У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_1. і         ОСОБА_2. на постанову Апеляційного суду Харківської області від              24 липня 2006 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянина України,

судимого 23 березня 2006 року Червонозаводським районним

судом м. Харкова за ст. ст. 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України

на п'ять років позбавлення волі зі звільненням

від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України

з випробуванням упродовж двох років,

і

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

громадянина України,

раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 101 ч. 3 КК України (1960 року), направлено прокурору Харківської області на додаткове розслідування.

         ОСОБА_3. і ОСОБА_4. пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину.

         У ніч на 6 серпня 2001 року на пляжі бази відпочинку “ІНФОРМАЦІЯ_3”, що розташовувалась у АДРЕСА_1 Волчанського району Харківської області, відпочивали ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9. і ОСОБА_3.

         Під час перебування на пляжі між ОСОБА_5. і ОСОБА_9 сталася сварка.

         Через деякий час після того як ОСОБА_5, ОСОБА_6. і        ОСОБА_7. залишали пляж між ОСОБА_5. і ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_8 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_5., а ОСОБА_6. завдав удар кулаком в обличчя ОСОБА_8.

         Після цього ОСОБА_5, діючи на грунті особистих неприязних відносин, з метою продовження конфлікту, взяв із літнього будиночку, в якому проживав, швабру і спільно із ОСОБА_7. і ОСОБА_6. повернувся на центральну алею бази відпочинку, де спровокував бійку з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3.

         ОСОБА_4 під час бійки, скориставшись тим, що ОСОБА_7 спіткнувся і мимовільно нагнувся, схопив останнього за верхню частину тулуба і не давав йому випрямитись. У цей момент до них підбіг ОСОБА_3., який наніс ОСОБА_7. два удари кулаком у живіт. При цьому ОСОБА_4 відпустив ОСОБА_7. і той упав на землю. ОСОБА_3., діючи узгоджено з ОСОБА_4 і з умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпечність своїх дій для життя потерпілого, почали наносити удари кулаками і ногами по голові та інших частинах тіла лежачого на землі ОСОБА_7.

         Внаслідок таких умисних спільних і узгоджених дій ОСОБА_3. і ОСОБА_4, які знаходились у стані алкогольного сп'яніння, потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забитої рани правої тім'яно-скроневої області з крововиливами в м'які тканини, крововиливів у ліву скроневу область і в навколоочні області, закритого оскольчатого перелому суглобового відростка нижньої щелепи зліва, садна у виличній області справа, а також крововиливу на правому передпліччі в середній третині і садна в області лівого колінного суглоба.

         Заподіявши ОСОБА_7. зазначені тілесні ушкодження, ОСОБА_3. і ОСОБА_4 з місця події зникли.

         В той же день ОСОБА_7. був доставлений до Харківської обласної клінічної лікарні, де 18 серпня 2001 року помер.

         Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7. настала від закритої черепно-лицьової травми у вигляді садна і крововиливів на обличчі, забитої рани тім'яно-скроневої області та крововиливів у м'які тканини волосяної частини голови, перелому нижньої щелепи, крововиливів у м'яку мозкову оболонку і в речовину мозку, які призвели до розвитку набряку головного мозку та фібріозно-гнійної пневмонії.

         Зазначені тілесні ушкодження віднесені до категорії тяжких.

         Суддя при попередньому розгляді справи дійшов висновку, що при провадженні досудового слідства були допущені такі порушення норм кримінально-процесуального законодавства, без усунення яких справу не можна було призначити до судового розгляду і тому повернув її на додаткове розслідування, при провадженні якого запропонував:

         - пред'явити ОСОБА_3. і ОСОБА_4. конкретне, відповідно до диспозиції ст. 101 ч. 3 КК України, обвинувачення, оскільки, на його думку, висновки органу досудового слідства про заподіяння ОСОБА_7. обвинуваченими тілесних ушкоджень суперечать його ж висновкам про тілесні ушкодження і їх ступінь тяжкості, які стали причиною смерті потерпілого;

         - більш ретельно перевірити підстави відмови в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9., оскільки проти цього заперечували потерпілі і в постановах слідчого містяться суперечності у висновках стосовно оцінки показань допитаних у справі осіб, а тому такі висновки є непереконливими

У касаційному поданні прокурор вказує, що постанова суду є безпідставною та незаконною, а мотиви, з яких справу направлено на додаткове розслідування - надуманими і такими, що не узгоджуються з матеріалами справи. Стверджує, що в ході досудового слідства вжито усіх можливих заходів з метою встановлення обставин події, що відбулася, та осіб, причетних до заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Просить постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд.

         Потерпілі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. в касаційних скаргах оспорюють рішення суду в частині обрання ОСОБА_3. такого запобіжного заходу як підписки про невиїзд з постійного місця проживання. Вважають, що         ОСОБА_3. має утримуватися під вартою.

         Заслухавши суддю-доповідача, прокурора і потерпілих, які підтримали відповідно касаційні подання та скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню в повному обсязі, а скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

         Як вбачається із справи, постанову про направлення даної справи на додаткове розслідування суддя виніс за власною ініціативою у стадії попереднього розгляду справи.

         Між тим, відповідно до ст. 246 КПК України повернення справи на додаткове розслідування при попередньому розгляді справи з ініціативи судді допускається лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено. Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства у цій стадії не допускається.

Направляючи справу на додаткове розслідування зі стадії її попереднього розгляду, суд виходив із того, що висновки досудового слідства про кількість заподіяних ОСОБА_7 обвинуваченими ОСОБА_3. і ОСОБА_8. тілесних ушкоджень та їх тяжкість різняться з висновком судово-медичної експертизи про причини смерті потерпілого. Вбачаючи в такій обставині неконкретність пред'явленого обвинувачення, суд розцінив її як перешкоду для призначення справи до судового розгляду.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, не грунтується на вимогах закону, зроблений без врахування конкретних обставин справи і є передчасним.

Вдаючись до оцінки доказів, зокрема висновків судово-медичних експертиз, суд цим самим вийшов за межі наданих йому в даній стадії судочинства повноважень, оскільки міг він це зробити лише за результатами судового слідства.

         Що ж стосується неконкретності у формулюванні обвинувачення (якщо така має місце), то вона також могла бути усунутою під час розгляду справи в порядку, визначеному ст. 277 КПК України.

         Не вправі був суд у даній стадії судочинства направляти справу на додаткове розслідування і з мотиву непритягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, оскільки уповноважені на те учасники процесу такого клопотання не заявляли.

         Таким чином, постанова судді винесена з істотним порушенням вимог ст. 246 КПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суд першої інстанції зі стадії попереднього розгляду. Новий розгляд справи належить провести з додержанням усіх вимог кримінально-процесуального законодавства, розглянувши при цьому клопотання потерпілих про заміну ОСОБА_3. запобіжного заходу, оскільки вирішення цього питання є прерогативою суду першої інстанції.

         На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційні скарги потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. задовольнити частково.

         Постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2006 року, винесену за результатами попереднього розгляду справи щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд зі стадії попереднього розгляду справи.

         Запобіжні заходи щодо обвинувачених залишити без зміни - підписки про невиїзд.

С у д д і:

Ю.М. Кармазін                    М.Р. Кліменко                     Б.М. Пошва