Судове рішення #20104302


Справа № 22-ц-2653/2011    Головуючий у I інстанції – Ковальова Т.Г.

Категорія – цивільна    Доповідач -  Шемець Н. В.


                                                                   

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


19 грудня 2011 року

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:



головуючого - суддіШемець Н.В.,

суддів:Мамонової О.Є., Губар В.С.,

при секретарі:Зіньковець О.О., Вареник О.М.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року про забезпечення позову  у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року, якою вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики і накладено арешт на ј частку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6

              Апелянт зазначає, що він не укладав  27 серпня 2008 року з ОСОБА_7 договір позики, як то зазначено в оскаржуваній ухвалі суду. Також апелянт посилається, що суд без належної перевірки представленого доказу – свідоцтва про право власності на квартиру (власниками якої є батьки ОСОБА_6 та його сестра) – протизаконно наклав арешт на квартиру батьків. Крім того, апелянт зазначає, що  він має на праві приватної власності інше майно – автомобільну спецтехніку та земельну ділянку в м.Ніжині, проте позивач просила  накласти арешт саме  на квартиру його батьків.

          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась  до суду з позовом  про стягнення боргу за договором позики  і одночасно  подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме, ј частку квартири в АДРЕСА_1.

Оскаржуваною ухвалою вжито заходів забезпечення позову і  накладено арешт на належну відповідачу частку квартири.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду ґрунтується на правильному застосуванні норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру  забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Відповідно до п.4 Постанови  Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про  практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем  на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема,  в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна  загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення  позову, з”ясувати обсяг позовних вимог та особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оскаржувана ухвала відповідає  зазначеним  вимогам.

Доводи апелянта про те, що суд наклав арешт на  квартиру його батьків, є безпідставними, оскільки суд наклав арешт  лише на частку  ОСОБА_6 в даній квартирі, а не на всю квартиру, яка згідно копії свідоцтва  про право власності на житло (а.с.5) належить чотирьом співвласникам, в тому числі і відповідачу.

Згідно підтвердження КП „Ніжинське МБТІ” Чернігівської обласної ради від 15 грудня 2011 року, за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 грудня 1997 року і станом на час постановлення оскаржуваної ухвали право власності не змінювалося.

Заперечення апелянта проти позову ОСОБА_7 та посилання  на наявність у нього іншого майна не впливають на законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, постановленої з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.  303,   307, 312 ч.1 п.1,  313- 315, 317, 319 ЦПК України,    апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року -  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.



Головуючий:Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація