Справа № 2-а-3452/11 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         05.12.2011 року          

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого –судді Горщар А.Г.

при секретарях Салюк Т.М., Іщук С.А.

з участю позивачки її представника ОСОБА_1, представників відповідача Бушміна О.С., Дрегала Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції, управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації про визнання незаконними дій та рішень державного виконавця по виконанню судового рішення, -

встановив :

Позивачка 17.10.2011 року звернулась до суду з позовом в якому просила дати правову оцінку діям та бездіяльності посадових осіб відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції (далі відділ ДВС) під час виконавчого провадження, визнати дії заступника начальника відділу ДВС Бушміна О.С. неповними, несвоєчасними і такими, що порушують чинне законодавство, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження як незаконну, зобов’язати відділ ДВС вжити всіх передбачених законодавством заходів для належного виконання рішення суду, до начальника управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації (далі Управління) також вжити всіх передбачених законодавством заходів для належного виконання рішення суду, направити необхідні подання до правоохоронних органів для притягнення винних осіб у порушенні чинного законодавства до відповідальності, та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначала, що рішенням Полонського райсуду, яке набрало законної сили 21.02.2011 року було зобов’язано Управління здійснити для неї з врахуванням виплаченої допомоги донарахування у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років за період з 14.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05 по 31.12.2008 року та з 01.01. по 30.11.2009 року. 9.03.2011 року вона звернулась до відділу ДВС з приводу примусового виконання рішення суду та надала виконавчий документ. В послідуючому після неодноразових усних звернень до посадових осіб відділу ДВС з приводу невиконання судового рішення 7.10.2011 року для неї було вручено копію постанови про закінчення виконавчого провадження, що на її думку є незаконним.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлений позов підтримали і просили задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Представник відділу ДВС позов не визнав, пояснив, що він як державний виконавець вчинив всі дії по виконанню судового рішення, та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження»прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом виданого для ОСОБА_4

Представник Управління позов не визнав, пояснив, що через відсутність коштів не має можливості виплатити для позивачки присуджені їй судовим рішенням кошти.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, матеріали виконавчого провадження суд вважає позов задоволенню не підлягає.

Встановлено, що 9.03.2011 року заступником начальника відділу ДВС Бушміним О.С. на підставі виконавчого листа № 2а-27 від 21.02.2011 року виданого Полонським районним судом для позивачки  було відкрито виконавче провадження, за яким для боржника, котрим є Управління надано строк для добровільного виконання вказаного вище судового рішення до 16.03.2011 року.

10.06.2011 року державний виконавець направив вимогу для начальника Управління  в якій зобов’язав боржника повідомити про виконання ним рішення суду.

20.06.2011 року державний виконавець попередньо отримавши відповідь від Управління про невиконання ним судового рішення, склав про це відповідний акт, і виніс постанову якою наклав на боржника юридичну особу штраф в розмірі 680 грн., та  22.06.2011 року направив повторну вимогу щодо необхідності виконати виконавчий лист до 29.06.2011 року.

22.07.2011 року державний виконавець знову звернувся до Управління з вимогою повідомити  про виконання судового рішення, а 26.07.2011 року боржник направив у відділ ДВС листа в якому вказав, що вимоги виконавчого листа ним не виконані через відсутність коштів.

12.09.2011 року державний виконавець склавши акт про невиконання боржником рішення суду знову виніс постанову якою наклав на Управління штраф в розмірі 1360 грн., а 14.09.2011 року направив на адресу прокурора Полонського району подання де просив вирішити питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Управління за умисне невиконання судового рішення.

7.10.2011 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження із підстави передбаченої п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконати рішення суду без участі боржника неможливо.

Вирішуючи питання щодо законності дій державного виконавця яким виступав заступник начальника відділу ДВС Бушмін О.С. суд виходить із наступного.

         Відповідно до частини 1-3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після  відкриття  виконавчого  провадження  за  виконавчим документом,   що   зобов'язує   боржника, зокрема,  вчинити  певні  дії (що має місце в даному випадку),  державний   виконавець   перевіряє виконання   рішення   не  пізніше  ніж  на  наступний  день  після закінчення строку,  встановленого частиною другою статті 25  цього Закону   для самостійного виконання рішення (тобто до  семи  днів  з моменту   винесення   постанови).

         У  разі  невиконання  зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає  на  боржника  штраф  відповідно  до статті  89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Після цього, якщо  виконати  рішення   без   участі   боржника неможливо (що знову же має місце в даному випадку),   державний   виконавець  накладає  на  боржника  штраф відповідно  до  статті  89  цього  Закону   та   вносить   подання (повідомлення)  правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом,  після чого виносить постанову про   закінчення   виконавчого   провадження,  яка  затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,  і  повертає  виконавчий  документ  до  суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

          Згідно з пунктом 11 ч.1 ст. 49 Закону «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі:  повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи),  який  його  видав,  у  випадку,  передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Як вбачається із послідовності дій державного виконавця, останній після відкриття виконавчого провадження, встановивши що боржник не виконує вимоги виконавчого листа двічі наклав за це на Управління штраф, та вірно прийшовши до висновку, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо, і направивши прокурору відповідне подання про притягнення до відповідальності посадових осіб Управління, правомірно із зазначених вище підстав виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, яку затвердив начальник відділу ДВС.

В ході судового розгляду встановлено, що державний виконавець при виконанні даного виконавчого провадження порушив строки, встановлені частинами 1-3 ст.75 вказаного Закону, однак на думку суду, таке порушення не може являтись підставою для визнання незаконними прийнятих державним виконавцем рішень, зокрема постанови про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином вимоги ОСОБА_4 з приводу визнання дій  заступника начальника відділу ДВС Бушміна О.С. неповними, несвоєчасними і такими, що порушують чинне законодавство, а також скасування постанови про закінчення виконавчого провадження як незаконної, та зобов’язання відділ ДВС вжити всіх передбачених законодавством заходів для належного виконання рішення суду із вказаних вище підстав задоволенні бути не можуть.  

Відносно вимог позивачки про те, щоб суд дав правову оцінку діям та бездіяльності посадових осіб відділу ДВС під час виконавчого провадження, а до начальника Управління  вжив всіх передбачених законодавством заходів для належного виконання рішення суду, та направив необхідні подання до правоохоронних органів для притягнення винних осіб у порушенні чинного законодавства до відповідальності суд зазначає наступне.

             Згідно ст. 6 КАС України кожна  особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим Кодексом,  звернутися до адміністративного суду,  якщо вважає,  що рішенням,  дією  чи  бездіяльністю  суб'єкта  владних  повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

          Відповідно до ст. 267 КАС України особа-позивач,  на користь якої ухвалено  постанову  суду, має  право  подати  до  суду  першої  інстанції заяву про визнання протиправними рішень,  дій чи бездіяльності,  що вчинені суб'єктом владних  повноважень  -  відповідачем на виконання такої постанови суду  або  на  порушення  прав   позивача,   підтверджених   такою постановою суду.

Приписами ст. 162 КАС України виписані повноваження суду при вирішенні справи, який у разі  задоволення  адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову,  зокрема, про визнання    протиправними    рішення    суб'єкта   владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення;  про зобов'язання відповідача вчинити певні дії; про зобов'язання  відповідача  утриматися  від вчинення певних дій;  про стягнення з відповідача коштів; тощо.

          Виходячи із положень зазначених норм суд вважає, що до його повноважень та компетенції не входить при розгляді справи цієї категорії давати  правову оцінку діям та бездіяльності посадових осіб відділу ДВС,  до начальника Управління  вживати якісь заходи для належного виконання рішення суду, направляти подання до правоохоронних органів для притягнення винних осіб у порушенні чинного законодавства, тому такі поставлені позивачкою вимоги є безпідставними, виходять за межі наданих для неї прав, передбачених згаданими статтями КАС, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись наведеним ч.3 ст. 160, ст. 161, 163 КАС України, суд, -   

постановив:

В позові ОСОБА_4 –відмовити.   

Постанова може бути оскаржена до Вінницького адміністративного апеляційного суду шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти 10 днів з дня отримання копії постанови у повному її обсязі.   

Суддя                                                                                                                А.Г.Горщар