Дата документу Справа № 22-а-1479/11
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22а-1479/11 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Глазкової О.Г.
Кримської О.М.
при секретарі Череватій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до УПСЗН Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа: Державне казначейство України в Запорізькій області, про визнання бездіяльності органу соціального забезпечення та стягнення невиплачених сум,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа: Державне казначейство України в Запорізькій області, про визнання бездіяльності органу соціального забезпечення та стягнення невиплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народилася донька - ОСОБА_4. З жовтня 2008 року їй виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірах менше ніж це передбачено Законом. Посилаючись на норми ст. 15 Закону "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Закон "Про Державний бюджет України на 2007 рік" Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік», Закон "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Рішення Конституційного Суду України іід 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-оп/2008р., від 27.11.2008 р. № 26-рп/2008.
Позивач просила суд визнати дії відповідача стосовно призначення їй допомоги у заниженому розмірі неправомірними. Зобов'язати відповідача нарахувати їй недоплачену суму грошової допомоги за зесь період, починаючи з 20.10.2008 року по 30.06.2009 р. в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до трьох років. Зобов'язати відповідача виплачувати з 01.07.2009року по 26.07.2011 року домісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має дитину та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).
Згідно частини 1 статті 15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).
Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Щодо вимог позивачки зобов’язати відповідача зробити перерахунок нарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" до рівня не менш прожиткового мінімуму на місяць для дітей віком до 6 років, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому судова колегія зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
З огляду на викладене, постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2010 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 2 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2010 року у залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: