Дата документу 04.08.2011                                                               Справа №  2-32/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011р.  Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого:

                                                                             судді Мусієнко Н.М.

                                                              при секретарі Явісенко О.В.

                                          за участю прокурора Присяжнюк К.В.

                                                                 адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

               розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, 3-ті особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, КП «ВРЕЖО № 9 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням; та зустрічним позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, 3-тя особа: Служба у справах дітей Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, КП ВРЕЖО №9 про визнання права користування житловим приміщенням, суд, -

                                                                В С Т А Н О В И В:

      Позивач по первинному позову ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в позові зазначив, що він мешкає в АДРЕСА_1, в якій разом із ним зареєстровані відповідачі - його зять ОСОБА_4 та племінниця ОСОБА_5

       В позові ОСОБА_3 зазначає, що в березні 1997р. ОСОБА_4 разом із власними речами виїхав із спірної квартири та оселився в будинку, який залишився після смерті бабці позивача – ОСОБА_6 та розташований за адресою:  АДРЕСА_2, в цьому будинку з моменту народження проживає його старша донька ОСОБА_5

      У зв’язку з тим, що відповідачі не здійснюють оплату комунальних платежів та квартплати, не користуються житловим приміщенням більше ніж шість місяців без поважних причин, позивач вважає      ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою  АДРЕСА_1. В підтвердження свого позову надав довідку КЗОЗ «Дитяча поліклініка №6» №265/01-8 від 13.10.2008р. згідно з якою ОСОБА_5 постійно мешкає (та хворіє) за адресою АДРЕСА_2 (а.с.12).

       Тому позивач просить визнати відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області скасувати реєстрацію відповідачів за зазначеною адресою.

       Не погоджуючись із позовними вимогами, ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітньої доньки – ОСОБА_5, подав зустрічний позов, в якому зазначає, що в спірній квартирі він проживав разом із своєю дружиною, двома доньками та батьками дружини до 2002р.

      Після смерті батьків дружини, позивач ОСОБА_3 заперечував проти його вселення разом із його сім’єю у спірну квартиру, чинив перешкоди, а саме: замінив вхідні двері квартири на металеві та поставив нові замки, після чого сім’я ОСОБА_4 не мала можливості вселитися у квартиру.

       Крім того, позивач ОСОБА_3, через постійне вживання алкогольних напоїв, був завжди агресивним відносно ОСОБА_4 та членів його сім’ї, а спроби останнього потрапити у спірну квартиру залишалися безрезультатними, оскільки ОСОБА_3 ніколи не відчиняв двері.

      Таким чином позивач за зустрічним позовом вважає, що немає законних підстав для виселення його разом із неповнолітньою донькою із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення і просить суд визнати за ним та його неповнолітньою донькою - ОСОБА_5 право користування квартирою АДРЕСА_1, змінити договір найму житлового приміщення та зобов’язати КП «ВРЕЖО № 9» укласти з ОСОБА_4 окремий договір найму житлового приміщення та відкрити окремий особовий рахунок на кімнати площею 9,6 м? та 11,3 м?.     

       На протязі судового розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово уточнював позовні вимоги, та остаточно позивач за зустрічним позовом просив визнати за ним та його донькою – ОСОБА_5 право користування квартирою АДРЕСА_1.

       Позивач по первинному позову ОСОБА_3, в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

        Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечує, вважає, що він та його дочка не втратили права користування спірною квартирою, просить в його задоволенні відмовити в повному обсязі, а його остаточні зустрічні позовні вимоги, що визначені в останніх уточненнях до позову – задовольнити.

        Представник 3-ї особи - Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області в судове засідання не з’явився, про час розгляду справи повідомлявся своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

     Представник 3-ї особи – КП ВРЕЖО №9 в судове засідання не з’явився,  про час розгляду справи повідомлявся своєчасно, надав суду лист в якому просить розглянути справу в відсутності їх представника.

     У відповідності до ст.168 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в відсутності представників зазначених 3-іх осіб, на підставі наявних в справі матеріалів.

      Представник 3-ї особи - служби у справах дітей Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, проти задоволення позову в частині визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням неповнолітньої ОСОБА_5 заперечує, оскільки неповнолітня була зареєстрована за спірною адресою з дотриманням правових підстав, з дозволу ОКС,  на теперішній час її батьки розлучені, мати хвора на рак, та сама виховує другу дочку – інваліда дитинства, (що підтверджено відповідними документами), належна їй частина будинку по АДРЕСА_2 не забезпечує належні умови для проживання та навчання ОСОБА_5, 1997р.н., тому в інтересах останньої за нею необхідно залишити право користування спірною квартирою.  

      Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя, який виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, просив відмовити позивачу в задоволенні позову про визнання такою, що втратила право користування  житловим приміщенням ОСОБА_5, 1997р.н. та пояснив, що у дитини правомірно набуто право  користування спірним житлом, ОКС якого досі значиться її померла бабуся ОСОБА_8 (а.с.8), яка за життя не зверталася за зняттям останньої з реєстрації, площа трикімнатної квартири, дозволяє дівчинці мати належні умови для існування, навчання, та всебічного розвитку.

      Судом допитані свідки, які частково підтвердили суду обґрунтування як основного так і зустрічного позову.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

     Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.

      Згідно із ст. 71 ЖК України у разі, якщо наймач, або член сім'ї наймача не користуються житловим приміщенням без поважних причин більше ніж шість місяців, вони вважаються такими, що втратили право користування житловим приміщенням.    

       Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат 9,6 кв.м., 11,3 кв.м., 16,7 кв.м., належить до комунальної власності та перебуває на балансі КП ВРЕЖО №9.

      В спірній квартирі, наймачем якої до теперішнього часу є ОСОБА_8, зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

      Починаючи із 1997р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не користуються приміщенням за зазначеною адресою та мешкають по АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами справи та наступними показами свідків.

      Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_3 та проживає на одній площадці із позивачем з кінця 2002р. – початку 2003р.  Починаючи з 2002р. та до теперішнього часу постійно спілкується із сім’єю ОСОБА_3, який мешкає в спірній квартирі разом із цивільною дружиною.

       Будь-кого іншого в квартирі не бачила, хоча знає, що у позивача є рідна сестра, яка одружена, але вона проживає окремо. За весь цей час сестру позивача разом із чоловіком бачила всього два рази. Свідок також показала, що в період 2006р.-2007р. позивач робив у квартирі ремонт и поставив металеві двері, але жодного разу а ні сестра позивача, а ні її чоловік не ставили питання, що ОСОБА_3 чинить перешкоди у користуванні спірною квартирою.

        Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що мешкає разом з позивачем в одному під’їзді з 2002р. З цього часу в спірній квартирі проживав ОСОБА_3 із своїм батьком, який потім помер. Батько ОСОБА_3 розповідав, що у позивача є сестра ОСОБА_14, яка мешкає зі своєю сім’єю окремо у власному будинку.  Проте а ні сестру, а ні членів її родини в АДРЕСА_1 він не бачив. Позивача характеризує такою особою, що не зловживає спиртними напоями, оскільки знає, що ОСОБА_3 працює водієм.

        Свідок ОСОБА_12 надала суду пояснення, що в осені 2008р. в складі трьох осіб (сусід по під’їзду та працівник ПРЕЖО) була в квартирі ОСОБА_3 для складання акту. Позивач провів їх по всім кімнатам, показуючи шухляди та пояснював щодо належність наявних там речей. При обстеженні з’ясувалося, що це є особисті речі ОСОБА_3 та його дружини. Інших речей, в тому числі дитячих, в квартирі не було. За результатами обстеження складений відповідний акт.   

        Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що у 2008р. разом із сусідкою по під’їзду та працівником ПРЕЖО проводив обстеження в квартирі ОСОБА_3, про що складений та підписаний відповідний акт.

       Судом також встановлено, що 06.11.2008р. за участю ОСОБА_12 та ОСОБА_13 складений акт, затверджений начальником ЖЕД № 30, яким посвідчено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають квартирі АДРЕСА_1 з 1998р.

                  Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного  жилого  приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше  як з підстав і в порядку, передбачених законом.

        Згідно із ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на  рівень  життя,  достатній  для  її фізичного,  інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Приписами ст. 18 вказаного Закону встановлено, що держава забезпечує  право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти -  члени  сім'ї  наймача  або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

                 У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що його сестра – ОСОБА_14 разом із ОСОБА_4 та двома дітьми – ОСОБА_5 та ОСОБА_15 проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_2. Позивач вважає, що у вказаному будинку відсутні відповідні умови для належного розвитку дитини (затісні кімнати, стіл для навчання один для двох дівчаток, друга сестричка ОСОБА_5 є інвалідом дитинства, отримує відповідну державну допомогу, мати дітей постійно хворіє).  

     Отже, перелічені вище обставини в сукупності дають суду підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 9,71,72 ЖК України, суд, -

                                                                   В И Р І Ш И В:

      Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

                 Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

                 Зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області скасувати реєстрацію ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.

                 В решті позову – відмовити.

      Зустрічний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

                 Визнати за ОСОБА_5 право користування квартирою АДРЕСА_1.

      В решті зустрічного позову  – відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя:                                                                                          Мусієнко Н. М.