Справа №2-26/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді: Соболєвої І.П.,

при секретарі: Грищенко В.М.,

за участю позивачки: ОСОБА_1,

представника позивачки: ОСОБА_2,

відповідачки: ОСОБА_3,

представника відповідачки: ОСОБА_4,

третьої особи – приватного нотаріуса ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка із застосуванням технічного засобу «Оберіг»цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про визнання заповіту, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 25 квітня 2006 року, який укладений її братом на користь племінниці відповідачки ОСОБА_3- недійсним. Мотивувала свої позовні вимоги тим, що її брат ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 09 грудня 2008 року був визнаний недієздатним, та за цим рішенням позивачку було призначено опікуном над братом. ІНФОРМАЦІЯ_2 брат помер та в квітні 2010 року вона дізналася про складений ним заповіт, за яким ОСОБА_6 заповів відповідачці квартиру АДРЕСА_1. Вважає що на момент складання заповіту її брат не усвідомлював значення своїх дій, та не надавав звіт своїм діям.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі, показала, що її померлий брат - ОСОБА_6 проживав у неї з грудня 2007 року, 09 грудня 2009 року її брата за рішенням суду було визнано недієздатним та вона була призначена над ним опікуном. Про існування заповіту складеного братом на користь відповідачки знала, як спадкоємиця другої черги не зверталася з заявою про прийняття спадщини після смерті брата до нотаріальної контори, документи на спірну квартиру знаходилися спочатку у неї, а потім вона передала їх відповідачці, яка натомість обіцяла сплатити вартість 1\4 частини квартири, однак відповідачка відмовилася від домовленності між ними, тому просила визнати заповіт недійсним.

Представник позиввачки ОСОБА_2, повноваження якого судом перевірені, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись саме на ті обставини що й позивачка, додав, що відповідачка доглядала брата, купувала ліки, одяг, годувала, піклувалася про нього, та як сестра достеменно знає, що брат не мав наміру складати заповіт на ім’я відповідачки. Просив задовольнити позов.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, показала, що її рідний дядько –ОСОБА_6 до грудня 2007 року проживав у будинку її батька, свого рідного брата, потім за рішенням суду дядько був визнаний недієздатним та позивачку було призначено над ним опікуном. Заповіт на її ім’я, про існування якого позивачка знала, він склав за своїм добровільним бажанням 25 квітня 2006 року. Заперечувала ту обставину, що ОСОБА_6 на час укладення заповіту 25 квітня 2006 року та в загалі не усвідомлював свої дії, він власноруч підписав заповіт, який йому попередньо був оголошений. Ніякої домовленності між нею та позивачкою щодо виплати вартості частки спірної квартири не було. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідачки ОСОБА_4, що діє на підставі договору про надання правової допомоги, в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнала, додала, що заповіт на ім’я відповідачки був особисто складений ОСОБА_6 25.04.2006 року за добровільним волевиявленням, про його існування зали всі родичи та знайомі, в тому числі й відповідачка, яка на той момент не заперечувала проти волі брата щодо спірної квартири. У встановлений законом строк відповідачка не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 як спадкоємиця другої черги, про визнання заповіту недійсним звернулася до суду майже через рік після смерті брата, отже волевиявлення ОСОБА_6 було вільним та відповідало його волі.

Третя особа –приватний нотаріус Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що протягом 28 років працює нотаріусом. 25 квітня 2006 року нею був посвідчений заповіт, яким ОСОБА_6 заповідав свою квартиру АДРЕСА_1 племінниц і- ОСОБА_3 ОСОБА_6 виявив свою волю, при цьому був дієздатний, здатний до спілкування, розумів свої дії, коли він прийшов до нотаріальної контори для складення заповіту, об 11.25 години то перебував при здоровому розумінні та ясної пам’яті, розуміючи вимоги діючого законодавства щодо викладення документу який він збирався підписувати, розуміючи обставини, що мають для нього істотне значення, усвідомлюючи правові наслідки своїх дій, діючи добровільно, без якого будь фізичного та психологічного натиску з боку інших осіб ОСОБА_6 виявив свою волю, а саме на випадок його смерті зробив таке розпорядження: належне йому на праві приватної власності квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 заповідав своїй племінниці ОСОБА_3. Заповідачу були роз’яснені ст. ст. 1241, 1254 ЦК України та за його проханням, з його слів, за допомогою технічного запису було складено проект заповіту, який було надано ОСОБА_6 в руки, який він читав, вивчав, і тільки після того, як він відповів, що все, що в даному заповіті відповідає його волевиявленню, що йому все зрозумило, та все в заповіті з його слів зафіксовано, він зробив такий запис: «заповіт з моїх слів записано вірно, мною прочитано», після чого власноруч поставив дату «25.04.2006», розписався, після чого заповіт було складено на нотаріальному бланку, який також був вивчений, прочитаний, підписаний ОСОБА_6 та посвідчений нею - «25.04.2006 року приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу». Особу ОСОБА_6 було встановлено, його дієздатність перевірена, та заповіт був зареєстрований за реєстром № 1440 та скріплений печаткою. О 12.29 годині цей заповіт було зареєстровано в єдиному реєстрі заповітів в маштабі України, один примірник було видано заповідачу, а другий залишено у нотаріальній конторі. ОСОБА_6 розписався у всіх необхідних документах та пішов. Підтвердила той факт, що все, що записано в заповіті, було написано в її присутності, жоден документ не підписувався без неї. Стверджує, що на момент складання заповіту ОСОБА_6 знаходився в здоровому розумі та ясної пам’яті.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали, що протягом тривалого часу спілкуються з позивачкою, ствердили, що її брат ОСОБА_6 протягом 7 років до своєї смерті страждав на психічне захворювання, втрачав пам’ять, заговорювався, в наслідок чого позивачка була призначена опікуном над ним. Підтвердили той факт, що на момент складання заповіту ОСОБА_6 вже страждав на психичний стан та не міг за своєю волею скласти заповіт на їм’я відповідачки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, показав, що заповіт на ім’я його доньки-відповідачки по справі був складений його братом за своєю волею, ніхто його не примушував це робити. Про волевиявлення брата позивачка знала з самого початку, не заперечувала проти того що брат заповість свою квартиру племінниці, документи на квартиру відділа відповідачці відразу після смерті брата для оформлення нею спадщини. Ніяким психічним захворюванням на час складання заповіту брат не страждав, поводився адекватно, розімів свої дії.

Суд, вислухав пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідив матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 465.

Після його смерті залишилося спадкове майно у виді квартири АДРЕСА_1. Зазначене майно він заповів відповідачці по справі ОСОБА_3, яка перебуває з ним в родинних відносинах, а саме: є племінницею, донькою рідного брата померлого ОСОБА_6. Ці обставини сторонами не оскаржуються.

25 квітня 2006 року ОСОБА_6 склав заповіт про таке: що належну йому на праві власності квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1- він заповідає своїй племінниці –ОСОБА_3. Цей заповіт посвідчено приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_5 Заповіт підписано у її присутності, особу заповідача встановлено, дієздатність, а також належність ОСОБА_6 відчужуваної квартири перевірено.

З технічного паспорту КП БТІ Ясиноватської міської ради вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі заповіту від 25.04.2006 року зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим номером 5054, що також підтверджується заповітом та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 15 червня 2010 року приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим номером 1310.

18 червня 1986 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_12 про що свідчить довідка про реєстрацію шлюбу, виданої РАГС Северодвинського територіального відділу агенства РАГС Адміністрації Архангельської області Російської Федерації. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на «ОСОБА_1».

Встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 є рідною сестрою, а відповідачка ОСОБА_3 є рідною племінницею- ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Авдіївського міського суду від 09 грудня 2008 року ОСОБА_6, народження 1942 року було визнано недієздатним, та призначено над ним опікуном ОСОБА_1.

Також судом встановлено, що спадкоємців, що мають право на обов'язкову частку не мається.

Позивачка наполягає на тому, що в момент складання заповіту її брат не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними.

З'ясування таких обставин можливі при наявності експертного судово-медичного висновку, висновки якого відповідали б на питання: чи міг ОСОБА_6 при укладенні заповіту усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

По справі була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза № 50-а424а від 17.10.2011 року, згідно висновку якої –ОСОБА_6 при укладанні заповіту від 25.04.2006 року страждав психічною хворобою у вигляді сосудістої деменції і за своїм психічним станом тоді не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи від 17.10.2011 року –ОСОБА_6 на час здійснення угоди по складанню заповіту, 25 квітня 2006 року, лікарями спеціалістами не оглядався. 13.02.2008 року був консультований лікарем-невропатологом Авдіївської ЦМЛ, яким ОСОБА_6 було поставлено діагноз: церебральний атеросклероз 4, хронічна сосудісто- мозковая недостатність. З запису лікаря невропатолога від 30.07.2008 року відомо: «Скарг немає. З пояснень сестри: скарги на знижену пам’ять на поточні події. При огляді на ВКК від 12.08.2008 року виставлений діагноз: церебральний атеросклероз 3 ступеню. Хронична сосудисто-мозкова недостатність 3 ступеню з психотичними порушеннями. При оглядах лікарем терапевтом протягом 2009 року відзначено: «дезорієнтований у часі. Відмічалося порушення пам’яті, галлюцинаціі. Взагалі стан задовільний. Лікарем терапевтом виставлено діагноз: церебральній атеросклероз, хронична сосудісто-мозкова недостатність».

Аналізуючи вказаний висновок у сукупності з зібраними по справі доказами, суд дійшов висновку, що експертні дослідження суперечать доказам, які добуті у судовому засіданні, тому суд ставиться до висновку експерта критично.

Так, приватний нотаріус підтвердила, що ОСОБА_6 усвідомлював, що знаходиться у нотаріуса, розповів їй про свій намір, власноруч склав заяву, та власноруч поставив свій підпис, писав правильно, надав правовстановлюючі документи на спірну квартиру, дієздатність нотаріусом була перевірена.

Судом встановлено, що при укладені заповіту ОСОБА_6 до нотаріуса були надані наступні документи: договір купівлі-продажу квартири від 20 лютого 2002 року, зареєстрований приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_5; довідка про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1, виданої КП СЄЗ міста Авдіївка; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_6; заява ОСОБА_6, тобто ОСОБА_6 усвідомлював свої дії щодо зазначених документів. Нотаріус при бесіді з ним роз’яснила йому наслідки скоєння цієї угоди. На момент укладення заповіту нотаріус неодноразово попереджала ОСОБА_6 про наслідки укладення заповіту, та якщо б ОСОБА_6 не усвідомлював свої дії відразу б це помітила, тому що людина, хвора на психічне захворювання не змогла б власноруч написати заяву та про те, що наслідки укладення ним угоди йому роз’яснені та зрозумілі. Підтвердила що на момент укладання договору ОСОБА_6 був дієздатний та усвідомлював значення своїх дій, наполягав на укладенні заповіту.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 сусідка померлого ОСОБА_6, та ОСОБА_9, підтвердили, що стан ОСОБА_6 погіршився після того, як він переїхав до брата, сталося це після складання заповіту.

Оцінюючи показання свідків, нотаріуса в їхній сукупності, вбачається, що ОСОБА_6 усвідомлював усі свої дії.

З пояснень позивачки вбачається, що вона знала про намір ОСОБА_6 скласти заповіт саме на відповідачку, до нотаріальної контори, як спадкоємиця другої черги не зверталася, позов до суду подала після того, як відповідачка відмовилася сплатити їй частину вартості спірної квартири, ці обставини підтвердили в судовому засіданні відповідачка та свідок ОСОБА_9

Згідно дослідницької частини посмертної судово-психіатричної експертизи від 17.10.2011 року витікає, що ОСОБА_6 за життя у період складання заповіту у лікарів спеціалістів щодо свого стану здоров’я медично не доглядався. Згодом, через один рік та десять місяців після складання заповіту лікарем невропатологом поставлений діагноз –церебральний атеросклероз. При огляді на ВКК від 12.08.2008 року виставлений діагноз: церебральний атеросклероз 3 ступеню. Хронична сосудисто-мозкова недостатність 3 ступеню з психотичними порушеннями. При оглядах лікарем терапевтом протягом 2009 року відзначено дезорієнтований у часі, відмічено порушення пам’яті.Загальний стан –задовільний. Тобто стан здоров’я ОСОБА_6 значно погіршився після складання ним заповіту через один рік та десять місяців, як і стверджують в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 - сусідка померлого ОСОБА_6, та ОСОБА_9, нотаріус ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. 147 ЦК України –висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України.

Згідно до ст. 212 ЦК України –суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини та на підставі цих норм вирішувати справи, що зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Пунктом 16 вказаної Постанови передбачено, що справи про визнання правочину недійсним з підстав, зазначених в ст. 225 ЦК Украиїни вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів у їх сукупності за правилами ст. 212 ЦПК України.

Аналізуючи усі зібрані у справі докази в їхній сукупності, які суд навів вище, суд дійшов висновку, що при складанні заповіту ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, заповідач був дієздатний, усвідомлював свої дії, розумів суть нотаріальної дії, власноруч написав заяву про намір заповісти належну йому квартиру відповідачці, підписав заповіт за власним волевиявленням, що підтвердила в судовому засіданні приватний нотаріус Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_5, яка посвідчила складений заповіт в установленому законом порядку.

З наведеного суд дійшов висновку, що доводи позивачки, щодо визнання заповіту недійсним є недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 225,212,147 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 62-64, 88, 130, 208, 209, 212-215 суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 23 грудня 2011 року. Повний текст рішення буде виготовлений 27 грудня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Авдіївський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, у випадку проголошення вступної та резолютивної частини рішення протягом десяти днів з моменту отримання сторонами копії повного тексту судового рішення.

Суддя: