ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/840/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 (колегія суддів: Коробенко Г. П. (головуючий), Кравчук Г. А., Шапран В. В.) та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.07.2024 (суддя Скиба Г. М.)

у справі за позовом Акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»

до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Укртрансгаз», Публічного акціонерного товариства НАК «Нафтогаз України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазімпекс»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Смілянської міської ради,

про стягнення 39 288 371,26 грн компенсації вартості спожитого в лютому 2018 року природного газу,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа № 925/840/18 за позовом АТ «Черкасигаз» (далі - позивач, стягувач, оператор ГРМ) до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (далі - відповідач, боржник, Комунальне підприємство), за участю третіх осіб: на стороні позивача - АТ «Укртрансгаз» (далі - третя особа, оператор ГТС), ПАТ НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Укргазімпекс», на стороні відповідача - Смілянської міської ради (далі - Міськрада), про стягнення компенсації вартості спожитого в лютому 2018 року природного газу у розмірі 39 288 371,26 грн згідно із заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.02.2018, підписаної позивачем та відповідачем.

Господарський суд Черкаської області у рішенні від 09.01.2019 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 34 384 317,94 грн за спожитий обсяг природного газу, відібраний у лютому 2018 року без отримання номінацій від постачальника. Провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 4 904 053,32 грн закрив у зв`язку з відсутністю предмета спору.

29.03.2019 відповідно до рішення від 09.01.2019 суд першої інстанції видав наказ, згідно з яким АТ «Черкасигаз» є стягувачем, а Комунальне підприємство - боржником.

09.02.2022 Комунальне підприємство звернулося до Господарського суду Черкаської області з заявою, в якій просило замінити у судовому наказі від 29.03.2019 та у виконавчому провадженні № 61834557 з примусового виконання цього наказу суду стягувача - АТ «Черкасигаз» на АТ «Укртрансгаз».

Заява мотивована тим, що після набрання судовим рішенням від 09.01.2019 у цій справі законної сили прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-ІХ; набрав чинності 29.08.2021), яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон № 1730-VIII) шляхом доповнення його ст. 8 (гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів).

Приписи ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII зобов`язують Комунальне підприємство протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, компенсувати вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу (сплатити кошти, присуджені до стягнення у цій справі) саме на користь третьої особи АТ «Укртрансгаз», яке до 31.12.2019 здійснювало функції оператора ГТС, у зв`язку з чим, починаючи з 01.10.2021, таке зобов`язання боржника перед АТ «Черкасигаз» як первісним кредитором та стягувачем у виконавчому провадженні (оператором ГРМ) припинилося відповідно до вимог Закону та ст.ст 598, 607 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) через обставину, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Враховуючи що Комунальне підприємство та АТ «Укртрансгаз» 31.12.2021 уклали договір про організацію взаємних розрахунків на суму 4 989 079,47 грн, відбулася заміна первісного кредитора у зобов`язанні - АТ «Черкасигаз» новим - АТ «Укртрансгаз» за приписами ст. 512 ЦК України, як наслідок, відбулося вибуття сторони виконавчого провадження, а отже, наявні підстави для заміни сторони стягувача (кредитора) у виконавчому провадженні та в судовому наказі на підставі ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) її правонаступником.

Господарський суд Черкаської області в ухвалі від 10.07.2024, залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 03.03.2025, залишив без задоволення заяву Комунального підприємства про заміну сторони стягувача (кредитора) у виконавчому провадженні її правонаступником.

Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що боржник у зобов`язанні, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони стягувача АТ «Черкасигаз» на АТ «Укртрансгаз» відповідно до ст. 334 ГПК України, не надав доказів вибуття АТ «Черкасигаз» з виконавчого провадження чи повноважень від АТ «Укртрансгаз» діяти від його імені та в його інтересах в цьому провадженні, пропонуючи таким чином суду вирішити питання правонаступництва кредитора без його згоди за наявності судового рішення на користь АТ «Черкасигаз» та відкритому виконавчому провадженні.

Також місцевий господарський суд:

- вказав, що заявник не довів факту процесуального правонаступництва та наявності підстав для цього;

- не застосував процесуального правонаступництва за приписами ст. 52 ГПК України, оскільки у справі вже прийняте рішення і відкрите виконавче провадження;

- дійшов висновку, що Закон № 1730-VIII не визначає та не врегульовує питання правонаступництва кредиторів чи боржників, збігу кредиторів та боржників в одній особі, а лише врегульовує питання погашення заборгованості теплопостачальних підприємств за спожитий природній газ без номінацій перед газопостачальними компаніями шляхом укладення тристоронніх угод про погашення заборгованості за спожитий газ або реструктуризації боргу (ст. 8 Закону);

- критично оцінив посилання боржника на застосування ст. 334 ГПК України, оскільки ніхто зі сторін та учасників процесу не вибув з виконавчого провадження, а АТ «Укртрансгаз» не є прямим правонаступником прав та обов`язків Комунального підприємства та/чи АТ «Черкасигаз» у спірних правовідносинах; з цих підстав не врахував заяви Міськради та АТ «Укртрансгаз» про визнання вимог заяви боржника та їх задоволення.

Підсумовуючи, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав за заявою боржника здійснити заміну сторони стягувача (кредитора) у виконавчому провадженні його правонаступником.

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого господарського суду, додатково зазначивши, що необхідність суду робити висновки на підставі змін законодавства (яке відбулося після прийняття рішення у справі) щодо чинності зобов`язання між сторонами спору при запереченнях АТ «Черкасигаз» як кредитора проти припинення стосовно нього зобов`язання та заміни стягувача, вказує на існування спору про право між сторонами і це питання може бути вирішене лише у позовному провадженні, а не за спрощеною процедурою ст. 334 ГПК України, що виключає можливість заміни стягувача (кредитора) у виконавчому провадженні за правилами названої статті процесуального Кодексу.

У поданій касаційній скарзі Комунальне підприємство, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, просить скасувати постановлені у справі рішення, прийняти нове рішення про заміну у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду від 29.03.2019 та у цьому судовому наказі стягувача з АТ «Черкасигаз» та АТ «Укртрансгаз».

За доводами касаційної скарги:

- боржник у виконавчому провадженні як заінтересована особа має право на звернення до суду із заявою про заміну сторони стягувача (кредитора) у виконавчому провадженні його правонаступником і така заміна може бути здійснена на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, за приписами ст.ст. 52, 334 ГПК України, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили посилання відповідача у заяві, зокрема, на приписи ст. 52 цього Кодексу;

- за імперативною нормою ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII встановлено випадок заміни у зобов`язанні кредитора та боржника, починаючи з 01.10.2021, а саме: закріплено обов`язок Комунального підприємства сплатити за рішенням суду від 09.01.2019 вартість відібраних ним без номінацій постачальника обсягів природного газу у лютому 2018 року новому кредитору - АТ «Укртрансгаз», що й передбачено в укладеному між боржником та третьою особою договорі про організацію взаємних розрахунків від 31.12.2021, а тому наявні підстави для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні та судовому наказі АТ «Черкасигаз» його правонаступником за законом - АТ «Укртрансгаз».

Для підтвердження правильності своєї позиції скаржник послався на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 905/2044/19 щодо питання застосування ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII у спорі між оператором ГТС та оператором ГРМ.

Верховний Суд в ухвалі від 07.04.2025 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

21.04.2025 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ «Черкасигаз» заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи Комунального підприємства, врахувавши заперечення АТ «Черкасигаз» у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини стосуються можливості здійснення заміни сторони стягувача / кредитора у судовому наказі від 29.03.2019 та виконавчому провадженні № 61834557 його правонаступником за заявою боржника та на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII у порядку ст.ст. 52, 334 ГПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Фактичний склад суб`єктів виконавчого провадження, які наділені певним колом прав та обов`язків, визначений у ст. 14 Закону № 1404-VIII, за змістом якої учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, а також в окремих випадках - це поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інші органи та установи, яких за потреби може залучити виконавець для проведення виконавчих дій.

З-поміж цих учасників виконавчого провадження виконавець є особою, наділеною владними функціями на примусове виконання рішень, а сторони (їх представники) - це особи, які беруть участь у виконанні, мають суб`єктивну матеріально-правову (юридичну) заінтересованість у результатах виконавчого провадження і відіграють активну роль у провадженні щодо виконання рішень, оскільки можуть впливати на процес вчинення виконавчих дій.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За приписами абз. 1 ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Також відповідно до чч. 1, 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Отже, із заявою про заміну сторони (стягувача або боржника) її правонаступником за наявності на те правових підстав з наданням відповідних доказів до суду має право звернутися, зокрема, будь-яка зі сторін у виконавчому провадженні (стягувач або боржник), а також заінтересована особа, якою у контексті правонаступництва сторони може бути безпосередньо правонаступник стягувача або боржника.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані в ч. 1 ст. 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Положення про процесуальне правонаступництво та про заміну сторони виконавчого провадження, які наведені у ст.ст. 52, 334 ГПК України, передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Правонаступництво як інститут процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом матеріального права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

З аналізу наведеного випливає, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відповідно, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (ст. 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (ст. 52 ГПК України).

Такі висновки окреслені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 та кореспондуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/16/17, згідно з якими на стадії виконавчого провадження як завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених ст. 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи ст. 334 ГПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями ст. 52 цього Кодексу.

У ч. 5 ст. 334 ГПК України передбачено можливість заміни боржника або стягувача у виконавчому документі лише до відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене та що у справі, яка розглядається, виконавче провадження № 61834557 уже відкрите з 15.04.2020, а також згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження станом на сьогодні не закінчене, вимога Комунального підприємства про заміну сторони стягувача у наказі від 29.03.2019 не підлягала задоволенню в силу приписів ч. 5 ст. 334 ГПК України, а вирішення питання заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні правонаступником мало відбуватися із застосуванням, зокрема, приписів ч. 1 ст. 334 ГПК України разом з положеннями ст. 52 цього Кодексу.

Суд першої інстанції у вирішенні питання заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні правонаступником вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду не врахував, в результаті чого хибно відхилив доводи боржника у заяві про застосування до спірних правовідносин, окрім ст. 334 ГПК України, й ст. 52 цього Кодексу, водночас зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції виправив цю помилку місцевого господарського суду, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/16/17 та застосував до спірних правовідносин, зокрема, ч. 1 ст. 334 ГПК України у сукупності зі ст. 52 цього Кодексу, що спростовує протилежні доводи касаційної скарги.

Так, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, встановив, що в якості підстави для здійснення заміни стягувача (кредитора) у виконавчому провадженні його правонаступником Комунальне підприємство у заяві покликалося на Закон № 1730-VIII, тобто, на думку боржника, наявні правові підстави для заміни АТ «Черкасигаз» на АТ «Укртрансгаз» як правонаступника в силу закону - ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII, згідно з якою:

«підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019, зокрема, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів».

Як документальне підтвердження такого правонаступництва боржник надав, зокрема, договір про організацію взаємних розрахунків від 31.12.2021 на суму 4 989 079,47 грн, укладений з АТ «Укртрансгаз» на підставі Закону № 1730-VIII та з метою врегулювання зобов`язань погашення заборгованості Комунального підприємства, стороною якого АТ «Черкасигаз» не було.

Проаналізувавши норму ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вона не визначає та не врегульовує питання правонаступництва кредиторів чи боржників, збігу кредиторів та боржників в одній особі, а лише врегульовує питання погашення заборгованості теплопостачальних підприємств за спожитий природний газ без номінацій перед газопостачальними компаніями шляхом укладення тристоронніх угод про погашення заборгованості за спожитий газ або реструктуризації боргу, відповідно, не може свідчити про перехід в силу закону до нового кредитора (стягувача) прав та обов`язків попереднього та вказувати на вибуття попереднього кредитора / стягувача з матеріального правовідношення з боржником та, як наслідок, з виконавчого провадження, незважаючи на укладення між боржником та третьою особою договору від 31.12.2021.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

За загальним правилом процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави для цього, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У ст. 52 ГПК України визначений певний перелік підстав для здійснення процесуального правонаступництва, а саме: 1) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою; 2) припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення); 3) заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні; 4) в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, сторона може вибути з процесу в силу різних причин, однак процесуальне правонаступництво виникає тільки у тому випадку, коли має місце правонаступництво у матеріальних правовідносинах.

У контексті наведеного слід вказати, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи - сторони у справі» за своєю правовою суттю мають різний зміст, а тому їх треба розрізняти.

Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч. 1 ст. 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (ст. 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, ст.ст. 106- 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Сингулярне правонаступництво на відміну від універсального не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Тобто це можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами, зокрема, у договорі при передачі (відступлення) прав вимоги.

В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у матеріальному правовідношенні.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Суд зазначає, що внаслідок певної дії чи події сторону в зобов`язанні можливо замінити на іншу особу, яка є її правонаступником, або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків, у зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідне підтвердження факту вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Питання заміни кредитора у зобов`язанні регулюється ст. 512 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні в силу закону може відбуватися через правонаступництво, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), виконання обов`язку боржника третьою особою (підп. 2- 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва (підп. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства, а також настання певних обставин, які мають юридичне значення, а саме: при універсальному правонаступництві - обставини, що підтверджують реорганізацію юридичної особи, при сингулярному (частковому) - договір про відступлення права вимоги між попереднім та новим кредиторами, згоди боржника на укладення якого цивільне законодавство не вимагає, однак вимагає укладення його кредиторами у тій же самій формі, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за якими передається новому кредитору (ч. 1 ст. 513, ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій позивачем / кредитором у цій справі та стягувачем у виконавчому провадженні № 61834557 є АТ «Черкасигаз».

В аспекті спірного питання у цій справі слід зазначити, що:

- норма ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII не містить прямої вказівки закону на правонаступництво кредитора та не передбачає особливого виду правонаступництва з визначенням спеціального порядку переходу окремих прав від однією юридичної особи - кредитора до іншої, тобто ця норма прямо не встановлює випадку правонаступництва кредиторів за борговими зобов`язаннями відповідних підприємств;

- суди попередніх інстанцій не встановили обставин того, що АТ «Черкасигаз» шляхом універсального або сингулярного правонаступництва передало свої права та обов`язки як сторони у цій справі третім особам, зокрема, АТ «Укртрансгаз», адже матеріали справи не містять доказів реорганізації юридичної особи АТ «Черкасигаз» та/або укладення між АТ «Черкасигаз» як первісним кредитором з АТ «Укртрансгаз» як новим кредитором договору про передачу певного права вимоги до боржника із визначенням конкретної грошової суми, підстави її виникнення та передачі, що не дозволяє стверджувати про вибуття АТ «Черкасигаз» у матеріальному правовідношенні зі спірних правовідносин на підставі процесуального правонаступництва.

Оскільки виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав від одного кредитора до іншого, для процесуального правонаступництва суду необхідно встановити факт переходу до нового кредитора матеріальних прав правопопередника, відповідно, факт набуття новим кредитором певних прав у матеріальних правовідносинах, що має бути підтверджено відповідними первинними документами, зокрема, але не виключно, договором відступлення права вимоги, укладеним між кредиторами, у зв`язку з чим факт укладення між Комунальним підприємством та АТ «Укртрансгаз» договору про організацію взаєморозрахунків від 31.12.2021 на суму 4 989 079,47 грн на підставі Закону № 1730-VIII, стороною якого АТ «Черкасигаз» не було, проте є стягувачем за рішенням суду від 09.01.2019 боргу в розмірі 34 384 317,94 грн, не дає підстав для висновку, що новий кредитор автоматично (не в порядку універсального або сингулярного правонаступництва) став правонаступником права вимоги первісного кредитора, а отже, що первісний кредитор був замінений новим, внаслідок чого вибув зі спірних встановлених судом правовідносин.

Натомість обставини врегулювання між Комунальним підприємством та АТ «Укртрансгаз» як оператором ГТС питання погашення заборгованості на підставі Закону № 1730-VIII можуть бути враховані за наявності на те правових підстав під час розгляду спору у справі № 925/851/20 між АТ «Укртрансгаз» як оператором ГТС та АТ «Черкасигаз» як оператором ГРМ (який сьогодні перебуває на розгляді господарського суду) щодо стягнення заборгованості у розмірі про стягнення 294 531 249, 94 грн за послуги балансування обсягів природного газу для врегулювання місячних небалансів природного газу, які виникли внаслідок несанкціонованого відбору з ГРМ споживачами, в яких у спірний період не було постачальника природного газу, про що зазначала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 905/2044/19, виснувавши що при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРМ за період 2016- 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРМ відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження в порядку ст. 334 ГПК України, тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Ураховуючи наведене та що факт матеріального правонаступництва прав АТ «Черкасигаз» як первісного кредитора АТ «Укртрансгаз» як новим кредитором не підтверджений належними доказами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для заміни сторони стягувача АТ «Черкасигаз» у виконавчому провадженні № 61834557 на АТ «Укртрансгаз» в порядку ст. 334 ГПК України.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги Комунального підприємства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги Комунального підприємства, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін, у зв`язку з чим судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.07.2024 у справі № 925/840/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. А. Ємець

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос