РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                 Справа №2-200/11

          22 липня 2011 року                                                                      смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області

під головуванням судді Труша В.О.,

за участю секретаря Будько І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки                                                                       ОСОБА_2,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору                                         Токара А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору –служби у справах дітей Любешівської РДА про надання дозволу на виїзд неповнолітніх громадян України за кордон за відсутності згоди одного з батьків,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся в Любешівський районний суд з позовом до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору –служби у справах дітей Любешівської РДА про надання дозволу на виїзд неповнолітніх громадян України за кордон за відсутності згоди одного з батьків. Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем 14.08.2001 року відділом реєстрації актів цивільного стану Любешівського районного управління юстиції Волинської області було зареєстровано шлюб за актовим записом №31.

Від спільного сімейного життя мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Любешівського районного суду 25.02.2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. Діти фактично залишились на утриманні позивача.

В Республіці Білорусь він проживав однією сім”єю без реєстрації шлюбу з громадянкою Республіки Білорусь, з якою невдовзі зареєстрував шлюб, створивши нову сім”ю. На даний час має постійну роботу та проживає там офіційно. Відповідачка веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкоголем та вчиняє насильство в сім”ї щодо дітей.

Діти, на час відсутності позивача, залишаються на вихованні бабусі та дідуся в смт.Любешів.

ОСОБА_2 ніякої участі у вихованні дітей на протязі тривалого часу не приймає. Вона не виконує свій обов”язок по утриманню дітей та не проявляє щодо них материнської уваги та турботи. Крім того, зловживає спиртними напоями, застосовує до дітей фізичне насильство, через що службою в справах дітей Любешівської РДА взята на облік як така, до якої вживаються заходи щодо позбавлення її батьківських прав відносно дітей.

Він періодично відвідує дітей, але цього недостатньо, щоб забезпечити їх належною батьківською увагою, тому має намір забрати їх за кордон в Республіку Білорусь для подальшого спільного проживання.

Враховуючи, що відповідач відмовляється надати згоду на виїзд дітей за кордон, позивач просить надати дозвіл на виїзд неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за кордон за відсутності згоди матері ОСОБА_2 судовим рішенням.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав та просив надати дозвіл на виїзд неповнолітніх громадян України за кордон за відсутності згоди одного з батьків.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служби у справах дітей Любешівської РДА Токар А.В. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Відповідачка ОСОБА_2 в суді позовні вимоги визнала повністю, зазначила, що згідна надати дозвіл на виїзд неповнолітніх дітей у Республіку Білорусь.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Частиною 4 ст.174 ЦПК України регламентовано, що у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

При вирішенні справи суд враховує вимоги ч.1 ст. 141 СК України, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до частин 1-2 ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_2 у період з 14.08.2001 року по 25.02.2011 рік перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5), серії НОМЕР_2 (а.с. 6), серії НОМЕР_3 (а.с. 7 ), батьками неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2.

Відповідно до рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25.02.2011 року, між позивачем і відповідачкою шлюб розірвано.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Згідно актів обстеження житлово-побутових умов сім”ї ОСОБА_4 (а.с. 9-11) вбачається, що матір ОСОБА_2 періодично відсутня по місцю проживання і місце перебування її в цей період нікому не відоме, вона не цікавиться дітьми, чинить на них психологічний та фізичний тиск та зловживає спиртними напоями. Вихованням дітей займається батько або бабуся. Службою у справах дітей ставиться питання про вжиття заходів щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей.

Відповідно до інформації навчально-виховного комплексу про стан виконання батьківських обв”язків ОСОБА_2 щодо своїх дітей слідує, що вона на батьківські збори не з”являлася, своїми дітьми не цікавиться (а.с. 12).

Згідно ст. 25 Цивільного кодексу України правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припинається у момент його смерті. Стаття 21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини не є вичерпними, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Тому суд вважає, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як громадяни України мають такі ж права, як всі громадяни України, а їх мати, не надаючи згоди на їх виїзд фактично обмежувала встановлене законом право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Згідно ст. 64 ч.1 Конституції України конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.

Згідно ч.2 ст. 17 Цивільного Кодексу України місцем проживання неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, визнається місце проживання їх батьків. Суд вважає, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вправі використати встановлене законом право на виїзд на проживання за кордон.

Відповідно до п.2 ст.4 Закону України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України” та п.16, 21 Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року № 231 за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 141, 155, 160 СК України, ст.21, 22, 33, 64 ч.1 Конституції України, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" № 38-57-ХХ, від 21 січня 1994 року, ч.2ст.17, 9 ст. ст. 10, 11, 60, 61, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати право неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 на виїзд за межі кордону України за відсутності згоди матері ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання ними копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/ В.О. ТРУШ

З оригіналом вірно.

СУДДЯ ЛЮБЕШІВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ                                                   В.О. ТРУШ