Справа №2-1063 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай

Номер провадження 22-ц/1890/47/12 Суддя-доповідач - Левченко

Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Левченко Т. А.,

суддів -  Таран  С. А.,  Смирнової  Т. В.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України Борох Валерія Миколайовича

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня
2011 року

у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування,

в с т а н о в и л а:

13.07.2010 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2  та свої вимоги обгрунтовує тим, що 12.09.2006 р., близько 05 год., на вул. 1-го Травня м. Білопілля, Сумської області на автошляху Суми-Путивль-Глухів з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «МАN 8163» д.н. НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода. На час скоєння цієї пригоди водій не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується довідкою МВС. В результаті ДТП був поранений гр-н ОСОБА_4, який помер на місці. Розмір завданих збитків, який було спричинено потерпілій особі на поховання ОСОБА_4, а також виготовлення та встановлення пам’ятника становить 6634 грн.  На підставі ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ сплатило дружині загиблого ОСОБА_5 страхове відшкодування в зазначеному розмірі. Просить стягнути з ОСОБА_2 в порядку регресу на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені по сплаті страхового відшкодування витрати в сумі 6634 грн., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2010 року за клопотанням представника позивача до участі в справі було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3, який на підставі довіреності керував 12.09.2006 року автомобілем «МАN 8163» д.н. НОМЕР_1.  

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня 2011 року в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 6634 грн., відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник Моторного (транспортного) страхового бюро України ставить питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення  про задоволення позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідачі ніяких доказів в обґрунтування своїх заперечень не надали. Суд зробив висновок, що вина відповідачів у скоєнні ДТП відсутня, пославшись лише на постанову про закриття матеріалів у кримінальній справі відносно ОСОБА_3 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. В той же час в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що він правим дзеркалом свого автомобіля зачепив ОСОБА_4 внаслідок чого останнього викинуло на дорогу. Тобто відповідач не заперечує того факту, що відбулася подія, яка могла привести до загибелі людини. Також вважає, що при розгляді справи в суді першої інстанції мало місце неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема судом не враховано вимоги ст. ст. 1187, 1166 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачів, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12.09.2006 р., близько 05-00 години ранку по вул. 1-го Травня в м. Білопілля, Сумської області на автошляху Суми-Путивль-Глухів сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

На місце події були викликані співробітники міліції, які проводили огляд місця події.  Інспектором ДАІ в довідці про обставини ДТП було вказано в якості учасника дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «МАN 8163» д.н. НОМЕР_1, що належить  ОСОБА_2 Також у довідці зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_6 Правил дорожнього руху (перехід у невстановленому місці, неочікуваний вихід на проїзну частину (а.с.5)

Ця довідка, без зазначення дати складання, співробітником ДАІ була направлена до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

За вказаним фактом, 13.06.2006 року, Білопільським РВ УМВС була порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. (а.с.39)

Як пояснив в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційного суду відповідач ОСОБА_3, він 12.09.2006 року близько 05-00 години дійсно керував на підставі довіреності автомобілем «МАN 8163» д.н. НОМЕР_1, належним на праві власності ОСОБА_2 В умовах густого туману справа на обочині побачив чоловіка, який в стані сп'яніння виходив на дорогу. Він проїхав мимо і коли проїжджав, то подивився в дзеркало бокового виду, але чоловіка не побачив. Його це насторожило і він повернувся до того місця щоб впевнитись, що чоловіка він не «зачепив». Коли через деякий час повернувся на те місце, то побачив, що чоловік лежав на дорозі без ознак життя.

Постановою слідчого Білопільського РВ УМВС від 26.11.2006 року кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була закрита в зв’язку з відсутністю в його діях  складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В постанові слідчого зазначено, що в діях ОСОБА_4 вбачається не відповідність п. п. 4.7; 4.8;, 4.14 Правил дорожнього руху. Крім того в ході досудового слідства було встановлено, що після того як ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода, він від’їхав з місця пригоди, і в цей час на ОСОБА_4 було скоєно наїзд невстановленим під час слідства автомобілем, який з місця пригоди зник. В зв’язку з тим, що відсутній причинний зв’язок між діями ОСОБА_3 та наслідками, що настали, кримінальна справи відносно нього була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (а. с. 81).

В ході розслідування даної кримінальної справи правоохоронними органами був встановлений свідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7, який пояснив, що потерпілого збив не автомобіль «МАN 8163» д.н. НОМЕР_1, а автомобіль «Газель» (а. с. 75-80).

16.12.2006 року старшим слідчим Білопільського РВ УМВС України в Сумській області Бережним С.О. Моторному (транспортному) страховому бюро України надана довідка про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 12.09.2006 року о 05-00 годині на вул. 1-го Травня в м. Білопілля Сумської області на автошляху Суми-Путивль-Глухів, в якій зазначено, що на громадянина ОСОБА_4 було скоєно наїзд невстановленим автомобілем та ОСОБА_4 помер на місці пригоди (а. с. 4).  

30.09.2010 року провадження в даній кримінальній справі було зупинене на підставі п. 3 ст.206 КПК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила вказану дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої помер потерпілий ОСОБА_4 (а. с. 82).

25.09.2006 року дружина померлого в ДТП ОСОБА_5 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування на поховання загиблого в ДТП чоловіка. (а.с.3)          :|

20.07.2007 р., 05.09.2007 р. і 08.10.2007 р. позивач сплатив частками дружині загиблого ОСОБА_5 страхове відшкодування на загальну суму 6 634 грн. (а. с. 10-13; 60-62)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вини відповідачів в дорожньо-транспортній пригоді внаслідок якої загинув ОСОБА_4 немає, а тому вони не можуть відповідати перед позивачем в порядку регресу.

  Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він є законним і обґрунтованим.

  Так, згідно п. 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.                                                             Пунктами 38.2.; 38.2.1. зазначеного Закону передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.                                                                                Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.          Як вірно було встановлено судом першої інстанції, особа яка є винною в дорожньо-транспортній пригоді внаслідок якої загинув ОСОБА_4, не встановлена, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 06040216. Щодо водія ОСОБА_3, то досудовим слідством в кримінальній справі не встановлено причинного зв’язку між діями ОСОБА_3 та наслідками, що настали у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_4 в зв’язку з чим кримінальна справа відносно нього була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Відсутність вини відповідачів в смерті потерпілого ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 1191 ЦК України виключає їх обов’язок відшкодувати МТСБУ витрати по сплаті страхового відшкодування, пов’язаного із смертю потерпілого.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 1187 ЦК України згідно яких відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за заподіяну ним шкоду, наступає незалежно від його вини, так, як позивачем не надано суду належних доказів, що саме внаслідок конкретних дій чи бездіяльності відповідачів настала смерть потерпілого ОСОБА_4 в зв’язку з чим заподіяно шкоду на відшкодування якої сплачено страхове відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1;  308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів –

у  х  в  а  л  и  л  а   :

Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України Борох Валерія Миколайовича відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 жовтня  
2011 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -