Справа № 2-1050/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

07.12.2011                                Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (третя особа –ОСОБА_2) про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача –Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.  

Представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності від 17.03.2011 р., на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала, у письмовому порядку відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача, про що свідчить її відповідна заява, просила справу розглянути без її участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази:

- копія паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1, батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

- копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р.;

- копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, власниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 –по ? ч.;

- копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2011 р. на ім’я ОСОБА_1, який прийняв у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 – земельну ділянку розміром 3,92 га, розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району, масив №№ 5-6, 26;

- копія свідоцтва про право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2;

- копія витягу КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації»№ 28170162 від 29.11.2010 р., про державну реєстрацію прав власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2;

- копія довідки Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області від 22.02.2011 р. № 393, з якої вбачається, що за даними погосподарської книги Виконавчого комітету Лиманської сільської ради за № 638 ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р., належить на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, в якому він постійно проживав та був зареєстрований, та на день його смерті разом із ним проживали його дружина та син;

- копія довідки Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області від 22.02.2011 р. № 394, з якої вбачається, що за даними земельно-кадастрової документації Виконавчого комітету Лиманської сільської ради за № 669, за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р., значиться житловий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,14 га не приватизована;

- копія листа Ренійської районної державної нотаріальної контори від 23.02.2011 р. № 132/02-14, про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_1 на нерухоме майно.         

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. За життя ОСОБА_1 належала ? частина житлового будинку АДРЕСА_1 району. Інша ? частину вищевказаного житлового будинку на праві власності належала його дружині ОСОБА_2 (третій особі по справі). У спірному будинку ОСОБА_4 мешкав разом зі своєю сім’єю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів на домоволодіння. Факт належності ? частини спірного житлового будинку ОСОБА_4 також підтверджується технічним паспортом на будинок. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, а саме: на земельну ділянку розміром 3,92 га, розташовану на території Лиманської сільської ради Ренійського району, масив №№ 5-6, 26 земельні ділянки №№ 67, 45, яка знаходилась у приватній власності померлого на підставі державного акту на право приватної власності на землю (серія ІІ-ОД № 071314, виданого Ренійською районною державною адміністрацією 05.05.2003 р.; на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. За час життя ОСОБА_4 заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями ОСОБА_4 за законом першої черги є його син (позивач по справі)  та дружина спадкодавця ОСОБА_2 (третя особа по справі). У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, позивач звернувся до державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори, за видачею свідоцтва про право на спадщину, а мати позивача (дружина спадкодавця) –ОСОБА_2, у свою чергу, надала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_4 Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1), нотаріусом позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючої документації на це нерухоме майно на ім’я померлого, роз’яснено, що питання про визнання права власності на ? частину житлового будинку в порядку спадкування повинно вирішуватися у судовому порядку.

За життя ОСОБА_4 і до дня його смерті позивач постійно проживав з батьком. Більш того, в останні роки його життя, вони вели спільне господарство, позивач допомагав матеріально батька утримувати, здійснював за ним необхідний догляд, купляв ліки, їжу, взяв на себе усі витрати по утриманню спірного будинку. Після смерті батька і до теперішнього часу позивач продовжує проживати у спірному будинку, фактично управляє ним сам, сплачує всі комунальні послуги, зробив ремонт, обробляє город, несе усі витрати по утримання будинку. За такими обставинами, позивач вважає, що він прийняв спадщину фактичним управлінням спадщиною.

Як вже вище зазначалось, окрім позивача, спадкоємцем є ще дружина спадкодавця (мати позивача) –ОСОБА_2 (вона же третя особа по справі). Але ОСОБА_2 відмовилась від спадщини на користь позивача, про що надала відповідну заяву.

Оформити спадщину в нотаріальному порядку позивач не має можливості, т.я. не може отримати витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, який необхідно надати державному нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину. Це пояснюється тим, що на той час державного реєстру прав власності на нерухоме майно не існувало, а зареєструвати право власності вже після смерті власника в цьому реєстрі є неможливим. Але, т.я. земельна ділянка надавалась саме батькові, про що йде мова в довідці Виконавчого комітету Лиманської сільської ради Ренійського району № 394 від 22.02.2011 р., то в КП «Ренійське БТІ», це домоволодіння зареєстровано за ним та його дружиною в рівних частках, тобто по ? частині за кожним.

В складі спадкового майна є самочинно побудоване майно, тому позивач пред’являє позов про визнання за ним право власності лише щодо майна, яке не є самочинно побудованим, а саме: на житловий будинок літ. «А»та на вбиральню літ. «Б», 1-3 –огорожі, 4 – споруди.       

Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого батька і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою  не визнана, а інший спадкоємець на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

У відповідності до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Отже, спадкоємцями за законом ОСОБА_4 є дружина та син, але у зв’язку з тим, що дружина спадкодавця від спадщини відмовилась на користь позивача, тоді спадкоємцем за законом залишається син спадкодавця, це позивач по справі.

Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України 2003 р. для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини, якщо спадкоємець протягом вищезгаданого терміну не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Відмову від спадщини позивач не заявляв. В порядку ч. 3 ст. 1269 ЦК України, надав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України 2003 р. спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Таким чином, прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку воля позивача, як спадкоємця першої черги, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (догляд за будинком, сплата витрат по його утриманню та т.і.). Фактичне управління та володіння спадковим майном є одним із способів прийняття спадщини, такі відповідні дії дають підстави вважати, що спадкоємець відноситься до спадкового майна як до своєї власності. Прийнята спадщина вважається власністю спадкоємця з моменту її відкриття, тобто він має право користуватися та управляти таким майном, але без встановлення права власності на спадщину, не може розпоряджатися майном.

Позивач по справі успадкував належне його батькові нерухоме майно в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Він юридично не прийняв спадщину, але на момент відкриття спадщини мешкав разом із спадкодавцем, по теперішній час управляє та  володіє майном померлого батька, несе відповідні витрати по його утриманню, тобто він фактично прийняв спадщину. Згідно п. 20 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про спадкування” № 7 від 30.05.2008р. справи про спадкування за законом мають вирішуватися на основі правил глави 86 ЦК України. За відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як виходить з матеріалів справи, крім позивача інший спадкоємиць на спадщину не претендує. Факт прийняття спадщини позивачем після смерті його батька знайшов своє належне підтвердження в ході розгляду справи. З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на ? частину спірного житлового будинку.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті його батька ОСОБА_4

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213    ЦПК України, ст.ст.  328, 1223, 1261, 1268, 1270, 1272  ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на ? частину житлового будинку № НОМЕР_1, який складається з: літ. «А»- житлового будинку загальною площею 77,60 кв.м., житловою площею 58,10 кв.м.; літ. «Б»- вбиральні; 1-3 –огорожі; 4 –споруди, який розташований по АДРЕСА_1, що належала його батькові ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                        Суддя                                        В.І. Дудник