03.11.2011
Справа № 22ц-1278/2011р. Головуючий у першій
інстанції Котешко Л.Л.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Саліхова В.В., Моцного М.В.,
при секретарі: Селезньовій Л.М.,
за участю: представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Кравченко Н.В., представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 10 березня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі Севастопольської філії про визнання дій ПАТ КБ «Приватбанк» по зарахуванню грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна неправомірними,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 143 234 грн. 70 коп., мотивуючи вимоги неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов’язань щодо своєчасної сплати кредиту, передбачених Кредитним договором № 00-4902 М, укладеним 21 квітня 2008 року між сторонами по справі.
У зустрічному позові ОСОБА_4 просить визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк» по зарахуванню грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна – легкового автомобілю: NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на погашення простроченої заборгованості по кредитам: № 00-4904 М від 06 червня 2008 року, № 00-4895 М від 29 лютого 2008 року, № 1КРК від 27 серпня 2008 року, кредитна картка “Універсальна”, а всього 102 086 грн. 77 коп. неправомірними; зменшити суму заборгованості за кредитним договором № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року на 102 086 грн. 77 коп., а також суму заборгованості по процентах та неустойці, які склалися за період з 07 серпня 2009 року; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» перерахувати грошові кошти в сумі 102 086 грн. 77 коп. на погашення зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року.
Вимоги позову мотивовані тим, що у забезпечення Кредитного договору № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року, укладеного між сторонами по справі, автомобіль NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, був переданий банку в заставу відповідно до договору застави № 3545 від 21 квітня 2008 року. За згодою позивача та ПАТ КБ «Приватбанк», з метою погашення заборгованості перед банком вказаний автомобіль був реалізований. Грошові кошти від реалізації в сумі 133 266 грн. 09 коп. були зараховані на поточний рахунок Банку, який в свою чергу вказану суму грошових коштів списав в рахунок погашення простроченої заборгованості ОСОБА_4 за кредитними договорами: № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року – 31 179 грн. 32 коп., № 00-4904 М від 06 червня 2008 року – 55 122 грн. 66 коп., № 00-4895 М від 29 лютого 2008 року – 38 413 грн.32 коп., № 1КРК від 27 серпня 2008 року – 6 625 грн. 41 коп., кредитна карта «Універсальна» – 1 925 грн. 41 коп.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 10 березня 2011 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, та направлення справи до суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у результаті неналежного виконання ОСОБА_4 умов Кредитного договору № 00-4902 М, укладеного 21 квітня 2008 року між сторонами по справі, щодо своєчасної оплати кредиту та відсотків за його користування у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, розмір якої станом на 19 квітня 2010 року склав 143 234 грн. 70 коп. (заборгованість за кредитом у розмірі 102 612 грн. 11 коп. + заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 30 025 грн. 31 коп. + пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором у розмірі 4 092 грн. 76 коп. + судовий штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн. + судовий штраф (процентна складова) у розмірі 6 254 грн. 52 коп.)(а.с.5-8,55).
Розрахунок заборгованості проведений вірно, сумнівів у колегії суддів не викликає.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що факт неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором, ні ОСОБА_4 ні її представником не заперечується, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом стягнення із відповідача на його користь 143 234 грн. 70 коп.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про залишення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 без задоволення у повному обсязі з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у серпні 2009 року за домовленістю сторін по справі, на підставі довіреності, виданої 07 серпня 2009 року ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6, був здійснений продаж автомобіля марки NISSAN QASHQAI 2.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав відповідачу на праві власності та на підставі Договору застави автотранспорту № 3545, укладеного 21 квітня 2008 року між сторонами по справі, був переданий нею у заставу банку з метою забезпечення виконання її зобов’язань як позичальника, що випливають з Кредитного договору № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року(а.с.10-12,38).
Кошти отримані від продажу вказаного автомобіля у розмірі 133 266 грн. 09 коп. були зараховані на рахунок відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» та списані на погашення простроченої заборгованості за наступними кредитним договорами, укладеними між сторонами по справі: № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року у сумі 31 179 грн. 32 коп.; № 00 – 4904 М від 06 червня 2008 року в сумі 55 122 грн. 66 коп.; № 00-4895 М від 29 лютого 2008 року в сумі 38 413 грн. 32 коп., № 1 КРК від 27 серпня 2008 року в сумі 6 625 грн. 41 коп.; кредитна картка «Універсальна» в сумі 1 925 грн. 38 коп.
Викладені факти сторонами по справі не заперечуються.
Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, ОСОБА_4 посилається на те, що дії відповідача по списанню грошових коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами № 00 – 4904 М від 06 червня 2008 року, № 00-4895 М від 29 лютого 2008 року, № 1 КРК від 27 серпня 2008 року, кредитна картка «Універсальна» є неправомірними, оскільки суперечать положенням Кредитного договору № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року та Договору застави автотранспорту № 3545 від 21 квітня 2008 року.
Вказує, що грошові кошти отримані від продажу вказаного автомобіля мали бути направлені у повному обсязі на погашення заборгованості за Кредитним договором № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року.
Разом з цим, з матеріалів справи видно, що продаж вказаного вище автомобіля, що являється заставним майном, був здійснений у порядку, що не пов'язаний із зверненням стягнення на предмет застави, передбаченому Договором застави автотранспорту № 3545 від 21 квітня 2008 року, а у результаті домовленості сторін по справі та надання банком відповідної згоди на його продаж.
Згідно п.п.2.3.5 Кредитного договору № 00 – 4904 М від 06 червня 2008 року; п.п.2.3.5 Кредитного договору № 00-4895 М від 29 лютого 2008 року та п.2 Додаткової угоди № 1 КРК до договору банківського рахунку № 428999 від 09 вересня 2002 року банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника при настанні термінів платежів у межах сум, що підлягають оплаті банку.
Крім того, із змісту довіреності, виданої 07 серпня 2009 року ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_6, вбачається, що відповідач уповноважила останнього розпоряджатися належним їй автомобілем, зокрема уповноваженій особі було надано право укладати та підписувати від її імені договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування транспортним засобом, одержувати належні їй за цими договорами грошові суми, направляти вказані грошові суми на погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними з ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.31).
Наявність заборгованості за вказаними кредитними договорами на час списання коштів з поточного рахунку ОСОБА_4, останньою під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувалась, та не спростовується у апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_5 в інтересах відповідача.
Таким чином, підстави для визнання дій ПАТ КБ «Приватбанк» неправомірними відсутні. Відповідач не довела належними доказами порушення позивачем її законних прав та інтересів, та вчинення останнім жодних противоправних дій, які б суперечили чинному законодавству та умовам кредитного договору та договору застави автомобіля.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість та незаконність вимог ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій ПАТ КБ «Приватбанк» по зарахуванню грошових коштів у загальній сумі 102 086 грн. 77 коп., отриманих від продажу заставного майна, на погашення простроченої заборгованості по кредитним договорам № 00-4904М від 06.06.2008 року, № 00-4895М від 29.02.2008 року, № 1 КРК від 27.08.2008 року, кредитна картка “Універсальна”, а також вимог що є похідними від цієї вимоги, а саме про зменшення суми заборгованості за Кредитним договором № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року на 102 086 грн. 77 коп., а також суму заборгованості по процентах та неустойці, які склалися за період з 07 серпня 2009 року; та про покладення на ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Севастопольської філії зобов’язання перерахувати грошові кошти в сумі 102 086 грн. 77 коп. на погашення зобов'язань ОСОБА_4 за Кредитним договором № 00-4902 М від 21 квітня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.В.Саліхов
М.В.Моцний