Дата документу 05.05.2025

Справа № 334/10262/24

Провадження № 2/334/760/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

05 травня 2025 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Жураківської В.А.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району та орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради про позбавлення батьківських прав, зміну розміру аліментів,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 . Позов обґрунтовано тим, що 19.09.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 79. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Після народження доньки сім`я мешкала у місті Марганець за місцем проживання відповідача, однак спільне життя у сторін не склалося і коли дитині виповнився рік позивачка з донькою повернулася до свого місця мешкання у смт Кирилівка Запорізької області.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року у справі №330/1287/18 шлюб між сторонами розірваний.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю, з цього часу і дотепер відповідач жодного разу не2 бачив власної дитини, не брав участі у її вихованні, не піклувався про неї. Наразі дитині сім повних років, і вона не знає як виглядає її батько, не пам`ятає його взагалі. Увесь час дівчинка проживає з матір`ю, знаходиться на її утриманні та вихованні. Після розірвання шлюбу між сторонами, відповідач перестав спілкуватися з донькою, добровільно утримувати її, брати участь у її вихованні, піклуватися про неї. Відповідач близько семи років не зустрічається з дитиною, не телефонує їй, не проявляє будь-якого інтересу до її життя та виховання, не приділяє доньці уваги в такому малолітньому віці, коли їй потрібна батьківська любов та турбота. Відповідач перестав виховувати доньку, коли їй виповнився рік, не займався підготовкою дитини до школи, ніколи не відвідував батьківських зборів у дошкільному дитячому закладі та у школі, не піклується про стан здоров`я дитини, не бере участі у відвідуванні лікарів, не приймає ані матеріальної, ані фізичної участі у її оздоровленні. Всі обов`язки із забезпечення розвитку дитини та піклування про її здоров`я позивач здійснює самостійно.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року у справі №330/1288/18 з ОСОБА_2 стягнені аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 780 гривень щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2018 року та до повноліття дитини.

На виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист №2/330/480/2018 від 10.10.2018 року та відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 у Марганецькому міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. У відповідності до відповіді на адвокатський запит №108843/28.15-34 від 05.11.2024 року, за ОСОБА_2 числиться заборгованість по аліментним платежам по виконавчому листу виданому 10.10.2018 року в розмірі 14 290, 57 гривень.

Крім неповнолітньої ОСОБА_3 , позивачка на утриманні має ще одну неповнолітню дитину від першого шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після початку повномасштабного вторгнення рф позивач з дітьми виїхала з окупованої території у місто Запоріжжя та відповідно до довідок від 28.09.2022 року №2301-5002184203 та №23-01-5002184290 вони взяті на облік як внутрішньо переміщені особи в місті Запоріжжі.

Відповідно до довідки про отримання допомоги від 05.11.2024 року №04.11-12/3430 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради та їй призначено допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» в розмірі 4265,49 гривень з 01.09.2024 року по 28.02.2025 року.

Відтак, на теперішній час позивач з дітьми мешкає в Запоріжжі, де винаймає житло за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її власне житло залишилось на окупованій території.

За таких обставин, коштів, які нерегулярно сплачує відповідач на утримання дитини в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку катастрофічно не вистачає для задоволення навіть деяких первинних потреб дитини, зокрема забезпечення житлом.

Відтак мати дитини майже повністю утримує доньку, допомагає з виконанням домашнього завдання, забезпечує фізичний та духовний розвиток дитини, піклується про її стан здоров`я.

Відповідно до медичної декларації, укладеної з дільничним лікарем-педіатром в КНП «ЦПМСД №10» 30.05.2023 року законним представником пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мати - ОСОБА_1 .

У відповідності до відповіді на адвокатський запит №2968/01-08 від 04.12.2024 року КНП «ЦПМСД № 10» щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомило, що дитина під спостереженням Центру з травня 2023 року. Декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу укладена з лікарем-педіатром ОСОБА_7 . За час спостереження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1., під час профілактичних оглядів, щеплень, захворювань дитину на прийоми до лікаря супроводжувала мати. Призначення та рекомендації лікаря мати виконувала в повному обсязі.

Відповідно до довідки №96 від 08.11.2024 року Азовської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кирилівської селищної ради Запорізької області, ОСОБА_2 , батько учениці 2 класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться шкільним життям доньки, не підтримує зв`язок з класним керівником.

Слід зазначити, що з початком військової агресії РФ позиція відповідача по відношенню до своєї дитини не змінилася, ОСОБА_2 жодного разу не поцікавилася питанням безпеки дитини, не запропонував допомоги з евакуацією дитини з окупованої території на підконтрольну Україні територію, в місто Запоріжжя або в більш безпечні регіони України чи закордон. Відповідач сім років поспіль взагалі не виходить на зв`язок, тобто самоусунувся від виконання батьківського обов`язку виховувати дитину.

Враховуючи, що протягом семи останніх років Відповідач не забезпечує належних умов розвитку та виховання дитини, не займається її вихованням, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, окрім нерегулярних мінімальних аліментів, що примусово стягуються виконавчою службою, що свідчить про його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, розвитку та утриманню дитини, вважаємо за необхідно звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Відповідач відзиву на позов не надавав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 03.01.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 03.03.2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської, зобов`язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради надати суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2

Ухвалою суду від 03.04.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явились, заяв чи клопотань з цього приводу суду не надавали.

Судом двічі направлялась копія позовної заяви із додатками на зареєстровану адресу проживання відповідача АДРЕСА_2 , а також на адресу, яку відповідач вказав представникам органу опіки та піклування: АДРЕСА_3 . Проте, усі поштові повідомлення повернулись на адресу суду без вручення.

Частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

19 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 79.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року у справі №330/1287/18 шлюб між сторонами розірваний.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року у справі №330/1288/18 з ОСОБА_2 стягнені аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 780 гривень щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2018 року та до повноліття дитини.

На виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист №2/330/480/2018 від 10.10.2018 року та відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 у Марганецькому міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Після початку повномасштабного вторгнення рф позивачка з дітьми виїхала з окупованої території у місто Запоріжжя та відповідно до довідок від 28.09.2022 року №2301-5002184203 та №23-01-5002184290 вони взяті на облік як внутрішньо переміщені особи в місті Запоріжжі.

Відповідно до довідки про отримання допомоги від 05.11.2024 року №04.11-12/3430 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради та їй призначено допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» в розмірі 4265, 49 гривень з 01.09.2024 року по 28.02.2025 року.

Відповідно до медичної декларації, укладеної з дільничним лікарем-педіатром в КНП «ЦПМСД №10» 30.05.2023 року законним представником пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мати - ОСОБА_1 .

Згідно із висновком про позбавлення батьківських прав від 27.03.2025 №17.01/01-27/250, який складений орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування з урахуванням встановлених обставин та ставлення батька до доньки вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 .

Відповідно до листа орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради від 18.03.2025 року, скласти висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 неможливо, оскільки ОСОБА_2 не проживає у місті Марганець.

Згідно із показами свідка ОСОБА_8 , яка є близькою подругою ОСОБА_1 , відповідач не цікавиться життям доньки, всупереч своїй обіцянці не приїхав до неї, коли вона йшла у перший клас, не зустрічався з нею ані у с-щі Кирилівка, ані у м. Запоріжжі.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Вимогами ч. 1 ст. 164 СК України унормовано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із п. 16 вищевказаної постанови Верховного Суду України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною восьмою статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з якою слід рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Судом встановлено, що відповідач після розлучення із позивачем самоусунувся від виховання своєї дитини та єдиною формою участі у житті дитини є сплата аліментів.

Ураховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05.02.2014 при розгляді справи № 143цс13.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статей 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно приписів частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, згідно з нормами частини другої названої статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Ураховуючи зміну економічної ситуації в країні, інфляційні процеси та той факт, що позивач із донькою вимушено полишили своє житло у зв`язку із військовою агресією РФ та наразі є внутрішньо переміщеними особами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо зміни розміру аліментів.

На підставі викладеного та керуючись статями 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району та орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради про позбавлення батьківських прав, зміну розміру аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити спосіб стягнення, а саме:

стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПГІ НОМЕР_2 ,зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду та до повноліття дитини.

Стягнення за рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 10.10.2018 року по справі №330/1288/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 780,00 гривень щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2018 року та до повноліття дитини, припинити з дня набрання даним рішенням законної сили та повернути виконавчий лист, виданий на підставі судового рішення від 10.10.2018 року по справі №330/1288/18 після повного погашення по ньому заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін