ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "22" грудня 2011 р.                                                                                    Справа № 12/141-Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О.,

суддівБілошкап О.В.,

Міщенка П.К.

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду

від 4 жовтня 2011 року

господарського суду Херсонської області

від 8 вересня 2011 року

у справі

господарського суду№ 12/141-Б

Херсонської області

за заявою

до

за участюгромадянина-підприємця ОСОБА_4

державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" Чаплинського району Херсонської області

прокурора Херсонської області

про визнання банкрутом

за участю представників: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" Тригубенка Ю.П.,

                                                 В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23 травня        2003 року за заявою СПД ФО ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство ДДЕА "Асканія-Нова".

Ухвалою від 8 вересня 2011 року (суддя Пригуза П.Д.) заяву громадянина-підприємця ОСОБА_4 задоволено, припинено провадження у справі відносно ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2011 року (колегія суддів: Сидоренко М.В. –головуючий, Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) ухвалу господарського суду Херсонської області від                       8 вересня 2011 року у справі № 12/141-Б залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції від 8 вересня 2011 року та постанову суду апеляційної інстанції від 4 жовтня 2011 року у справі № 12/141-Б.

При цьому посилається на порушення судами ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон), ст.ст. 543, 598-609 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про її задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ініціюючий кредитор у справі громадянин-підприємець ОСОБА_4 подав до суду клопотання (заяву) про припинення провадження у справі відносно кредитора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у зв'язку з припиненням (погашенням) зобов'язань ДДЕА "Асканія-Нова".

Місцевим господарським судом встановлено, що вимоги ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника грунтуються на договорах застави від 10, 19, 27 квітня 2000 року.

На час розгляду клопотання ініціюючого кредитора вимоги банку до банкрута складали 220 545, 81 грн., з яких 18 534, 78 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту позичальником ТОВ фірма "Универсал-Юг".

Судом встановлено, що 2 липня 2007 року між банком та ТОВ "Витарина" було укладено договір поруки, за яким останній взяв на себе зобов’язання солідарно з ДДЕА "Асканія-Нова" відповідати перед банком за виконання зобов’язань за договорами застави від 10, 19, 27 квітня 2000 року на загальну суму 987 040, 97 грн. На виконання своїх зобов’язань ТОВ "Витарина" сплатило банку 680 000 грн., у зв’язку з чим зобов'язання ДДЕА "Асканія-Нова", з урахуванням пені, становлять 220 545, 81 грн.

За договором застави від 10 квітня 2000 року банком звернуто стягнення на предмет застави в сумі 417 174, 57 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 10/158 та наказом на його примусове виконання. Таким чином заборгованість банкрута у вказаній сумі є його грошовим зобов’язанням та конкурсною вимогою.

Судом першої інстанції встановлено, що за іншими договорами застави банк стягнення на предмет застави не звертав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що вимоги банку в сумі 569 866, 40 грн. є вимогами, що ґрунтуються на зобов’язаннях ТОВ "Універсал-Юг" за кредитним договором (987 040, 97 грн. - загальна сума вимог,                           417 174, 57 грн. - конкурсні вимоги), за яким банкрут виступав майновим поручителем.

Судом також встановлено, що грошові зобов’язання банкрута перед банком в сумі 417 174, 57 грн. були виконані третьою особою ТОВ "Витарина" за договором поруки укладеним з банком від 2 липня 2007 року, виконуючи який ТОВ "Витарина" 10 серпня 2007 року за меморіальним ордером № 1227 сплатила на користь банку 680 000 грн. Крім того, від імені ТОВ "Витарина" до банку внесено готівкові кошти в сумі 50 000 грн., згідно вказаного договору поруки.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 8 вересня 2011 року банк не має до банкрута грошових вимог конкурсного характеру.

Із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо зобов'язань до боржника. Статус кредитора у особи виникає внаслідок визнання господарським судом його грошових вимог, що ґрунтуються на підтверджених документами зобов'язаннях боржника та включення його вимог в реєстр вимог кредиторів.

         Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про заставу" застава –це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

         Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

        Відповідно до вимог  ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути  боржник або третя особа (майновий поручитель).

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п. 3,7 ст. 1 Закону є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру.

Розглядаючи питання щодо припинення грошового зобов’язання ТОВ "Універсал-Юг" за кредитною угодою від 10 квітня 2000 року № 01-VК для забезпечення вимог за якою банкрут - ДДЕА "Асканія-Нова" виступив майновим поручителем, уклавши з банком договори застави від 19 квітня та 27 квітня 2000 року, суд встановив наступне.

Господарським судом Херсонської області розглянута справа            № 6/81-Б про банкрутство ТОВ "Фірма "Універсал-Юг". Ухвалою господарського суду від 14 квітня 2005 року затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс ТОВ "Фірма "Універсал-Юг", боржника ліквідовано. Відповідно до цієї ухвали суду грошові вимоги усіх кредиторів, у тому числі вимоги ВАТ "Державний експортно-імпортний банк  України" в особі Херсонської філії на суму 977 959, 34 грн. до боржника ТОВ "Фірма "Універсал-Юг" визнано погашеними.

Як встановлено місцевим господарським судом, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записом № 4  від 23 грудня 2010 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ фірма "Универсал-Юг".

Отже, на підставі вказаного, керуючись ст.ст. 598, 609 ЦК України місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що зобов'язання ТОВ "Фірма "Універсал-Юг", яке було забезпечене заставою майна ДДЕА "Асканія-Нова", є припиненим у повному обсязі у зв'язку з чим провадження у справі щодо вимог банку у даній справі припинив визнавши їх погашеними.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст.  593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання забезпеченого заставою.

За приписами ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги банку є погашеними.

Згідно ст. 1 Закону погашені вимоги кредиторів  - це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відсутність у боржника –майнового поручителя за договорами застав зобов'язань перед банком.

Як вбачається із матеріалів справи, в своєму клопотання ініціюючий кредитор просив суд провадження у справі щодо вимог банку припинити.

Місцевий господарський суд задовольнивши заяву ініціюючого кредитора виходив із того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах, тому провадження в справі відносно банку припинив керуючись п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виключний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство передбачений ч. 1 ст. 40 Закону.

Припиняючи провадження щодо банку у справі, розгляд у якій продовжується, господарський суд першої інстанції правових підстав для вчинення таких процесуальних дій  не навів.

За приписами ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Таким чином, норми Закону є пріоритетними по відношенню до норм ГПК України.

Виходячи з наведеного вище колегія суддів не погоджується із висновком суду про припинення провадження у справі про банкрутство щодо банку з наведених  в ухвалі підстав.

Крім того, місцевим господарським судом при розгляді клопотання ініціюючого кредитора не враховано, що вимоги банку були предметом розгляду в попередньому засіданні суду, що підтверджується ухвалою господарського суду Херсонської області від 7 грудня 2004 року, якою затверджено реєстр вимог кредиторів ДДЕА "Асканія-Нова", зобов'язано розпорядника майна внести зміни до реєстру шляхом включення окремо відомостей про наявність застави ВАТ "Укрексімбанк", предмет застави згідно з державним реєстром застав та розмір забезпечених заставою вимог (т. 5 а.с. 54). Вказана ухвала є чинною.

Встановивши, що вимоги кредитора мають майновий характер і є погашеними, суд повинен був враховувати, що кредитор, вимоги якого не включено до реєстру, не має права брати участі у зборах кредиторів, кредитори, вимоги яких погашені відповідно до Закону, у подальшому не беруть участі в справі про банкрутство.

Однак, місцевий господарський суд не уточнив вимог клопотання (заяви) ініціюючого кредитора і не врахував також, що Законом не визначено підстав для припинення провадження у справі щодо кредитора вимоги якого є погашеними.

Враховуючи вказане вище, чинність ухвали попереднього засідання суду та відсутність факту її оскарження сторонами у справі, у місцевого господарського суду не було передбачених Законом підстав для перегляду вимог банку та для задоволення клопотання ініціюючого кредитора про припинення провадження у справі щодо ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України.

За таких обставин місцевий господарський суд необгрунтовано припинив провадження у справі про банкрутство № 12/141-Б щодо ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з посиланням на п. 1-1          ст. 80 ГПК України.

Оскільки колегія суддів вважає неправильним застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, якими врегульовуються спірні правовідносини, - оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Херсонської області для розгляду клопотання ініціюючого кредитора.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2011 року та ухвалу господарського суду Херсонської області від 8 вересня 2011 року у справі № 12/141-Б скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий                                                                           А. Заріцька

Судді                                                                                О. Білошкап

          П. Міщенко