У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

 

головуючого	Колесника М.А
суддів	Кияшка А.Я.  і  Верещак В.М.
за участю прокурора	Дев¢ятка В.В.
захисника	ОСОБА_1.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2006 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2. за п.п. “а” і ”ж” ст. 93, ч.3 ст.142, ст.190-1, ч.1 ст. 222, ч.2 ст.223 КК України 1960 р.

 

Як зазначено в ухвалі суду, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він у ніч на 22.06.2000 р. у відділенні міліції “Водопій” Ленінського РВ УВС УМВС України в Миколаївській області з метою заволодіння табельною зброєю чергового цього відділення ОСОБА_3 і бойовими припасами до неї, майном і службовим посвідченням ОСОБА_3, майном держави, а також з метою умисного вбивства працівника міліції у зв¢язку з виконанням ним своїх службових обов¢язків, із користі, і з метою полегшити вчинення розбійного нападу і приховати його, спочатку довів ОСОБА_3 до стану сп¢яніння, а потім напав на нього і, заволодівши його пістолетом “ПМ” із магазином, спорядженим дев¢ятью патронами (один із яких знаходився в патроннику), пострілом із цієї зброї в голову умисно вбив  потерпілого. Після вбивства він заволодів ще й запасним магазином до пістолета з вісьмома патронами, а також сімома патронами, які належали ОСОБА_3, документами й майном останнього, гербовою печаткою відділення міліції “Водопій”.

 

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується ще й у тому, що він 22.06.2000 р. без відповідного дозволу носив при собі пістолет “ПМ” № НОМЕР_1, який є вогнепальною зброєю, і 23 патрони калібру 9 мм до нього, які є бойовими припасами. Пістолет і патрони він сховав на садовій ділянці свого батька в кооперативі “ Еліта” на території АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області, де без дозволу зберігав їх до 30.06.2000 р.

 

Розглянувши дану справу в судовому засіданні, суд за клопотанням захисника ОСОБА_1. направив її на додаткове розслідування із-за  неповноти  й  неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

 

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушив питання про скасування ухвали суду як незаконної і необґрунтованої.

 

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1., який підтримав свої і обвинуваченого заперечення на касаційне подання, думку прокурора про безпідставність направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши доводи подання й заперечень та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволеню з таких підстав.

 

Згідно зі ст.281 КПК України  повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

 

Відповідно до вимог ч.2 ст.368 КПК України досудове слідство в усякому разі визнається неповним коли: 1) не були допитані певні особи; 2) не витребувані й не досліджені документи, речові докази та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; 3) не досліджені обставини, зазначені в ухвалі, який повернув справу на додаткове розслідування;                     4) необхідність тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при судовому розгляді справи; 5) не були з¢ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.

 

 З протоколу судового засідання, на який учасники судового розгляду не принесли зауважень, видно, що ОСОБА_1. клопотав про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів порушення слідчим вимог ч.2 ст. 59, ст. 63  і  п. 6 ч.3  ст.129 Конституції України та статей  21, 22 і 399  КПК України,  а прокурором -  статей 228-235 КПК України ( не зазначивши при цьому, в чому полягають ці  порушення  кожної із названих статей закону і як вони вплинули чи могли вплинути на хід досудового слідства і його висновки). Він просив суд, щоб: по справі були роглянуті  по суті його й обвинуваченого скарги; при обґрунтуванні обвинувачення прокурор не посилався на показання обвинуваченого й на інші докази, одержані слідчими органами в період відсутності у ОСОБА_2. захисника; по справі було винесено окрему ухвалу про притягнення до відповідальності осіб, які істотно порушили право обвинуваченого на захист, проводячи з ним слідчі дії без обов¢язкової участі захисника ( т.10 а.с. 103 -105 ).

 

З більшості зазначених захисником ОСОБА_1. у своєму клопотанні підстав суд не направив справу на додаткове розслідування. Він визнав обгрунтованими доводи ОСОБА_1. лише стосовно того, що: 1) не  були досліджені обставини, зазначені в ухвалі, який повернув справу на додаткове розслідування; 2) при обґрунтуванні обвинувачення   слідчий послався на показання обвинуваченого й  на інші докази, одержані в період відсутності у ОСОБА_2. захисника; 3) при складанні обвинувального висновку порушені  норми  КПК України , на які не звернув уваги прокурор. Виходячи з вимог  ч.2 ст.368 і з п.12 ст. 370  КПК України  дві останні обставини, навіть при їх доведеності, не є такими, що тягнуть за собою направлення справи на додаткове розслідування.

 

Що ж стосується висновків суду про те, що слідчий  не дослідив обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

 

З них видно, що 14.04.2005 р., скасовуючи вирок та направляючи справу на нове розслідування, колегія суддів запропонувала органам досудового слідства дослідити:              1) наскільки співвідносяться показання засудженого щодо обставин загибелі ОСОБА_3 з тим, де і в якій позі було виявлено труп потерпілого лише з кульовим пораненням; де і в якому місці та в якому положенні на момент огляду місця події у малогабаритній кімнаті знаходились меблі; де і в якому місці виявлено гільзу і кулю і не виявлено слідів від останньої ні на стінах, ні на предметах, що знаходились у кімнаті; 2) чи міг ОСОБА_3 із урахуванням  стану сп'яніння ( 4,59% алкоголю в крові) пропонувати ОСОБА_2. та разом із ним вчиняти ті дії, які, як стверджує ОСОБА_2 . і його захисник, призвели до випадкової загибелі потерпілого; 3) чи мала місце добровільна видача, ОСОБА_2. зброї і бойових припасів до неї; 4) матеріали службової перевірки за фактом смерті ОСОБА_3 ( т. 8 а.с.  3-5 ).

 

На виконання вказівок касаційної інстанції органи досудового слідства вжили  необхідних заходів.

 

 Зокрема: для з¢ясування першої вказівки слідчий призначив  по справі комплексну комісійну судово-медико-балістичну експертизу і направив експертам  усі необхідні для її проведення матеріали, в тому числі долучені обвинуваченим і його захисниками, прийняв за клопотаннями останніх щодо проведення експертизи процесуальні рішення, але експертизу не було проведено з об¢єктивних причин ( т.8 а.с.85-121, 124-151 і 154 -178); для з¢ясування другої вказівки по справі призначено і  проведено судово-медичну експертизу, висновки її долучено до справи, з ними ознайомлено обвинуваченого, захисників і ніхто з них не заявляв ніяких клопотань щодо їх змісту( т.8 а.с.80-83); для з¢ясування третьої вказівки було допитано свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5. і ОСОБА_6., які підписали протокол  про добровільну видачу обвинуваченим зброї (т.8 а.с.41-48; т.1 а.с.134-135)), розглянуто клопотання обвинуваченого і його захисників щодо незаконності дій ОСОБА_4., ОСОБА_7. та ОСОБА_8. і прийнято рішення про відмову в порушенні щодо них кримінальної справи за фактом їх  проникнення на територію дачі батька обвинуваченого, де було закопано пістолет і бойові припаси до нього (т.8 а.с.49); для з¢ясування четвертої вказівки слідчий витребував і долучив до справи  матеріали службової перевірки за фактом смерті ОСОБА_3 ( т. 8 а.с. 50-56).

 

При ознайомленні з матеріалами справи ні обвинувачений , ні його захисники не заявляли клопотань із приводу неповноти досудового слідства, яка полягала  в тому, що органи досудового слідства  не дослідили тих обставин, про які йшлося в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 14.04.2005 р. (т.8 а.с.250-254). Не наголошувавали вони на цьому й у своїх чисельних письмових клопотаннях, які є у справі. При попередньому розгляді справи різні склади суду дійшли висновків, що органи досудового слідства не допустили таких порушень  КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, що обвинувальний висновок ними складено відповідно до вимог КПК України і  (т.9 а.с.52 і 313).

 

З протоколу судового засідання і з ухвали суду видно, що при судовому розгляді справи не встановлено нових даних, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду, до яких він дійшов при її попередньому розгляді.

 

Отже, наведене свідчить про те, що з мотивів  не дослідження обставин, про які йшлося в ухвалі касаційного суду від 14.04.2005 р.,  у суду не було підстав для направлення справи на додаткове розлідування.

 

 

Що ж до висновків суду про неправильність досудового слідства із-за пред¢явлення ОСОБА_2. за п.п. “а” і ”ж” ст. 93 і ч.3 ст. 142 КК України 1960 р. неконкретного обвинувачення й обмеження цим його права на захист, то вони не ґрунтується на законі та  матеріалах справи.

 

Згідно зі ст. 132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце й час її складання; назву справи; прізвище, і¢мя та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому у вину по кожній з цих статей.

 

 

Як видно з постанови про пред¢явлення обвинувачення, органи досудового слідства ( у межах відомих їм обставин) пред¢явили  ОСОБА_2. як за ч.3  ст.142 так і за  п.п. “а” і ”ж” ст. 93 КК України 1960 р. обвинувачення  з дотриманням вимог ст.132 КПК України (т.8 а.с.236-238). Ознайомившись із цим процесуальним документом, ні ОСОБА_2 ., ні його захисники не зазначали про те, що воно є неконкретним і що цим обмежується  право ОСОБА_2. на захист (т.8 а.с 239). Не йшлося про це й: при допиті ОСОБА_2. як обвинуваченого (т.8 а.с.243); у числених письмових скаргах, заявах і  клопотаннях  обвинуваченого та його захисників (т.8 а.с.244, 246-248, 255-256, 259, 262, 265, 267,276, 280-281, 284-285, 296-297, 307, 311-321, 325-333, 337, 340, 342-344, 349, 352-353; т.9 а.с. 6-7, 10-12, 21-23, 32-41, 46-47, 61-63, 66-67, 70-72, 81-84, 247-248, 251-259, 266-270, 274-276, 284-288, 290-293, 299-301, 305, 322-335; т.10 а.с.20-21); при ознайомленні ОСОБА_2. і  його захисників з матеріалами справи (т.8, а.с.252-254 ); у двох судових засіданнях, в тому числі й у клопотанні захисника ОСОБА_1. про направлення справи на додаткове розслідування ( т.9 а.с. 92; т.10 а.с.31, 103-105). Після 14. 04. 2005 р. органи досудового слідства розглянули та дали відповіді на всі письмові клопотання, скарги і заяви обвинуваченого та його захисників.

 

 

Отже, і з мотивів  неправильності досудового слідства у суду не було підстав для направлення справи на додаткове розслідування.

 

 

 Як видно зі справи, при затвердженні обвинувального висновку прокурор виключив ОСОБА_2. обвинувачення за ст.190-1 КК України 1960 р., а тому  вимога суду про необхідність наведення в обвинувальному висновку доказів щодо цього обвинувачення є незаконною (т.8 а.с.356).

 

Решта наведених в ухвалі питань немає відношення до неповноти й неправильності досудового слідства.

 

 З огляду на викладене ухвалу суду не можна визнати законною й обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

 

 

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

 

                                               УХВАЛИЛА:

 

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

 

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити  до суду на новий судовий розгляд.

 

 

                                                    СУДДІ:

 

 

КОЛЕСНИК М.А.               ВЕРЕЩАК В.М.                  КИЯШКО А.Я.