Справа № 1-73/07

ВИРОК

ІМ«ЯМ    УКРАЇНИ

16 липня 2007р. Турківськийрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого -                       судді Спурза М.В.

при секретарі -                                   Яворській І. М.

з участю прокурора                           Гошовського М. В.

потерпілого                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця та жителям. АДРЕСА_1, гр~на України, українця, освіта вища, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, інвалідності не має, депутатом не являється, раніше не судимого, по ст. ст. 190 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.04.1997р. ОСОБА_2., з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, ввійшов в довір»я до гр. ОСОБА_1. і з цією метою заключив з ним договір про продаж: йому 5300кг цукру по ціні 0,60грн за 1 кг на суму 3180грн, за що ОСОБА_1. перерахував йому гроші в сумі 3180грн, а ОСОБА_2. не маючи наміру виконувати заключений договір та отримавши вказану суму грошей, товар ОСОБА_1. не доставив, а гроші не повернув, а привласнив.

Крім цього, ОСОБА_2., повторно, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, ввійшов в довір»я до гр. ОСОБА_3.. і з цією метою у вересні 1997р. став просити його позичити йому 1000 доларів США нібито для покупки автомобіля, не маючи наміру повертати йому вказану суму грошей. ОСОБА_3. повіривши ОСОБА_2. позичив йому гроші в сумі 1000 доларів США по курсу 186,80грн за 100 доларів США на суму 1868грн. ОСОБА_2. отримавши вказану суму грошей, не повернув їх потерпілому ОСОБА_3., а привласнив.

Свою вину у вчиненому підсудний визнав частково та пояснив, що отримуючи гроші у потерпілих він мав намір їх повернути, але так як він вчинив ДТП, то цими грошима обидвох потерпілих він розрахувався з учасниками ДТП, а повернути гроші потерпілим не мав можливості. Він уникав зустрічі з потерпілими через те, що в нього не було грошей.

Хоч підсудний свою вину визнав частково, його винність стверджується такими зібраними по справі та перевіреними в суді доказами:

-показами в суді потерпілого ОСОБА_1. про те, що підсудний запропонував йому угоду, згідно якої підсудний зобов "язувався доставити йому 5300кг цукру, а він попередньо   перерахував йому 3180грн. Однак підсудний

угоди не виконав, кошти йому не повернув та уникав з ним зустрічей. Він звертався до батька та брата підсудного про повернення останнім йому грошей, але вони говорили, що не знають де знаходиться підсудний і тому він був змушений звернутись в міліцію. Батько підсудного повернув йому 7000грн. Підсудний ще винен йому 3000грн, так як згідно договору у випадку невиконання договору в обумовлений термін підсудний зобов"язаний сплатити 0,2% пені. Крім цього, він сплатив з неотриманого товару податок 20% ПДВ та не отримав прибуток. При обрахуванні всього збитку була б значно більша сума, але він виставляє суму 10000грн. Щодо обрання міри покарання підсудному, то просить його суворо не карати та стягнути з останнього 3000грн боргу;

-показами на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_3( а.с. 32 ) про те, що він живе в м.Турка. В 1997 році він працював в Тюменській області. І коли у вересні 4 числа 1997 року приїхав додому, то до нього прийшов ОСОБА_2, якого він знав. Він прийшов до нього і почав йому говорити, що хоче купити автомобіль "Камаз" і хоче займатись підприємницькою діяльністю, але йому не вистачає грошей і став його просити, щоб він йому позичив грошей. Він не хотів позичати ОСОБА_2 гроші, але той почав йому надоїдати, кілька разів до нього приходив, став його запевняти, що він йому поверне гроші з процентами, що він буде відкривати свою фірму, пообіцяв, що до нового року поверне гроші, тобто до початку 1998 року. Але пройшов 1998 рок, він йому грошей не повертав. Підсудний почав тікати і скриватись від нього, а тому він звернувся в міліцію із заявами. Так як підсудний переховувався, то в квітні 2000 року він поїхав з працівниками міліції у Іршавський район в с. Довге, де застали підсудного в якійсь хаті та привезли в Турку. В міліції ОСОБА_2. написав пояснення і дав розписки, що поверне йому гроші, але після того дальше скривається і не хоче повертати гроші. Він позичав ОСОБА_2. гроші в сумі 1000 доларів США на суму по курсу долара на даний час -5400грн. Так як підсудний не повертав йому грошей, то він втратив вигоду від неповернення підсудним грошей на суму 4600грн, а тому просить стягнути з останнього 10000грн;

-показами на досудовому слідстві свідка ОСОБА_4(а.с. 56) про те, що ОСОБА_2 він знає. В 1997 році він їхав з ОСОБА_2. в Закарпатську область. ОСОБА_2. керував його автомобілем. По дорозі трапилось ДТП. За ремонт свого автомобіля марки ВАЗ від ОСОБА_2. він не вимагав нічого;

-письмовою заявою ОСОБА_1(а.с. 3,8) в Турківський РВ УМВСУ від 15 лютого 2000 року та від 14 липня 2000 року в яких він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_2. за вчинене відносно нього шахрайство;

-письмовою заявою ОСОБА_3(а.с. 56) в Турківський РВ УМВСУ від 23 лютого 2000 року та від 14 липня 2000 року в яких він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_2. за вчинене відносно нього шахрайство.

Наведені докази по суті співпадають, не суперечать один одному, а тому їх слід визнати достовірними та відповідаючими дійсності.

Ними вину підсудного суд вважає доведеною повністю.

Суд не приймає до уваги пояснення підсудного про те, що він мав намір повернути потерпілим гроші і не скривався від них, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, з моменту отримання грошей минуло 10 років і останній не прийняв ніяких заходів для повернення грошей, та вважає їх спрямованим на уникнення ним від відповідальності.

Суд вважає вірною кваліфікацію дій підсудного по cm. 190 ч.2 КК України, оскільки останній умисно повторно заволодів чужим майном шляхом обману чи зловживання довір "ям.

Обираючи міру покарання підсудному суд враховує те, що вчинений ним злочин  відноситься до злочинів середньої тяжкості, злочин вчинено вперше.

Суд також враховує те, що підсудний позитивно характеризується за місцем проживання.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід обрати покарання у межах санкції статті із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Речових доказів по справі не має.

Судових витрат по справі не має.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним та засудити no cm. 190 ч.2 КК України  на 2роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном 3 роки, та на підставі cm. 76 КК України зобов»язати ОСОБА_2. періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2. 3000грн в користь ОСОБА_1, та 10000грн в користь ОСОБА_3.

Міру запобіжного заходу засудженому залишити без змін - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскарженим до Львівського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту його проголошення.