ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.10.2006 року Справа № 6/182пн(1/49пн)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від позивача Кальянов Є.А., представник за довіреністю
№18/2-29 від 06.09.2006;
від відповідача Патєрікіна Т.В., арбітражний керуючий,
ухвала №9/119б від 08.06.2004;
від третьої особи Касьяненко А.І., юрисконсульт,
ухвала №9/119б від 08.06.2004;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Лисичанськнафтооргсинтез”,
м. Лисичанськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 07.07.2006
по справі № 6/182пн(1/49пн)
(головуючого судді: Василенко Т.А.,
суддів – Лісовицького Є.А., Яресько Б.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Лисичанськнафтооргсинтез”,
м. Лисичанськ Луганської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
фірми „Лисичанськспецрембудмонтаж”,
м. Лисичанськ Луганської області
третя особа, яка не
заявляє самостійних вимог
на предмет спору на
стороні відповідача Колективне підприємство
„Промхіммонтаж”, м. Сєвєродонецьк
Луганської області
про визнання векселю таким,
що не має сили простого векселю
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство „Лисичанськнафтооргсинтез” (далі – ВАТ „ЛИНОС”) звернувся до місцевого господарського суду з позовною вимогою про визнання простого векселя №643044161456 таким, що не має сили простого векселя, з посиланням на:
- відсутність у акті приймання-передачі зазначеного векселя даних, за які конкретно надані послуги, виконані роботи чи поставлену продукцію виданий вексель;
- неналежний реквізит у тексті векселя найменування того, кому платіж повинен бути здійснений через відсутність слова ‘’фірма’’ у назві відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю фірми ‘’Лисичанськспецрембудмонтаж’’.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.2006 у справі №6/182пн(1/49пн) (головуючий суддя – Василенко Т.А., судді – Лісовицький Є.А., Яресько Б.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції посилаючись на ст.21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” та пункти 75, 76 Положення про переказний і простий вексель (затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 №104/1341) (далі - Положення) зазначив, що вексельне законодавство не передбачає визнання векселя таким, що не має вексельної сили, у зв’язку з визначенням неповної або неналежної назви того, або наказом кого повинен бути здійснений відповідний платіж.
Також, суд першої інстанції щодо акту приймання – передачі векселя від 27.12.1999 визначив, що рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.2006 по справі № 2/7пд у задоволенні позову ВАТ “ЛИНОС” до ТОВ „Лисичанськспецрембудмонтаж” про визнання недійсною угоди по передачі простого векселя №643044161456 від 27.12.1999, як такої що не відповідає вимогам закону, було відмовлено з посиланням на норми спеціального законодавства (Положення про переказний та простий вексель, Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України “Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків”).
Тому, місцевим господарським судом посилання ВАТ “ЛИНОС” на неналежність акту приймання – передачі векселя №643044161456 визнанні необґрунтованими.
Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ „ЛИНОС”, позивач у справі, звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 19.07.2006 б/н, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2006 у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відзивом від 14.08.2006 №13-45 третя особа – Колективне підприємство „Промхіммонтаж”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги ВАТ „ЛИНОС” від 19.05.2006 на рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2006 по справі №6/182пн(1/49пн) призначена судова колегія у складі: Єжова С.С. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф. – судді.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 у справі №6/182пн(1/49пн) здійснено заміну у складі колегії суддів. У зв’язку з відпусткою виключено зі складу колегії головуючого суддю Єжову С.С. та суддю Баннову Т.М., введено до складу колегії головуючого суддю Медуницю О.Є. та суддю Семендяєва І.В.
У зв’язку з відпусткою судді Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 по справі №6/182пн(1/49пн) відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України із складу судової колегії по даній справі виключено суддю Парамонову Т.Ф. та введено до складу судової колегії суддю Бойченко К.І.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачем емітовано вексель від 27.12.1999 №643044161456 на суму 263341 грн. 33 коп., в якому він зазначив, що особою якій або за наказом якої платіж повинен бути здійснений є товариство з обмеженою відповідальністю „Лисичанськспецремстроймонтаж”.
Даний факт емітент і векселедержатель зафіксували в „акті приймання – передачі векселя при оформленні заборгованості” від 27.12.1999.
Акт завірений печаткою сторін, в тому числі печаткою позивача, де зазначено його назву товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Лисичанськспецрембудмонтаж”.
За індосаментом відповідача вексель було передано третій особі у погашення боргу за договором на виконання підрядних робіт.
02.01.2001 нотаріусом здійснено протест векселя (за заявою третьої особи) про неоплату проти векселедавця відкритого акціонерного товариства „ЛИНОС”, який не оплатив вексель законному векселедержателю колективному підприємству „Промхіммонтаж”.
Справа №18/136 за позовом колективного підприємства „Промхіммонтаж” до відкритого акціонерного товариства „ЛИНОС” про стягнення заборгованості за простим векселем господарським судом на даний час не розглянута.
Позивач вважає, що відповідно до п.5 ст.75 Положення, а також п.5 ч.3 ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, який був чинний на дату складання векселя, простий вексель №643044161456 від 27.12.1999 не містить найменування того, кому платіж повинен бути здійснений, а саме у векселі немає повного найменування товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Лисичанськспецрембудмонтаж”, отже відсутній один з реквізитів векселя; в акті приймання – передачі векселя від 27.12.1999 при оформленні заборгованості зазначене невідоме підприємство, а саме ТОВ „ЛСРСМ”, хоча на печатці, що стоїть на зазначеному акті, зазначено - товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Лисичанськспецрембудмонтаж”.
Крім того, на думку скаржника, у даний час оспорюваний вексель порушує його права, оскільки пред’явлення його до оплати створює для позивача цивільні – правові обов’язки по оплаті векселя, які він не повинен виконувати у зв’язку з відсутністю у цього документа сили цінного паперу.
Судова колегія не погоджується з доводами скаржника.
Виходячи із змісту статті 21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” передбачає, що вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Простий вексель містить такі реквізити:
- найменування “вексель”;
- просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму;
- зазначення строку платежу;
- зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;
- найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
- зазначення дати і місця складання векселя;
- підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Документ, у якому відсутній який – небудь з реквізитів, вказаних вище, не має сили простого векселя, за винятком таких випадків:
а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні;
б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);
в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Пунктами 75, 76 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 за №104/1341, встановлені аналогічні приписи щодо форми простого векселя.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно порушення відповідачем ст. 76 Положення та п.5 ч.3 ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, який був чинний на дату складання векселю є необґрунтованими.
Так, судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що у спірному простому векселі №643044161456 від 27.12.1999 найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений, визначено як ТОВ “Лисичанськспецремстроймонтаж” (бланк векселя заповнений російською мовою), тобто у вказаному векселі є необхідний та передбачений вказаними законодавчими актами реквізити.
Позивачем не надані докази підписання векселя неуповноваженою особою, підписи представників підприємств на вказаному документі скріплені печатками цих підприємств, що свідчить про те, що зміст документу відповідає їх волі; пропуск у найменуванні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Лисичанськспецрембудмонтаж” - слова „фірма”, не може бути підставою недійсності векселя, не викликає сумнівів при ідентифікації особи, які слід платити суму за векселем. Судова колегія також приймає до уваги, що даний вексель опротестований нотаріусом, тобто пройшов перевірку.
Також, судова колегія вважає необґрунтованими посилання скаржника на неналежність акту приймання – передачі від 27.12.1999 простого векселя №643044161456, як на підставу визнання векселя недійсним, оскільки нормами спеціального законодавства (п.5 ст.75, ст.76 розділу 2 Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 за №104/1341; абз.3 п.1 ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України „Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків”) не передбачено обов’язковість складання акту приймання – передачі векселя, а також вимоги щодо його форми.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Луганської області ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез” від 19.07.2006 б/н не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2006 у справі №6/182пн(1/49пн) залишається без змін.
Враховуючи обставини справи, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги необхідно віднести на заявника - Відкрите акціонерне товариство „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області від 19.07.2006 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2006 у справі №6/182пн(1/49пн) залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2006 у справі №6/182пн(1/49пн) залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва