Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/21992/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі Могілевському А.А.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Савченко С.В.
при секретарі Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом закритого акціонерного товариства «Макіївський хлібокомбінат»
до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 за дов.
від відповідача: ОСОБА_2 за дов., ОСОБА_3 за дов., ОСОБА_4 за дов.
ВСТАНОВИВ
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Макіївський хлібокомбінат” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 листопада 2011 року № 000008233 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 3880638,85 грн. та від 9 листопада 2011 року № 0000512330 про нарахування податку на прибуток у розмірі 120693,50 грн.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача та зазначає, що актом перевірки встановлено порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. про затвердження положення про ведення касових операцій в національній валюті України в частині несвоєчасного оприбуткування у книзі обліку розрахункових операцій готівки на загальну суму 776127,77 грн. Позивач зазначає, що ним було допущене невиконання записів про внесення готівкових грошових коштів та не підклеєні фіскальні чеки РРО № 660-699 за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року в книгу обліку розрахункових операцій, яка була зареєстрована 01.08.2011 року за номером 051800491/3. Однак, звіт на вказану суму в КОРО був наявний, вищевказана сума була оприбуткована на підставі прибуткового касового ордеру в книзі – касовій книзі в день її фактичного надходження та здана до банківської установи. Підклеєння фіскальних чеків за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року в книгу обліку розрахункових операцій, яка була зареєстрована 01.08.2011 року було здійснено помилково.
Стосовно позовних вимог про визнання нечинним та скасування нарахувань з податку на прибуток у розмірі 120693,50 грн. позивач зазначає, що ним було укладено договір добровільного комплексного страхування майна, що перевозиться від 1 квітня 2009 року № 010409/11/ХЗ, умовами якого передбачені страхові тарифи за певні види страхування, у тому числі за добровільне страхування майна – борошна від вибуху парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, апаратів і інших аналогічних приладів; пошкодження водою з водопроводів, каналізації, опалювальних систем і систем пожежогасіння; крадіжка зі зломом; зловмисних дій третіх осіб, усі розумі та доцільні витрати на рятування застрахованого майна, а також на запобігання або зменшення збитку, добровільне страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, добровільне страхування фінансових ризиків. Позивач зазначає, що мова в договорі страхування йде про страхування ризиків невиконання умов господарських договорів третіми особами – контрагентами страхувальника. Тобто, договором передбачено страхування ризиків безпосередньо пов’язаних з господарською діяльністю Позивача, тому страхові премії були правомірно віднесені до складу валових витрат позивача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів, яке встановлено під час проведення перевірки позивача є правомірним. Відповідач зазначає, що у період з 30 квітня по 1 серпня 2011 року позивачем не було зареєстровано книгу обліку розрахункових операцій та саме у цей період позивачем було проведено розрахункові операції з готівковими коштами, які відповідно до п. 2.6 Положення не були своєчасно оприбутковані позивачем, записи та підклеювання чеків за період з 3 травня по 18 червня 2011 року були здійснені у книгу обліку розрахункових операцій, яка була зареєстрована 1 серпня 2011 року.
Також відповідач зазначає, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати по сплаті страхових премій, оскільки такі витрати не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, тому нарахування податку на прибуток є правомірним.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Позивач, закрите акціонерне товариство «Макіївський хлібокомбінат» є юридичною особою, включене до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за номером 30381477.
Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.
За наслідками проведення перевірки податковим органом складений акт № 5847/23-2/30381477 від 21.10.2011 р. (далі – акт перевірки), яким встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 р. в частині не своєчасного оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 776127,77 грн.
Також актом перевірки встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового Кодексу України в частині включення до складу валових витрат сум, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 105544 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем, Макіївською об’єднаної державною податковою інспекцією прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000082333 від 9 листопада 2011 р., яким позивачу визначена сума штрафних санкцій в сумі 3 880 638,85 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000512330 від 9 листопада 2011 р., яким позивачу визначена сума податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 105 544 грн. та штрафних санкцій у розмірі 15 149,50 грн.
Відповідно до акту перевірки, при перевірці книг обліку розрахункових операцій (далі – книги ОРО), зареєстрованих Макіївською ОДПІ на реєстратор розрахункових операцій МИНИ 500МЕ, заводський номер ПБ 56108270, з фіскальним номером 0518000419 на господарську одиницю – кіоск № 1 за адресою: вул.. Донецька, 87 м. Макіївка податковим органом встановлено реєстрацію книги ОРО № 051800491/3 1 серпня 2011 року, яка містить фіскальні чеки у розділі 1 та записи у розділі 2 за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року. У цей період книгу ОРО № 051800491/2 від 22.02.2010 року було закінчено (закінчена 30.04.2011 року), але не зареєстровано книгу ОРО № 051800491/3 (фіскальні звітні чеки у перший розділ були підклеєні, а в другий розділ прописані вже після реєстрації КОРО № 051800491/3). Таким чином, має місце несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року на підставі фіскальних чеків РРО на загальну суму 776127,77 грн., чим порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Пунктами 1, 2, підпунктом 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, встановлено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Таким чином, для оприбуткування готівки суб’єкт господарювання зобов’язаний провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстраторів розрахункових операцій, роздрукувати фіскальний звітній чек і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій.
Фінансова санкція розрахована та застосована до позивача на підставі Указу Президента України прийнято від 12.06.1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, яким встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі несвоєчасно оприбуткованої суми. Враховуючи суму несвоєчасного оприбуткування готівки у розмірі 776127,77 грн., фінансова санкція становить 3 880 638,85 грн.
Не є спірними між сторонами обставинами щодо суми оприбуткування спірних грошових коштів, відсутність зареєстрованої книги обліку розрахункових операцій за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року, вклеєння фіскальних чеків за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року та здійснення записів у розділі 2 книги ОРО № 051800491/3 після 01.08.2011 року.
Спірною є обставина щодо наявності факту несвоєчасного оприбуткування грошових коштів у книзі обліку розрахункових операцій за наявності записів про проведення цих грошових коштів у касовій книзі та внесення цих коштів до банку та відсутності реєстрації таких розрахункових операцій в книзі реєстрації обліку розрахункових операцій.
Суд зазначає, що підставами для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення – рішення про нарахування штрафних санкцій Позивач визначає своєчасне оприбуткування спірних грошових коштів на підставі прибуткового касового ордеру в книзі обліку – касовій книзі в день їх фактичного надходження. Позивач зазначає, що з його боку будо допущено невиконання записів про внесення готівкових грошових коштів та не підклеєні фіскальні звітні чеки РРО № 660—699 в книгу обліку розрахункових операцій, що не є підставою для застосування до Позивача штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004 (далі - Положення N 637). Пунктом 1.2 Положення N 637 визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
З аналізу цієї норми випливає, що під оприбуткуванням готівки передбачається проведення одержаної готівки одночасно у трьох книгах: касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Вказана норма не передбачає альтернативи в оприбуткуванні грошових коштів у будь-якій з перелічених книг обліку за вибором платника податків.
Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Відповідно до цієї норми, вона передбачає конкретну та однозначну вимогу щодо необхідності здійснення обліку готівкових коштів у книзі ОРО у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО. З огляду на зазначене, не приймається судом до уваги посилання позивача на проведення готівкових коштів в касовій книзі на підставі прибуткового касового ордеру.
Як свідчать матеріали справи, готівкові розрахунки у сумі 776 127,77 грн. проведені Позивачем в період з 03.05.2011 р. по 18.06.2011 р. із застосуванням РРО, однак відповідно до вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні відповідні записи у книзі обліку розрахункових операцій у день надходження готівки не зроблено, оскільки вказана книга була зареєстрована лише 01.08.2011 року.
Відповідно до п. 7.4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженою наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за номером 106/5297 (далі - Порядок), використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Судом встановлено, що Позивачем не було виконано приписів пункту 7.4 Порядку в частині щоденного виконання записів про рух готівки за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року. Також Позивачем не було виконано приписів пункту 2.6 Положення в частині обов’язкового здійснення обліку готівкових коштів у розмірі 776 127,77 грн. у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Оскільки Позивачем не проведено у день фактичного отримання грошові кошти по книзі обліку розрахункових операцій за період з 03.05.2011 року по 18.06.2011 року, фіскальні чеки не підклеєні до вказаної книзі своєчасно, то така готівка оприбуткована в книзі обліку підприємства несвоєчасно.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 N 436/95 (далі - Указ №435/95) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Не приймається судом до уваги посилання позивача на постанови господарського суду Миколаївської області та Севастопольського апеляційного господарського суду, оскільки постанови по цим справам не мають жодного відношення до розгляду даної справи, тому що в даних постановах позивачем є інший суб’єкт господарювання, різні оскаржувальні рішення, різні правопорушення, які встановленні різними актам перевірок та відповідачем є інший суб’єкт владних повноважень. Окрім цього, у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду йде мова про порушення суб’єктом господарювання вимог до ведення КОРО, якої у Позивача по цій справі в момент вчинення порушення взагалі не було зареєстровано, а також є посилання на норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», яка не має відношення до предмету спору в цій адміністративній справі. Що стосується постанови господарського суду Миколаївської області, суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи було встановлення податковим органом порушення п. 2.10 Положення, яке також не має відношення до предмету спору по цій адміністративній справі.
Таким чином, з огляду на принцип законності, встановлений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на принцип належності доказів, встановлений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що ці документи не є належними доказами у межах цієї справами, а також не є нормативно-правовими актами, які підлягають застосуванню при вирішення цієї адміністративної справи.
Не приймається судом до уваги посилання Позивача на Ухвалу Вищого адміністративного суду від 29.04.2010 року, оскільки судом касаційної інстанції було переглянуто постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, яка не має відношення до предмету спору по цій справі, оскільки у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду йде мова про порушення суб’єктом господарювання вимог до ведення КОРО, якої у Позивача по цій справі в момент вчинення порушення взагалі не було зареєстровано, а також є посилання на норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», яка не має відношення до предмету спору в цій адміністративній справі.
Не приймається судом до уваги посилання Позивача на Ухвалу Вищого адміністративного суду від 22.10.2009 року, оскільки порушення, яке розглядалось у межах справи, стосувалось не заповнення окремого розділу книги ОРО. Суд зазначає, що у Позивача в момент вчинення порушення такої книги ОРО взагалі не було зареєстровано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно встановленого порушення Позивачем віднесення сум до складу валових витрат по виплаченим страховим преміям суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між Позивачем та закритим акціонерним товариством «Страховою компанією «Агрогарант» укладено договір добровільного комплексного страхування майна, що перевозиться від 1 квітня 2009 року № 010409/11/ХЗ (далі - договір), умовами якого передбачено страхові тарифи за певні види страхування, у тому числі добровільне страхування вантажу та багажів – страховий тариф 6,7 % від страхової суми; за добровільне страхування майна – борошна від вибуху парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, апаратів і інших аналогічних приладів – страховий тариф 0,53%; пошкодження водою з водопроводів, каналізації, опалювальних систем і систем пожежогасіння – страховий тариф 1,07 %; крадіжка зі зломом – страховий тариф 4,794 %; зловмисних дій третіх осіб – страховий тариф 6,591 %; усі розумі та доцільні витрати на рятування застрахованого майна, а також на запобігання або зменшення збитку – страховий тариф 0,5 %; добровільне страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ – страховий тариф 2,1 %; добровільне страхування фінансових ризиків – страховий тариф 1,9 % від страхової суми. Загальний відсоток страхової премії складає 24,185 % від страхової суми.
За період з І кварталу 2010 року по ІІ квартал 2011 року підприємством віднесено до складу валових втрат суми у розмірі 1,9 % від вартості застрахованого майна по страхуванню фінансових ризиків у розмірі 204445,00 грн.
Також за період з І кварталу 2010 року по ІІ квартал 2011 року підприємством віднесено до складу валових втрат суми у розмірі 1,07%, 0,53%, 0,5% від вартості застрахованого майна по страхуванню випадків, перелічених у пунктах 3.2.1, 3.2.2., 3.2.5 Договору у розмірі 225953,00 грн.
Податковим органом встановлено порушення віднесення зазначених вище сум до складу валових витрат, оскільки ці витрати не пов’язані з господарською діяльністю Позивача. Доводи податкового органу базуються на наступних підставах.
Щодо виплат фінансових ризиків, податковий орган зазначає, що при виконанні Договору Позивач виступає покупцем послуг страхування, від отримання яких формує валові витрати та виконання своїх фінансових зобов’язань Позивача перед Страховиком залежить лише від самого підприємства – позивача. Щодо виплат по страхуванню випадків, перелічених у пунктах 3.2.1, 3.2.2., 3.2.5 Договору, податковий орган зазначає, що враховуючи специфічність борошна як сировини для виробництва хлібобулочних виробів, у Позивача борошно зберігається не насипом, а в спеціальних бункерах, доступ до яких систем водопроводу, каналізації неможливий. Крім цього, в договорі не конкретизовано, від вибуху яких котлів та газосховищ застраховано борошно.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки перелік фінансових ризиків та страхових випадків, перелічених у пунктах 3.2.1, 3.2.2., 3.2.5 Договору, від настання яких Позивачем було укладено договір, передбачений пунктом 3.4 договору, а саме:
- порушення контрагентом термінів постачання, не поставки або недопоставки продукції (товарів), порушення термінів виконання робіт (надання послуг), якщо внаслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства контрагента стягнення зазнаних Страхувальником збитків стало неможливим;
- поставка контрагентом продукції (товарів)неналежної якості або неналежна якість виконання робіт (послуг), якщо внаслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства контрагента стягнення зазнаних Страхувальником збитків стало неможливим;
- несплата (прострочення оплати) замовлених та отриманих від Страхувальника контрагентом продукції (товарів, робіт, послуг) внаслідок пожежі, стихійних лих, (смерч, ураган, буря, шторм, тайфун, повінь, паводок, злива, град, землетрус, просадка ґрунту, затоплення ґрунтовими водами, схід снігових лавин, обвали, селі), пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних та систем пожежогасіння, протиправних дій третіх осіб (хуліганство, крадіжка, грабіж, розбій), а також банкрутства контрагента Страхувальника, визнане в установленому чинним законодавством України порядку.
Вказаний перелік кореспондується з Правилами добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених виконуючим обов’язки голови правління ЗАТ «СК «Агрогарант» 12.05.2006 № 18.
Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.
Аналогічні приписи містяться в частині 2 підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового Кодексу України, а саме якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.
Такими чином, фінансові ризики та страхові випадки відповідно до пункту 3.4 Договору передбачені умовами страхування, а саме пунктами 2.1, 3.3 Правил добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених виконуючим обов’язки голови правління ЗАТ «СК «Агрогарант» 12.05.2006 № 18 та розділом 4 Правил добровільного страхування майна, затверджених виконуючим обов’язки голови правління ЗАТ «СК «Агрогарант» 12.05.2006 № 11 передбачені як страхові випадки, то такі витрати зі страхування зазначених ризиків включаються до валових витрат платника податку.
Разом з тим, суд зазначає, що податковим органом не доведено та під час перевірки не з’ясовано питання розташування бункерів та складів на території Позивача, а саме розташування (наявність) газових котлів біля бункерів та інші засоби, від пошкодження яких Позивач застрахував своє майно. Тобто, податковим органом в акті перевірки визначено припущення щодо можливості віддаленості систем водопроводу та каналізації від бункерів, однак будь-яких доказів щодо такого висновку в акті перевірки не визначено та під час судового розгляду справи не надано.
Враховуючи викладене, нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток у зв’язку з виключенням витрат зі складу валових витрат як таких, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, здійснено податковим органом неправомірно.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 2-15, 69-71, 79, 104-107, 151-154, 162, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Макіївський хлібокомбінат” до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 листопада 2011 року № 000008233 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 3880638,85 грн. та від 9 листопада 2011 року № 0000512330 про нарахування податку на прибуток у розмірі 120693,50 грн. – задовольнити частково.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 9 листопада 2011 року № 0000512330 про нарахування податку на прибуток у розмірі 120693,50 грн.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 19 грудня 2011 року в присутності представників сторін.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Савченко С. В.