Справа №374/164/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1 ,

Провадження №11-кп/824/3496/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора- ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченої - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ржищівського міського суду Київської області від 17 січня 2025 року, яким затверджено угоду про примирення від 20 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12024111230000624, укладену між потерпілою ОСОБА_9 та обвинуваченою

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, освіта середня, не заміжня, працює адміністратором торгового залу 2 категорії в ТОВ "РУШ" ЄВА, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено їй покарання із застосування ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду встановлено, що 24 березня 2024 року, близько 15 годин 40 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Subaru Impreza» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - Правила дорожнього руху), пункту 2.9 а) ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись неподалік будівлі № 37 по вул. Шевченка в м. Ржищів в межах Обухівського району Київської області в напрямку від центру м. Ржищів до с. Півці, проявила злочинну самовпевненість, не була уважна під час керування транспортним засобом, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, внаслідок чого своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху та в порушення вимог пункту 12.1 ПДР України, не врахувала дорожню обстановку, не обрала безпечну швидкість руху керованого нею транспортного засобу, не впоралась із керуванням автомобіля, що призвело до виїзду за межі проїзної частини дороги, а саме на ліве узбіччя по напрямку її руху та наїзду на перешкоду у вигляді стовбуру дерева та паркану. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «Subaru Impreza» реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла правої плечової кістки, що за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а) та 12.1 Правил дорожнього руху України перебуває у причинно - наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, а самепорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

20 грудня 2024 року між потерпілою ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_8 укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.

Згідно вказаної угоди потерпіла ОСОБА_9 та обвинувачена ОСОБА_8 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала себе винною у вчиненому злочині. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги звертає увагу на те, що суд першої інстанції не маючи підстав затвердження укладеної між сторонами угоди про примирення, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, що призвело до призначення обвинуваченій покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та її особі.

Зазначає, що суд першої інстанції не дотримався в повній мірі вимог ст. 469, ч. 7 ст. 474 КПК України, згідно якої, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу або закону, та має право відмовити в затвердженні угоди, якщо її умови не відповідають інтересам суспільства, та затвердив угоду про примирення у провадженні, в якому вона не могла бути затверджена.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку вимог і доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченої та її захисника, які заперечили проти вимог прокурора, думку потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, згідно з вимогами ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, є нетяжким злочином, що свідчить про можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.

Водночас, зазначений злочин, передбачений розділом ХI КК України «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту», та має двооб`єктний склад, а саме: основним безпосереднім об`єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286 КК України, і лише його додатковим обов`язковим об`єктом виступає життя і здоров`я особи.

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» у такій категорії кримінальних проваджень угоди про примирення не допускаються.

Відповідно до постанови Верховного Суду України (справа № 5-27кс16 від 31.03.2016) на забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 756/11661/17.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», прийнятим Верховною Радою України 16.02.2021, з метою більш жорсткого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст. 286 КК України.

Крім цього, цим же законом внесені зміни до ст. ст. 45-48, 75 КК України щодо прямої заборони на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України.

Для задоволення інтересу суспільства (публічного інтересу), який полягає у суворому покаранні осіб, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, Кримінальним кодексом України прямо заборонено звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного із потерпілим (ст. 46 КК України).

Ця заборона, як і інші заборони щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання із застосуванням ст. 75 КК України, свідчать про те, що у співвідношенні публічних і приватних інтересів у цій категорії справ переважає публічний (суспільний інтерес).

Безпосереднім об`єктом вчиненого ОСОБА_8 злочину є суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху й експлуатацію транспортного засобу. Додатковим обов`язковим об`єктом виступають відносини життя та здоров`я особи і, хоча, протиправними діями ОСОБА_8 спричинена шкода потерпілій ОСОБА_9 , проте, ця шкода є лише проявом посягання на основний об`єкт - безпеку руху транспортного засобу.

Поза увагою суду залишилась і позиція Верховного Суду, який у своїй практиці розгляду справ, пов`язаних з порушенням Правил дорожнього руху, особливо водіями, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, неодноразово вказував на те, що дане кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілих у справі щодо покарання, яке винний повинен понести за скоєне, під час вирішення цього питання судом не є вирішальною.

Таким чином, суд першої інстанції, затвердивши угоду про примирення між обвинуваченою ОСОБА_8 та потерпілою ОСОБА_9 та ухваливши з цих підстав обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 , допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, з якого слідує, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або Закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Відповідно до вимог п. 3,4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що затверджена угода не відповідає інтересам суспільства, тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 412, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Ржищівського міського суду Київської області від 17 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286-1 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: