Справа № 177/473/25

Провадження № 2/177/484/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 травня 2025 року        Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

       головуючого судді Лященко В.В.

                                 за участю секретаря судового засідання Антонінок А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/473/25 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Найдьонова Наталія Вікторівна, до ОСОБА_2 , Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , Криворізький відділ Державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

встановив:

У лютому 2025 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності позивачу, її чоловіку ОСОБА_3 , та її синам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після смерті яких залишилося спадкове майно. При зверненні до нотаріуса з метою оформлення спадщини отримала відмову, у зв`язку з наявністю накладеного арешту на нерухоме майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 15.06.2012 за №12622320, реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови державного виконавця ВДВС Криворізького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2012 у ВП №33056106. При цьому власником квартири вказаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, співвласником квартири за вищевказаною адресою є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не був боржником у будь-якому виконавчому провадженні. Отже при винесені даної постанови державним виконавцем було помилково накладено арешт на його майно. При зверненні до державного виконавця Криворізького ВДВС із заявою про зняття арешту з майна їй було відмовлено у зв`язку з тим, що закінчився строк зберігання виконавчих проваджень, вказане виконавчого провадження знищено у зв`язку з чим зняти арешт з майна неможливо.

В зв`язку з чим, позивач просить суд зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , який зареєстрований 15.06.2012, реєстраційний номер обтяження 12622320, реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови державного виконавця ВДВС Криворізького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2012 у ВП №33056106, обтяжувач та заявник відділ Державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції.

Ухвалою суду від 04.03.2025 було відкрито провадження у вказаній справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Третім особам запропоновано подати письмові пояснення щодо позову або відзиву.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, заявою від 06.05.2025 представник позивача  просила справу розглядати у її відсутність, на позовних вимогах наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву не надав.

Представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно відзиву на позов заперечував проти його задоволення через те, що при задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в силу наявних повноважень, у контролюючого органу відсутні повноваження на зняття арешту з майна.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, заявою від 05.03.2025 просив справу розглядати у його відсутність, не заперечував проти задоволення позову. Пояснення відносно позову не надав.

Представник Криворізький відділу ДВС у Криворізькому районі в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Пояснення відносно позову не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого 13.04.2000 Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Шевченка посвідчує, що двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.09.2018 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №174.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2  від 17.07.2024  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №09.

Відповідно до витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07.08.2024 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заведені спадкові справи в Шостій криворізькій державній нотаріальній конторі.

З інформаційної довідки №411492965 від 05.02.2025 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що виявлено арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12622320; зареєстрований 15.06.2012 реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; на підставі постанови державного виконавця ВДВС Криворізького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2012 у ВП №33056106; власником майна зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІДН не вказано у виконавчому документі, адреса АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Криворізького відділу Державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.02.2025 повідомило, що на виконанні у відділі перебувало ВП №33056106 з примусового виконання виконавчого листа №1-307 від 22.06.2011 виданий Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про конфіскацію всього майна, яке належить ОСОБА_2 . Державним виконавцем 15.06.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №33056106 для повного та своєчасного виконання рішення суду. 05.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі акта державного виконавця у боржника за адресою: АДРЕСА_1 , відсутнє майно яке підлягає конфіскації. Згідно виконавчого документу боржник проживає АДРЕСА_2 , що за територіальністю відноситься до Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ. Відповідно до п.9.12 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби та у зв`язку із закінченням строків зберігання виконавчих проваджень, вказане ВП знищено у зв`язку з чим надати розгорнуту відповідь щодо факту сплати грошових коштів у ВП неможливо.

Згідно відповіді Довгинцівського відділу ДВС у місті Кривому Розі від 20.02.2025, відділ повідомляє, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1-307 від 22.06.2011 про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_2 перебувало на виконанні з 05.03.2012 по 05.06.2021, ВП №31567816. Дане провадження було завершено та направлено до виконавчий документ до ВДВС Криворізького РУЮ, у зв`язку з тим, що згідно відповіді органів БТІ було виявлено майно, яке належало боржнику за адресою АДРЕСА_1 . Згідно даних АСВП встановлено, що в рамках виконавчого провадження виносилася постанова про арешт майна боржника, але відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не вносилися. Більш детальну інформацію надати неможливо, в зв`язку з тим, що строк збереження завершених виконавчих проваджень складає 3 роки, тому дані провадження були знищенні відповідно до законодавства.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 24.02.2025 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня.

Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі№ 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виклала висновок про те, що … [вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції].

Відтак, інший спосіб захисту та реалізації спадкових прав, ніж зняття арешту з усього (рухомого та нерухомого) майна відсутній, обраний спосіб захисту права власності позивача в даному випадку є таким, що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні та таким, що не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Саме тому видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно відбувається з одночасним внесенням відомостей про перехід права власності на ім`я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Обов`язковою умовою набуття у власність нерухомого майна в порядку спадкування є його державна реєстрація.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації права власності.

Отже, існування арешту спадкового майна є перешкодою в реалізації прав позивача, так як унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на успадковане майно.

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 р. відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти будь-які угоди щодо свого майна, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За встановлених обставин, приймаючи до уваги неможливість зняття арешту в позасудовому порядку, а виконавче провадження відсутнє, враховуючи те, що на майно померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було безпідставно накладено арешт, і ця дія арешту порушує право позивача, як спадкоємця за законом, в частині вільного користування та розпорядження своїм майном, оскільки створюють перешкоду їй, як спадкоємцю набути право власності на зазначене майно в порядку спадкування, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо тверджень ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що вони є неналежними відповідачами, суд зазначає наступне.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 вказано, що у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 299/2931/17 також вказано, що «позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України».

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 22.06.2011 по справі № 1-307/11 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185, ч.ч.1,2 ст. 187, ч.2 ст. 263 КК України та призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Отже, арешт проводився для забезпечення конфіскації майна на користь держави.

За таких обставин суд вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області є належним відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 30, 81, 89, 200, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов   ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Найдьонова Наталія Вікторівна, – задовольнити.  

Зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , який зареєстрований 15.06.2012, реєстраційний номер обтяження 12622320, вчинений реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови державного виконавця ВДВС Криворізького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2012 у ВП №33056106, обтяжувач та заявник відділ Державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

              Суддя                                                                                                        В. В. Лященко