ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. № 5/206
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Великобагачанська “Агротехніка”, с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області,
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006
зі справи № 5/206
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Левада-Аванті” (далі – ТОВ “Левада-Аванті”), м. Київ,
до відкритого акціонерного товариства “Великобагачанська “Агротехніка” (далі – ВАТ “Агротехніка”)
про стягнення 323 083,08 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився,
відповідача –Тарасової І.В.,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Левада-Аванті” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ВАТ “Агротехніка” та просило:
- стягнути з відповідача 161 541,54 грн. боргу і 161 541,54 грн. штрафу в зв’язку з неналежним виконанням ним договірних зобов’язань;
- стягнення заборгованості провести за рахунок майна боржника.
Рішенням названого суду від 31.05.2005 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено: на користь позивача вирішено стягнути 161 541,54 грн. основного боргу та 161 541,54 грн. штрафу за рахунок майна. Судове рішення мотивовано невиконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006 (колегія суддів у складі: Швець В.О. –головуючий, судді Андрейцева Г.М., Фаловська І.М.) рішення місцевого суду зі справи змінено: з резолютивної частини рішення виключено посилання на здійснення стягнення за рахунок майна відповідача; в іншій частині рішення залишено без змін. Постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю в матеріалах справи заяв або клопотань про зміну предмету спору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Агротехніка” просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 19.04.2004 ТОВ “Левада-Аванті” і ВАТ “Агротехніка” уклали договір купівлі-продажу № 19/04-04 (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач - прийняти і оплатити товар за ціною і в кількості, що зазначені в Договорі;
- відповідно до пункту 3.1 Договору ТОВ “Левада-Аванті” мало забезпечити надання товару протягом 3-х днів з моменту оплати;
- позивач свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 161 541,54 грн., що підтверджується накладною від 20.04.2004 № 174 та довіреністю від 20.04.2004 ЯЖШ № 261312;
- відповідач на порушення умов пункту 5.1 Договору, відповідно до якого оплата мала бути здійснена в строк до 30.10.2004, отриманий товар не оплатив;
- позивач направив відповідачеві претензію від 15.11.2004 № 15/11-04 з вимогою сплатити заборгованість, у відповідь на яку ВАТ “Агротехніка” повідомило, що не має змоги розрахуватися через брак коштів та запропонувало задовольнити вимоги ТОВ “Левада-Аванті” за рахунок майна підприємства (т.1, а.с.10);
- розмір заборгованості ВАТ “Агротехніка” перед позивачем становить 161 541,54 грн.;
- пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі несвоєчасного проведення розрахунків до винної сторони застосовується штраф у розмірі 100 % від вартості поставленої продукції;
- розмір штрафу становить 161 541,54 грн.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- ухвалою апеляційного суду від 30.11.2005 з метою повного та всебічного дослідження обставин справи призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі –КНДІСЕ);
- на роз’яснення експертів зазначеною ухвалою поставлено питання: “Чи підписані довіреність ЯЖШ № 26І312 від 30.04.04 р. на отримання ОСОБА_1 від ТОВ “Леванда-Аванті” будь-яких цінностей, договір купівлі-продажу № 19/04-04 від 19.04.04 р. та накладній № 174 від 20.04.04 р.: ОСОБА_2 (головою правління Великобагачанського ВАТ “Агротехніка”), ОСОБА_3 (головним бухгалтером Великобагачанського ВАТ “Агротехніка”) та ОСОБА_1”;
- цією ж ухвалою суду сторони зобов’язано “у разі необхідності подати на вимогу експертів всі документи, необхідні для проведення експертизи, враховуючи, що відповідно до пояснень їх представників в суді ними поданий вичерпний перелік документів на підтвердження своїх правових позицій”;
- до Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшов запит КНДІСЕ від 05.01.2006 № 11157 з вимогою надати додаткові матеріали для дослідження (т. 1, а.с. 82);
- листом від 20.03.2006 апеляційним судом зазначений запит КНДІСЕ направлено відповідачеві;
- ВАТ “Агротехніка” вимоги експертної установи не виконало та відповіді на згадане звернення не надіслало, в зв'язку з чим КНІДСЕ повернуло до апеляційного суду матеріали справи з повідомленням про неможливість дати експертний висновок (т. 1, а.с. 86).
Причиною виникнення спору є питання щодо наявності правових підстав для примусового стягнення з ВАТ “Агротехніка” заборгованості та штрафу.
Водночас постанову апеляційного господарського суду зі справи підписано лише двома з трьох суддів, чиї прізвища зазначено у її вступній та резолютивній частинах (т. 1, а.с. 99 –102), що відповідно до пункту 4 частини другої статті 11110 ГПК України є процесуальним порушенням, яке в будь-якому випадку є підставою для скасування зазначеної постанови суду апеляційної інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції, визнавши в межах наданих йому повноважень необхідним проведення почеркознавчої експертизи з приводу дослідження (ідентифікації) підписів на поданих позивачем доказах, порушив процесуальні вимоги щодо проведення судової експертизи.
Зокрема, отримавши від КНДІСЕ запит від 05.01.2006 № 11157 з вимогою надати додаткові матеріали для дослідження, суд апеляційної інстанції на порушення приписів статті 77 ГПК України та пункту 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), провадження у справі не поновив, ухвалою необхідні матеріали у сторін не витребував та не здійснив усіх необхідних процесуальних заходів зі збору об’єктів для експертного дослідження (не зібрав вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (підпису) осіб, які підлягали ідентифікації).
При цьому суд апеляційної інстанції не лише не врахував наведене в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз (стаття 8 Закону України “Про судову експертизу”), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), але й, поклавши на сторони обов’язок з безпосереднього надання експертам матеріалів для дослідження, безпідставно усунувся від збору об’єктів дослідження, що суперечить самій суті призначеної ним експертизи (ідентифікації реальних підписів встановлених осіб та підписів на матеріалах, які викликали сумніви).
Таку ж правову позицію викладено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” (щодо необхідності з’ясування судом обставин, що мають значення для дачі експертного висновку).
Отже, суд апеляційної інстанції не здійснив усіх залежних від нього дій, спрямованих на проведення почеркознавчої експертизи, які зобов’язаний був здійснити, прийнявши рішення про проведення експертного дослідження, що свідчить про порушення ним приписів статті 43 ГПК України в частині всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи.
До того ж, на порушення приписів пункту 4 частини першої статті 84 та пунктів 7, 9 частини другої статті 105 ГПК України суд апеляційної інстанції залишив без вирішення вимогу позивача, викладену ним у позовній заяві (т. 1, а.с. 3), а саме: провести стягнення заборгованості за рахунок майна боржника.
З огляду на наведене постанова апеляційного господарського суду зі справи має бути скасована, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Великобагачанська “Агротехніка” задовольнити.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006 зі справи № 5/206 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов