КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року                м. Кропивницький               Справа № 340/731/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу   

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 02.04.2022 по 11.01.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023,2024, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022,2023, 2024, грошової допомоги за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року;

2) зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення /щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячної додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення/, а також інших виплат, які розраховувались з урахуванням посадового окладу, з 02.04.2022 по 31.12.2024, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 /2481 грн./ на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше виплачених сум;

3) зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення /щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячної додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення/, а також інших виплат, які розраховувались з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 /2684 грн./ на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше виплачених сум

4) зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення /щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячної додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення/, а також інших виплат, які розраховувались з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2024 по 31.12.2024, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 /3028 грн./ на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше виплачених сум

5) зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення /щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячної додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення/, а також інших виплат, які розраховувались з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2025 по 11.01.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 /3028 грн./ на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше виплачених сум

Ухвалою суду від 07.02.2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позову (а.с.39-46).

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.61-64).

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Позивач проходив службу у військовій службі правопорядку ЗСУ.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2  (по стройовій частині) від 11.01.2025 №11, підполковника ОСОБА_1 , начальника групи запобігання і профілактики кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2  звільнено  у запас за підпунктом    б    пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України    "Про військовий обов`язок і військову службу"    за станом здоров`я: за наявності інвалідності.  З 11 січня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.51).

Позивач  звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги    у зв`язку зі звільненням з військової служби, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, ін. виплат, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.16-18).

Листом від 30.01.2025 за №461/ср відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку (а.с.19-20).

Позивач вважаючи, що  протиправно не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження служби, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України    органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.

Відповідно до ч.1    ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.1-3    ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"  (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4    ст.9 Закону №2011-XII    передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого    законом    на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого    законом    на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6    постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї    постанови    було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня 2018 року.

Водночас    Закон України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених    Конституцією України    та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений    законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч.2    ст.92 Конституції України    виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону    України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу,    Закон України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №294-IX) та Закони №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності    Законом №294-IX    не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до    ст.7 КАС України    суд вирішує справи відповідно до    Конституції    та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені    Конституцією    та законами України. У разі невідповідності правового акта    Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають    Конституції    та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).

Отже, з огляду на передбачені в ч.3    ст.7 КАС України    правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу -    Закону №1928-IX    та    Закон №2710-ІХ    із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений    законом    на 01.01.2018, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, діяв протиправно.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до    постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4    постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"    (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст.2374), та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Таким чином, з 20.05.2023 підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 - відпали.

Щодо позовних вимог про виплату допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022- 2024 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог наказу від 11.01.2025 року №11 під час звільнення ОСОБА_1 виплатити, зокрема:

- щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 390% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 68,3 % посадового окладу за період з 01 по 11 січня 2025 року

- щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана , грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік отримана

- щорічна основна відпустка за 2023 рік  використана , грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік отримана

- щорічна основна відпустка за 2024 рік використана , грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік отримана

- щорічна основна відпустка за 2025 рік не використана , грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік отримана

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових витань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам №260 від 07.06.2018 не виплачена (а.с.52)

Позивач вказує, що відповідачем не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Пунктом 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно пунктом 7 розділу ХХІV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).

Крім того,    Законом №2011-ХІІ    не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, при цьому, згідно частиною четвертою    статті 9 Закону №2011-ХІІ,    Міністру оборони України надано повноваження щодо визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Також, Постановою №704 та Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення; право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

Отже,    Законом №2011-ХІІ    делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема, із досліджених судом наказу  (по стройовій частині), яким позивача звільнено та виключено зі списків особового складу  та всіх видів забезпечення, вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за спірні роки, не виплачена.

Водночас суд зазначає, що з огляду на положення пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виключно за його рапортом, проте у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із рапортом на ім`я відповідача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу вказаної матеріальної допомоги, а тому його поведінку у спірному випадку не можна вважати неправомірною.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2    статті 77 КАС України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених    статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов  - задовольнити частково.             

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення, за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого    законом    на 01.01.2022, 01.01.2023.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити   ОСОБА_1 перерахунок з 02.04.2022 по 19.05.2023 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення /щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення/, а також інших виплат, які розраховувались з урахуванням посадового окладу, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні  додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4    постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"    в редакції чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого  Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення  суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний  строк з дня складення повного тексту.  

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду                                         О.С. ПЕТРЕНКО