити на його вікові особливості в момент вчинення адміністративного правопорушення, та у відповідності до принципу 5.1 "Пекінських правил" (Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх) від 29.11.85 року бере до уваги що "…реакція на неповнолітніх правопорушників повинна ґрунтуватися на врахуванні не лише тяжкості правопорушення, а й особливостей їх особистості"

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 будучи неповнолітнім, вчинив адміністративне правопорушення, яке не потягло за собою негативних наслідків, з урахуванням відомостей про його особу, зокрема, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, самостійного доходу немає, беручи до уваги відсутність негативно характеризуючих даних щодо його особи, суд вважає, що виправлення неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку, передбаченому КУпАП, а шляхом застосування до нього заходу впливу, передбаченого статтею 24-1 КУпАП, а саме у виді догани, яка здатна забезпечити позитивний виховний вплив на нього.

Дана позиція суду обумовлена принципами справедливості та гуманізації щодо відповідальності неповнолітнього особи.

Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м`якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів.

У відповідності до положень ст. ст. 40-1, 284 КУпАП, судовий збір з неповнолітнього ОСОБА_1 стягненню не підлягає, оскільки він не піддається адміністративному стягненню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 24-1, 126, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених  ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 захід впливу, передбачений статтею 24-1 КУпАП, у виді догани.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня її винесення.

       Суддя                         Максим РУКАС