У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  12 жовтня 2006  року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 26 липня 2006 року.

         Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2006 року

         ОСОБА_2,

         ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

         не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 К України.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь потерпілої ОСОБА_1. 22 619 грн. 67 коп. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

         Вироком апеляційного суду  Миколаївської області від 26 липня 2006 року вищезазначений вирок щодо ОСОБА_2. скасовано у частині звільнення засудженого ОСОБА_2. від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

         ОСОБА_2. визнано винним і засуджено за умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до розладу здоров¢я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, що було вчиненено  за наступних обставин.

         15 вересня 2004 року близько 15 години, ОСОБА_2., працюючи ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві,  рухався за маршрутом у бік мікрорайону Намив. Під час руху між ОСОБА_2. та пасажиркою ОСОБА_1. виник конфлікт у зв'язку із оплатою проїзду, під час якого ОСОБА_2. ображав ОСОБА_1., а коли остання намагалась зателефонувати чоловікові по мобільному телефону, той з силою витяг її з салону таксі і на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав численні удари руками по голові, тулубу, хапаючи потерпілу за шию. Коли потерпіла з метою з'ясувати номер автомобіля нахилилася до мікроавтобуса,  ОСОБА_2. завдав удар ногою по тулубу ОСОБА_1., від чого остання впала на дорогу.

Внаслідок таких дій ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_1. отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з забиттям головного мозку із зниженням гостроти зору на ліве око, яке ускладнилось атрофією зорового нерву лівого ока та частковою атрофією зорового нерву правого ока.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2. вказує на те,  що суд  апеляційної інстанції безпідставно скасував звільнення від призначеного покарання, застосоване до нього при призначенні покарання судом першої інстанції, наводячи при цьому відповідне обґрунтування. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання у місцях позбавлення волі,  врахувавши усі обставини справи. Твердить, що ініціатором конфлікту була потерпіла, яка спровокувала його на неправомірні дії, у чому він щиро кається. При цьому, у своїй касаційній скарзі засуджений наводить  обставини, що пом'якшують покарання, які, на його думку, не в повній мірі ураховані судом апеляційної інстанції. Просить скасувати вирок апеляційного суду та залишити без зміни вирок місцевого суду.

         Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої про обґрунтованість вироку апеляційного суду у частині скасування звільнення засудженого від призначеного покарання, міркування прокурора про залишення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2. без задоволення, а вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

         Висновки суду про доведеність вини  ОСОБА_2. у вчиненому злочині ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених судом доказів і в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

         Кваліфікація дій ОСОБА_2. за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності призначення  ОСОБА_2. позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України і свій висновок належним чином вмотивовував у вироку.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_2. покарання відповідає ст. 65 КК України. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі. Апеляційний суд визначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 121 КК України. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого  і попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_2. та застосування ст. 75 КК України і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не убачається.

         Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, не встановлено.

         Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Миколаївської  області від  26 липня 2006 року  щодо нього - без зміни.

судді:

           Лавренюк М.Ю.            Колесник М.А.         Кияшко А.Я.