Справа № 541/2050/23

Номер провадження 2/541/31/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2025 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., за участі секретаря судового засідання Гуриної В.М., позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 та її представника - адвоката Карнаухова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Миргород в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Ромоданівської селищної ради, виконавчий комітет Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування , про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів її заробітку (доходу) , але не менше ніж 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що він, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31.10.2014 року, яке набрало чинності 23.01.2015 року, шлюб між ними було розірвано, але вони фактично спільно продовжували проживати однією сім`єю майже до 2018 року. ОСОБА_4 залишився жити з матір`ю, часто перебував з ним та його батьками. У січні 2019 року, коли він забрав дитину від матері, остання повідомила, що він захворів. Лікарем було поставлено діагноз «пневмонія», про що було повідомлено мати, яка намагалась забрати хворого хлопця, скандалила, викликала поліцію, а пізніше, звернулась до Служби у справах дітей Торецької міської військово-цивільної адміністрації із заявою про встановлення місця проживання дитини разом з нею.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07.02.2018 року по справі № 225/6586/17 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

За заявою ОСОБА_2 08.02.2019 року Комісією з питань захисту прав дитини Торецької міської військово-цивільної адміністрації було прийняте рішення про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю, яке потім було затверджено розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації від 05.03.2019 №2. Щодо законності даного документа була порушена кримінальна справа. З початку 2020 року фактично ОСОБА_5 став мешкати разом з ним та його батьками. Зазначив, що коли дитина почала проживати з ним, він дізнався, що ОСОБА_2 жорстко поводилась з ним, часто хворого відправляла до школи, хворого залишала дома одного, не піклувалася про його здоров`я.

У 2021 році у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не піклувалася про стан здоров`я сина, він був змушений звернутися із заявою до Торецької поліції, в наслідок чого була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 135 КК України.

До березня 2022 року сторони по справі проживали у місті Торецьку Донецької області, після повномаштабного вторгнення евакуювалися в інші регіони України. Після того, як ОСОБА_4 почав жити з ним та його батьками, ОСОБА_2 перестала брати участь у вихованні сина та перестала цікавитися станом його здоров`я, допомагати фінансово, не виявляє жодного материнського піклування.

Просив позбавити відповідача батьківських прав та стягнути аліментів на утримання сина.

Ухвалою судді від 31.07.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання . ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. до ухвалення рішення по справі (т. 1 а.с.33-34).

21.08.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення та письмові докази (т. 1 а.с.49-70).

04.09.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Карнаухова А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі з підстав, вказаних в ньому (т. 1 а.с.92-112).

05.09.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Карнаухова А.О. надійшла зустрічна позовна заява, в якій ОСОБА_2 просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 . Зазначено, що в первісному позові ОСОБА_1 посилається на те , що причиною розлучення з ОСОБА_2 стали постійні сварки, які виникали між ними у зв`язку з тим, що мати дитини взагалі не приділяла уваги здоров`ю дитини. Після розлучення ОСОБА_1 сам лікував дитину, незважаючи на бажання матері забрати дитину до себе. При цьому підкреслює, що їх спільний син ОСОБА_5 постійно проводив велику кількість часу з ОСОБА_1 та з його батьками. З цього він робить висновок, що ОСОБА_2 взагалі не цікавилась здоров`ям сина, його бажаннями та інтересами. Далі в якості доводів ОСОБА_1 перелічує багаточисельні «жахливі» факти жорстокого поводження з дитиною ОСОБА_2 при цьому, не наводячи ніяких доказів. З огляду на мотивувальну частину позову, вважав, що позивач ОСОБА_1 вже визнав те. що протягом тривалого часу своїми авторитарними методами фактично сам встановив місце проживання їх малолітнього сина із собою, незважаючи на висновок служби у справах дітей ВЦА м. Торецька від 05.03.2019 р. та висновок Торецької міської і ВЦА від 23.03.2022 р. № 61, усілякими засобами перешкоджав позивачу в спілкуванні з сином, а пізніше просто викрав дитину, не попередивши і не узгодивши свої дії з матір`ю ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 продовжує утримувати дитину із собою незважаючи на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31.01.2023 р. за позовом ОСОБА_2 до нього «Про визначення місця проживання дитини», яким позовні вимоги було задоволено та визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2023 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення , а вищевказане рішення без змін.

На даний час ОСОБА_1 створює штучні перешкоди у вигляді ініціювання звернень щодо позбавлення невід`ємних батьківських прав матері та затягування всіх процесів. На зв`язок він, як і раніше, не виходить, всі відомі телефони, в тому числі сина, свій та родичів, він блокує. Фактично він сам вже позбавив ОСОБА_2 її материнських прав, не маючи на це ніяких повноважень, нехтуючи нормами сімейного, Конституційного та міжнародного права і відкрито умисно не виконує рішення державних компетентних органів, рішень суду.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31.01.2023 р. по справі № 225/2468/21 встановлено, що після розірвання шлюбу дитина проживала з позивачем ОСОБА_2 , однак відповідач ОСОБА_1 зустрічаючись із сином за згодою обох батьків, постійно не повертав його в обумовлений строк, а після початку повномасштабної агресії Росії в Україні залишив із сином місто Торецьк та поїхав в невідомому напрямку, не попередивши та не узгодивши свої дії з матір`ю дитини. Прийнятими судом заходами було встановлено, що відповідач переїхав в Полтавську область, однак за короткий строк змінив два місця проживання, не повідомляючи про це ні позивача, ні суд. Таким чином, для матері створюються перешкоди в спілкуванні з дитиною.

Крім того у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2023 р. вказано, що відповідач ОСОБА_1 створює перешкоди у спілкуванні матері з дитиною, не бажає йти на компроміс для того, щоб знайти взаєморозуміння в питаннях виховання дитини. Як доводиться письмовими матеріалами справи, відповідач здійснює свої батьківські права всупереч інтересам дитини, яка потребує любові обох батьків. Обмеживши дитину у спілкуванні з матір`ю, не бажаючи вирішувати спільно з позивачем за участі органу опіки та піклування питання виховання дитини, тим самим відповідач створює умови, за яких втрачається зв`язок матері з дитиною, дитина знаходиться під повним контролем і впливом батька. Вважав що вищевказані судові рішення містять в себе докази належної законослухняної поведінки ОСОБА_2 та дискредитують доводи ОСОБА_1 які ґрунтуються лише на його припущеннях, всупереч означеним рішенням.

Таким чином, ОСОБА_1 спочатку утримував сина у себе, а потім самовільно, без погодження з матір`ю дитини ОСОБА_2 , вивіз його до Львівської області, а пізніше переїхав до Полтавської області. Із наведеного вбачається, що ОСОБА_1 сам порушує права ОСОБА_2 на участь у вихованні дитини, а також і права дитини на спілкування з матір`ю, передбачені ст.ст. 153, 155.157 СК України.

На даний час думка та поведінка дитини - ОСОБА_3 є спотвореною та необ`єктивною внаслідок його повної ізоляції батьком від його матері ОСОБА_2 з 2020 року і по даний час, постійного психологічного впливу збоку ОСОБА_1 за його батьків на дитину з метою створення негативного образу ОСОБА_2 як матері.

Зазначив, що в рішенні Дзержинського міського суду та постанові Дніпровського апеляційного суду вказується на позитивну характеристику ОСОБА_2 її соціальну адаптованість, прихильність та піклування до дітей. Жодного факту порушень прав дитини, ухиляння від виконання своїх обов`язків, жорстокого поводження з дитиною з боку ОСОБА_2 виявлено не було. Разом з тим у вказаних рішеннях суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 порушуються права матері та дитини, саме він діє не в інтересах дитини, змінює без попередження місце проживання і створює перешкоди в їх спілкуванні, тобто саме ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Таким чином, проживання сина разом з матір`ю відповідає інтересам дитини. Підстав для позбавлення батьківських прав в розумінні ч. 1 ст. 164 СК України не вбачається взагалі. Доказів того що ОСОБА_2 ухиляється від своїх обов`язків щодо виховання сина, жорстоко поводиться з ним, застосовує недопустимі методи виховання- не надано. Навпаки, ОСОБА_1 сам себе скомпрометував протягом всіх процесів, як людина з нігілістичною поведінкою, яка заради своїх дрібних амбіцій та інтересів, зруйнував нормальне дитинство свого сина і життя його матері. ОСОБА_1 протягом значного періоду часу не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання нормальної освіти, застосовуючи недопустимі методів виховання.

Просив позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківськи прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 . Відмовити ОСОБА_1 у задоволені його позовної заяви до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів на малолітню дитину в повному обсязі (т. 1 а.с. 113-115).

09.10.2023 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення та докази по справі щодо предмету спору (т. 1 а.с.141-153), відповідь на заперечення на відзив на позовну заяву (т.1 а.с.155 -158).

01.11.2024 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Ромоданівської селищної ради про позбавлення батьківських прав прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Ромоданівської селищної ради, Виконавчий комітет Ромоданівської селищної ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав (т. 2 а.с.116, 116-120)

03.12.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді (т. 2 а.с.129-130).

04.12.2024 року заяву ОСОБА_1 , про відвід задоволено. Цивільну справу було передано до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому ЦПК (т.2 а.с. 134-135).

05.12.2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для подальшого розгляду судді Шатіловій Л.Г. (т. 2 а.с.188).

05.12.2024 року ухвалою судді Шатілової Л.Г. справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання (т.2 а.с.189).

24.02.2025 року задоволено заяву позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної вимоги до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на малолітню дитину (т. 3 а.с.30).

06.03.2025 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду (а.с.57).

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав , викладених у позові. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити.

ОСОБА_2 та її представник- адвокат Карнаухов А.О. у задоволенні позову ОСОБА_1 просили відмовити з підстав, викладених у запереченнях, зустрічні позовні вимоги просили задовольнити з підстав, викладених у зустрічному позові. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_6 не надає змоги спілкуватися з сином, зазначила, що вона не може виконувати свої материнські обов`язки, оскільки дитина налаштована проти неї. Коли вона приїжджає до дитини і попереджає про це, то дитини не буває ні вдома ні в школі, а якщо не попереджає про приїзд, то прийшовши до школи дитина не хоче спілкуватися, оскільки залякана. Також не має можливості поспілкуватися з дитиною наодинці. Вважала, що ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов`язки, живе зі своїми батьками і на них перекладає піклування про сина. На даний час ОСОБА_1 ніде не працює, тільки пише позови та скарги. Дитина ніде не відпочиває, батько лише возить його по лікарнях. На теперішній час вона має доступ до електронного щоденника сина, цікавиться його успіхами у навчанні, спілкується в телефонному режимі з працівниками ліцею.

Представник виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , суду пояснила, що ОСОБА_2 ніхто ніколи не перешкоджав у спілкуванні з дитиною, коли приїжджала опіка та поліція для виконання рішення, дитина з хати не захотіла виходити. ОСОБА_1 в хату не заходив і на сина не тиснув. Зазначила, що хлопчик з характером, його «зігнуть» не можна. Щодо фінансової допомоги ОСОБА_2 пояснила, що один раз вона присилала 1000 гривень, інколи передавала посилки з речами та солодощами. Також зазначила, що дитина окремої кімнати не має, але всім необхідним забезпечена.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч.1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.2 ст.150 СК України батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, а за ухилення від виконання своїх обов`язків, відповідно до ст.164 СК України, можуть бути позбавлені батьківських прав.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 1989 року та ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько( -ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с.6). 31.10.2014 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було розірвано рішенням Дзержинського міського суду Донецької області. ОСОБА_9 залишила прізвище « ОСОБА_10 » (т. 1 а.с.10-11). ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами і проживають в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 7-9). Згідно копії побутової характеристики виданої депутатом Ромоданівської селищної ради Л.Бабаджановою - родина ОСОБА_1 евакуювалася з міста Торецьк Бахмутського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_4 і придбала будинок в смт.Ромодан. За період проживання проявила себе з позитивного боку, скарг з боку жителів села не надходило (т. 1 а.с.12). За інформацією з Єдиного реєстру боржників інформація на ОСОБА_1 відсутня (т. 1 а.с.13). Згідно копії витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності на наявності судимостей» ОСОБА_1 станом на 26.04.2023 незнятої чи непогашеної судимості не має (т. 1 а.с.14), 04.03.2023 року ОСОБА_1 пройшов огляд у лікаря - психіатра (т.1 а.с.15). Згідно характеристики ОСОБА_3 , учня 5-А класу ОЗО «Миргородський ліцей №1 імені Панаса Мирного Миргородської міської ради Полтавської області , останній має позитивну характеристику, батько приділяє належну увагу вихованню сина, постійно підтримує зв`язок з класним керівником (т. 1 ас.16). ОСОБА_3 має дипломи та сертифікати досягнень у навчанні (т. 1 а.с.148-154, 250-252, т.2 а.с.59, 159-160). КНП «Центр медико-санітарної допомоги» міста Торецьк на запит Дзержинського міського суду Донецької області надав інформацію про стан здоров`я ОСОБА_3 , 2012 р.н. (т. 1 а.с.18). Копією довідки КНП Миргородська ЛІЛ зафіксовано результати обов`язкового медичного профілактичного огляду ОСОБА_3 (т. 1 а.с.23). ОСОБА_3 неодноразово перебував на лікуванні, проходив медичні обстеження, для його лікування були придбані ліки (т. 1 а.с. 51-66, 245-247, т. 2 а.с.22-28, 60). ОСОБА_1 неодноразово письмово звертався до ОСОБА_2 , тітки ОСОБА_2 - ОСОБА_11 з листами про компенсацію витрат проведених профілактичних, лікувальних та діагностичних заходів ОСОБА_3 (т. 1 а.с.19,20). ОСОБА_1 16.08.2023, 15.05.2023, 09.06.2023, 29.08.2023 року звертався до Керівників служби у справах дітей з проханнями про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 , а також з метою проведення бесіди з ОСОБА_2 з метою віддання копій медичної документації на ОСОБА_3 (т. 1 а.с.68-70, 144-146). Новояворівська міська рада на заяву ОСОБА_1 від 01.11.2023 року листом за №457 від 16.11.2023 року повідомила, що зі слів матері картка ОСОБА_4 та її копії ОСОБА_2 не має, документи знаходяться в квартирі в м.Торецьк (т. 2 а.с.146); на заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023 року листом №409 від 05.10.2023 повідомила, що працівниками служби у справах дітей Новояворівської міської ради було проведено розмову з ОСОБА_2 щодо неналежно виконання нею батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , зі слів останньої ОСОБА_1 постійно чинить їй перешкоди в спілкуванні з сином у зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини (т. 2 а.с.147)..

Згідно копії листа Жовтанецької міської ради Львівського району Львівської області встановлено, що за час перебування в прихистку догляд та турботу за станом здоров`я сина ОСОБА_4 здійснював виключно батько (т. 1 а.с. 22). Згідно копії витягу з ЄРДР за заявою ОСОБА_1 02.03.2021 року внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 366 КК України (т.1 а.с.17). СУ ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 135 КК України за фактом залишення в небезпеці матір`ю ОСОБА_2 своєї дитини ОСОБА_3 (т. 1 а.с.42-44, 77,80). 30.08.2023 року ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області задоволено скаргу ОСОБА_1 і зобов`язано уповноважену особу Яворівського ВП ГУНП у Львівській області внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, яке міститься у повідомленні про вчинення злочину від 17.07.2023 (т.1 а.с.142-143). Згідно витягу з ЄРДС за заявою ОСОБА_2 11.09.2023 року внесено відомості про злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України вчинений ОСОБА_1 , а саме не виконання рішення суду (т. 1 а.с.168).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має освіту молодшого спеціаліста за спеціальністю «Акушерська справа» і здобула кваліфікацію акушерки (т.1 а.с. 95-96). Згідно копії акту обстеження умов проживання від 17.07.2023 року ОСОБА_2 проживає в орендованій квартирі в АДРЕСА_2 , де створені всі умови, для проживання дітей, в сім`ї панує хороша атмосфера, належно виховує дочку (т. 1 а.с. 112 зворот). Згідно копії характеристики на ОСОБА_2 остання за час проживання по АДРЕСА_3 , скарг і заяв від сусідів і мешканців будинку не поступало. Дисциплінована, скромна, вимоглива до себе, користується повагою серед жителів будинку (т. 1 а.с.98). Згідно копії характеристики на ОСОБА_12 , дитини що відвідує ЗДО №4 НМР ерудована, розумна і не конфліктна дитина, яка легко спілкується з однолітками. Вихованням дитини займається мати, дитина завжди тепло і з любов`ю згадує про мати і пишається нею (т. 1 а.с.98 зворот). ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності (т. 1 а.с. 99).

Згідно копії листа ОЗ «Ромоданівський ліцей» від 13.11.2023 року встановлено, що 16.10.2023 року даний заклад освіти відвідала мати ОСОБА_13 , учня 6-а класу, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не хотів спілкуватися з нею. До сина мати не підійшла, бо останній не дозволив (т.2 а.с.57 і зворот, 149). Служба у справах дітей виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради 30.10.2024 №08/01-12/69 повідомила, що 06.08.2024 року ОСОБА_2 разом з дочкою приїжджала в сел.Ромодан з метою зустрічі з сином ОСОБА_4 , її супроводжував працівник служби, в телефонній розмові ОСОБА_4 відмовився спілкуватися з матір`ю та сестрою (т. 2 а.с.148). Згідно копії листа ОЗ «Ромоданівський ліцей» від 21.05.2024 року встановлено, що мати ОСОБА_4 цікавиться шкільним життям сина і чи ходить він до навчального закладу в телефонному режимі, тато і мама ОСОБА_4 стосовно його ментального здоров`я, успіхами в ліцеї до практичного психолога не зверталися (т. 2 а.с.61). Начальник Торецького ВП у відповідь на заяву ОСОБА_1 про не виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 повідомив, що з останньою було проведено профілактичну бесіду (т. 2 а.с.80).

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31.01.2023 року, яке Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2023 року залишено без змін, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с.100-112).Постановою Верховного суду від 07.02.2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 26.07.2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції (т. 1 а.с.218-226). 10.07.2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31.01.2023 року залишено без змін (т. 2 а.с.66-73). Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 року рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31.01.2023року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08.05.2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2024 року залишено без змін (т. 2 а.с.166-187).

08.05.2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду забезпечено позов ОСОБА_2 та визначено місце та час спілкування з малолітньою дитиною- ОСОБА_3 до набрання рішення законної сили (т. 2 а.с.99-101).

Пунктом 18 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголошено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справах №757/2025/19 від 06.05.2020 року, №464/6203/14-ц від 30.06.2021 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Частинами 4 та 5 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині 6 цієї статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов`язків жодного з батьків.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.

Згідно Витягу з протоколу засідання Комісії з питань захисту прави дитини при виконавчому комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.09.2023 № 9 було рекомендовано батькам дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювати свої дії, керуючись інтересами та потребами дитини враховуючи її вік, стан здоров`я та психологічний стан, налагодити стосунки між собою для вирішення питань, пов`язаних із спільною дитиною. Комісія не знайшла вагомих підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_3 ( т. 2 а.с.153-154). Рішенням Виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області №62 від 12.09.2023 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , в якому зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с.126-128).

Рішенням Виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області №63 від 12.09.2023 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , в якому зазначено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с.107-108).

Підсумовуючи все вищенаведене, вбачається, що мати постійно цікавилася та цікавиться життям свого сина, всупереч тому, що батько дитини після розлучення всіляко намагається усунути матір від спілкування зі спільним сином. Також з вищенаведеного вбачається, що мати виконує свій обов`язок щодо утримання сина ОСОБА_14 , про що в судовому засіданні пояснив свідок ОСОБА_7 яка зазначила, що ОСОБА_2 неодноразова присилала посилки з одягом, передавала гроші, а з листувань можна встановити, що попри чинення перешкод ОСОБА_2 постійно цікавиться станом здоров`я, успіхами та досягненнями дитини, тобто будь-якими шляхами цікавиться його життям, про що також свідчать її відвідування учбового закладу, де навчається син, а також спілкування засобами зв`язку з вчителями.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Також слід врахувати, що п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 р. № 3 визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. У принципі 6 Декларації прав дитини прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї OОH від 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з своєю матір`ю. Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою впливу, правові наслідки якої визначені статтею 166 СКУ. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік не можливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Факт порушення питання про позбавлення батьківських прав, без доведених обставин вини, не свідчить сам по собі, про відсутність інтересу до дитини. А також позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею чи звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підгримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно з ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

В ході розгляду справи встановлено обставини не проживання матері разом з дитиною, зацікавленість останньої у шкільному житті дитини, її навчанні, Наразі, дитина проживає з батьком, останній не бажає йти на компроміс для того, щоб знайти взаєморозуміння в питаннях виховання дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).

Матеріали справи не містять доказів, які негативно характеризують особу ОСОБА_2 та є підставою для позбавлення її материнських прав, відсутні докази її винної поведінки, що свідчила б про ухилення від виконання батьківських обов`язків, а навпаки перешкоджання такій у налагодженні відносин з сином. З огляду на вищевикладене, зважаючи, що позбавлення батьківських прав є найвищим ступенем втручання у право на сімейне життя, яке має підтверджуватись належними і допустимими доказами, суд вважає, що при розгляді справи не знайшли підтвердження обставини, що ОСОБА_2 за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого неповнолітнього сина, без поважних причин залишила його без батьківської уваги та турботи шляхом відсутності спілкування з таким, участі у його вихованні, розвитку, не доведено, що поведінка відповідачки є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками, що не може свідчити про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тому у задоволенні первісного позову необхідно відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав мотивовано тим, що останній своїми авторитарними методами фактично сам встановив проживання їх малолітнього сина з собою, усілякими засобами перешкоджає їй в спілкуванні з сином, а пізніше просто забрав дитину, не попередивши і не узгодивши свої дії з нею, не виконує рішення Дзержинського міського суду Донецької області , яким визначено місце проживання дитини з матір`ю.

З огляду на вищевикладене, зважаючи, що позбавлення батьківських прав є найвищим ступенем втручання у право на сімейне життя, яке має підтверджуватись належними і допустимими доказами, суд вважає, що при розгляді справи за зустрічним позовом ОСОБА_2 не знайшли підтвердження обставини, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітнього сина, без поважних причин залишив його без батьківської уваги та турботи шляхом відсутності спілкування з таким, участі у його вихованні, розвитку, не доведено, що поведінка батька є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками, що не може свідчити про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, тому задоволенні зустрічних позовних вимоги також слід відмовити.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як зазначено вище, ухвалою суду від 31.07.2023 року позивачу ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. до ухвалення рішення по справі. Ухвалою суду від 01.11.2024 року позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. до ухвалення рішення по справі

Враховуючи вищенаведене, суд стягує з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1073,60 грн. з кожного.

На підставі ст.ст. 7, 19, 150, 164, 166, 181, 182, 191 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 136, 141, 258, 259, 264, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Ромоданівської селищної ради, виконавчий комітет Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 1073 грн. 60 коп.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: адвокат Карнаухов Андрій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4692 від 3.10.2014 видане Радою адвокатів Донецької області, адреса АДРЕСА_4.

Третя особа: - виконавчий комітет Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування ,Полтавська область, Миргородський район, сел. Ромодан, вул. Шевченка,14, код ЄДРПОУ 04381542.

Повний текст рішення складений 05.05.2025.

Суддя: Л. Г. Шатілова