Дата документу 04.01.2012                                                               Справа №  2-35/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011р.  Ленінський районний суд м. Запоріжжя у  складі: головуючого

                                                             судді  Мусієнко Н.М.,

                                               при секретарі Явісенко О.В.,

                                     за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

       розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою та зустрічному позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа Запорізьке міське управління земельних ресурсів про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд, -

                                                                        в с т а н о в и в :

      Позивачі  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у лютому 2006р. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, зазначивши в позові, що вони є власниками 49/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 476кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.07.2002р. №019456, посвідченого в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9

      Відповідачі – ОСОБА_6 є співвласником 34/100 частин зазначеного будинку, ОСОБА_7 – співвласником 17/100 частин будинку.

      Посилаючись на те, що між сторонами виникли суперечки, щодо користування земельною ділянкою, просили суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 476кв.м. на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 між позивачами та відповідачами у відповідності до належних їм долям на будинок.

      В ході судового розгляду справи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали до суду уточнену позовну заяву, в якій просили крім позовних вимог, викладених в первісній позовній заяві, виділити їм приміщення, що визначені на плані будівель під №2-1 - 2-6 (т.1, а.с. 83).

      В судовому засіданні позивачі знову уточнили свої позовні вимоги та просили суд виділити їм в натурі приміщення 2-2, площею 7,7кв.м., 2-3, площею 11, 1кв.м., по житловій прибудові А2 приміщення 2-1, площею 6,6кв.м, 2-4 площею 11,0кв.м., 2-5 площею 4кв.м., 2-6 площею 6,6кв.м., надвірні споруди: гараж літера «К», оглядову яму, погріб під «К» пг2, ворота під №3, паркан під «5», замощення 11, а також визначити порядок користування земельною ділянкою згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи від 04.09.2006р. за № 468/469.(т.1, а.с. 207).

     В квітні 2006р. ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поновлення права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1.

     Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2008р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.

    Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06.05.2008р. апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилено, а рішення залишено без змін.

     Ухвалою Верховного Суду України від 03.12.2008р. враховуючи, що судами неповно з’ясовані обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд скасував рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

      У лютому 2009р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя справа за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою прийнята в провадження, та відповідно до ч.2 ст. 159 ЦПК України у разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку.

     Позивачі вважають, що при переході права власності на будівлю, або споруду до декількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно долям житлового будинку, якщо інше не передбачено в договорі.

      Виходячи з цього, позивачі просять суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 476кв.м., на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, між позивачами та відповідачами у відповідності до належним їм часткам  в  будинку.

      В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі.

      Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги не визнали та звернулися з зустрічним позовом,  в якому просять визначити порядок користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та виділити їм в користування земельну ділянку розміром, що відповідає існуючому порядку по фактичному користуванню земельною ділянкою площею 287кв.м. з урахуванням фактичної площі, яка за висновком ОП ЗМБТІ від 02.02.2007р., складає 488кв.м. оскільки вона є власником 34/100 (17/50) частин житлового будинку АДРЕСА_1.

      Власниками інших часток є: її донька ОСОБА_7 - 17/100, а також позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – 49/100частин будинку.

      На підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 25.07.1960р. родиною ОСОБА_6 на виділеній земельній ділянці площею 476кв.м. був побудований  будинок.

    Після розлучення з чоловіком ОСОБА_6 та її колишній чоловік ОСОБА_11 поділили  майно по Ѕ частині відповідно до варіантів ЗМБТІ, відокремили свої частини, збудувавши окремі входи та встановили паркани між ділянками.  

    Після смерті чоловіка, їх доньки отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі на Ѕ частину домоволодіння по ј частині кожна.

    В жовтні 2000р., за їх спільною заявою, про змінення ідеальних часток на будинок АДРЕСА_1, згідно Розпорядження Ленінської райадміністрації від 05.10.2000р. за №3707 були встановлені ідеальні частки на АДРЕСА_1, а саме: за ОСОБА_12 – 49/100, ОСОБА_6 – 17/50, ОСОБА_7 – 17/100 та були видані Свідоцтва про право власності на частки житлового будинку.

    З моменту розділу майна з колишнім чоловіком був встановлений порядок користування земельною ділянкою, якого вони дотримуються до теперішнього часу.

     З часу перерозподілу ідеальних часток, у зв’язку з перебудовами і добудовами, були встановлені  паркани, що відокремлювали двори між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, та був визначений порядок користування земельною ділянкою і спорудами на ній, відокремлений парканами.

      Саме такий визначений між сторонами порядок користування земельною ділянкою відповідав можливому користуванню з врахуванням інтересів кожного із сторін.

      На момент придбання позивачами 49/100частин будинку, вони були ознайомлені з існуючим порядком користування земельною ділянкою і спорудами. З таким порядком вони були згодні. За весь час, а саме, з 22.07.2002р. - моменту посвідчення Договору купівлі-продажу, до вересня 2005р. між позивачами та відповідачами не виникало ніяких непорозумінь з цього приводу. Що свідчить про те, що домовленість про такий існуючий порядок користування їх повністю задовольняв.

       Всі будови та паркани відповідають проектній документації, виданої ЗМБТІ в 2000-2002рр.

       ОСОБА_6 вважає, що після придбання частин будинку до позивачів при переході права власності на будинок, або його частину до набувача переходить право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких вона належала відчужувачу.

       З урахуванням зазначеного, ОСОБА_6, виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед вже існуючим порядком на підставі угоди, підтвердженої встановленими парканами, що відокремлюють землекористування, просить суд прийняти цей порядок при вирішенні спору, зазначивши обов’язковість раніше складеної угоди про порядок користування земельною ділянкою та спорудами тому, що така угода ніяким чином не порушує законні права та інтереси співвласників, не позбавляє їх можливості належно користуватися своєю частиною будинку.

        В заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просили крім позовних вимог, викладених в первісній позовній заяві, виділити їм в натурі приміщення, що визначені на плані  будівель під № 2-1 -  2-6.

      Позовні вимоги вони обгрунтували тим, що приміщення, зазначені на плані будівель під № 2-1 -  2-6, це ті приміщення, якими до продажу володіла та користувалася продавець – ОСОБА_10

       Ухвалою суду від 05.06.2006р., на підставі клопотання позивачки ОСОБА_4, була призначена судова будівельно - технічна експертиза, яка виконувалася Регіональним судово-експертним бюро м. Запоріжжя.

       Відповідно варіанту-1 поділу житлового будинку, запропонованому експертом за фактичним користуванням (т.1,а.с.115-116), співвласники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 користуються приміщеннями в житловому домі та житлових прибудовах 52/100 частинами замість належних їм 49/100, співвласники ОСОБА_6, ОСОБА_7 займають 48/100 частин, замість 51/100. Площа земельної ділянки визначена 476кв.м.

      У судовому засіданні 05.12.2006р. позивачі уточнили свої позовні вимоги (т.1, а.с.207), та просили суд виділити в натурі наступні об’єкти: приміщення 2-2 площею 7,7кв.м., 2-3 площею 11,1кв.м., по житловій прибудові А2 приміщення 2-1 площею 6,6 кв.м., 2-4 площею 11,0кв.м, 2-5 площею 4кв.м., 2-6 площею 6,6 кв.м., надвірні споруди: гараж літера „К”, оглядова яма, погріб під  „К” пг2, ворота під №3, паркан під „5”, замощення 11, а також визначити порядок користування спірною земельною ділянкою згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи від 04.09.2006р. №468/469.

      Відповідачка ОСОБА_6 та її представник не погодилися з висновками експертизи. Посилаючись на те, що експертиза не врахувала існуючого порядку користування земельною ділянкою, який фактично склався між сторонами протягом тривалого часу, та не усунула розбіжностей, щодо дійсної площі земельної ділянки, 05.12.2006р. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя, за клопотанням відповідача ОСОБА_6 та її представника була призначена додаткова будівельно-технічна експертиза по визначенню порядку користування земельною ділянкою та житловим будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, виконання якої було доручено експертам ОП ЗМБТІ.

       26.07.2007р. до суду надійшов висновок судової будівельно - технічної експертизи ОП ЗМБТІ, згідно з яким фактична площа земельної ділянки складає 488кв.м.

      Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

      Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

      Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.  

       Судом установлено, що сторони є користувачами спільної земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_6 - 34/100 (17/50),  ОСОБА_7 -  17/100,  ОСОБА_3 – 49/300 частин будинку, ОСОБА_4 – 49/300 частин, ОСОБА_5 – 49/300 частин будинку.

      Спірна земельна ділянка площею 476кв.м. згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради №14 від 30.06.1960р. була надана для будівництва житлового індивідуального будинку ОСОБА_11. Але фактично земельна ділянка має площу 488кв.м., що встановлено ще в 1972році (т.1,а.с.219).

      Між ОСОБА_7 склався порядок користування земельної ділянкою, відповідно до якого у користуванні кожного була земельна ділянка, як зазначено в технічному паспорті за 2000рік.

      Свою земельну ділянку ОСОБА_10 огородила парканом. Кожна сторона зробила окремий вхід до своєї частини будинку, замощення. Ніхто не міг без дозволу пройти на сусідню земельну ділянку, та займатися будь-якими земляними роботами.

      Встановлено також, що згодом, ОСОБА_10 прибудувала на своїй земельній ділянці деякі споруди.

      Оскільки ці споруди були зведені на її земельній ділянці, ОСОБА_11 проти цього не заперечували.

      Перед укладанням договору купівлі-продажу позивачу своєї частки у буд.АДРЕСА_1, ОСОБА_10 отримала усі необхідні дозволи на будівлю цих споруд, та за вимогою був проведений перерозподіл частин будинку.

      Відповідно до ст.119 ЦК України (в ред.1963р.), який діяв на той час, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови, або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

      Вони виконали, тому у ОСОБА_6 замість Ѕ частини стала 34/100, у ОСОБА_7 замість 1/4 стала 17/100, а у ОСОБА_10 замість ј стала 49/100 частин житлового будинку.

     Ч.2 ст.42 ЗК України (в ред. 1990р.) встановлює, що наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок та господарські будівлі, що сталися у зв’язку з прибудовою, надбудовою, або перебудовою, не тягнуть за собою зміну встановленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.

      Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов’язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок та господарські споруди.

      Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою, тому суд, відповідно до ст. 88 ЗК України, бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою. Зазначене стосується й тих випадків, коли жилий будинок був поділений в натурі.  

       Позивачі звернулися з позовною вимогою визначити порядок користування земельною ділянкою площею – 476кв.м.; відповідачі - земельною ділянкою площею – 488кв.м, оскільки згідно висновку ОП ЗМБТІ, фактична площа земельної ділянки складає 488кв.м. (т.1,а.с.225).

      Згідно висновку експертом ЗМБТІ встановлено, що між співвласниками ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 склався фактичний порядок користування земельною ділянкою. ОСОБА_7, ОСОБА_6 займають земельну ділянку площею 287кв.м., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 займають земельну ділянку площею -201кв.м.

      Оскільки у судовому порядку може бути визначений порядок користування лише тією земельною ділянкою, яка перебуває у правомірному користування осіб, та при цьому мають бути враховані її межі, встановлені в натурі землевпорядною організацією, а не фактичне землекористування, що зазначено в  Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

        Крім того, відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1996р., суд повинен враховувати, що в разі коли до вирішення спору між співвласниками будинку про порядок користування земельною ділянкою такий порядок між ними не визначався, слід виходити з розміру їх часток у спільній власності на час перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову, або на час виникнення останньої ( тобто на 2000рік – рік перерозподілу часток після добудови ОСОБА_10).

        Тому, вирішення спору по визначенню порядку користування земельною ділянкою можливо тільки у разі поновлення площі земельної ділянки, наданої для житлового будинку АДРЕСА_1, згідно рішення виконкому Запорізької міської ради від 30.06.1960 за №14 у розмірі 476кв.м., або вирішенням питання в управлінні земельних ресурсів м. Запоріжжя по закріпленню за житловим будинком земельної ділянки за її фактичною площею 488кв.м.

      Такі заходи можуть бути виконані виключно органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.     

      З-тя особа – Управління земельних ресурсів Запорізької міської Ради, 27.11.2009р. за №4239 надала суду письмові пояснення, (т.1,л.с.120), в яких зазначає, що до компетенції Управління земельних ресурсів Запорізької міської ради не входить визначення порядку землекористування. Такий порядок має узгоджуватися сторонами за власною домовленістю.

     У разі недосягнення згоди, спір розглядається у судовому порядку, просили суд розглянути спір на власний розсуд та без їх участі.

      В березні 2011р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя звертався до відділу з питань земельних ресурсів Запорізької Міської ради стосовно вирішення питання, щодо фактичної площі спірної земельної ділянки за адресою буд.АДРЕСА_1 (т.2 л.с.162-163).

      Ухвалою від 28.04.2011р. розгляд справи був відкладений, та сторонам наданий час для звернення до управління земельних ресурсів Запорізької міської ради для вирішення питання про закріплення земельної ділянки в місячний термін.

      13.10.2011р. до суду звернувся представник ОСОБА_3 ОСОБА_2  (т.2, а.с.182) з заявою про відкладення розгляду справи строком на 2 міс. для звернення до управління земельних відносин Запорізької міської ради для встановлення меж спірної земельної ділянки.

     31.10.2011р. суду був наданий договір на виконання робіт та кошторис кадастрової з’йомки, згідно з яким існуюча площа спірної земельної ділянки складає – 494кв.м, для правового підтвердження можливого використання земельної ділянки такої площі необхідно провести закріплення саме цієї ділянки за будинком за адресою:  АДРЕСА_1.

      В судовому засіданні цього зробити неможливо, справа розглядається тривалий час, сторони укладати мирову  угоду не бажають, тому суд розглядає справу на підставі наданих сторонами доказів.    

      Відповідно до ст.158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

       Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, якими громадяни користуються правомірно: позивачі мають право претендувати тільки на 476кв.м, відповідачі претендують на 488кв.м., висновки експертних установ різні: 476, 488,494кв.м.  

       Зазначеним обставинам позивачі не надали належної оцінки, не довели суду свої позовні вимоги, чим не виконали положення ст.10 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, правомірність користування земельною ділянкою, оскільки фактична площа спірної земельної ділянки не відповідає наданій площі, яка зазначена в їх правовстановлюючому документі – договорі купівлі-продажу частини будинку – 476кв.м.

      З наявних матеріалів справи, та пояснень сторін вбачається, що на момент відчуження 49/100 частин житлового будинку між співвласниками був чітко визначений порядок користування приміщеннями АДРЕСА_1,  згідно технічної документації  - експлікації літери А визначені дві квартири – квартира 1, що знаходиться у користування відповідачів та  квартира -2, яка використовується позивачами.

     Спору, щодо порядку користування приміщеннями між сторонами не виникало. Зазначені обставини підтверджуються висновками експертизи у розділі фактичне користування (т.1, а.с.219-226).

      Земельний спір стосовно земельної ділянки може виникнути раніше майнового спору, або одночасно з ним. Спірність питання полягає перш за все у з’ясуванні того, кому надана, чи кому належить земельна ділянка та які права конкретний суб’єкт має щодо неї.

     У зв’язку з зазначеним, суд вважає, що спочатку повинен бути вирішений земельний спір з ухваленням відповідного рішення, а після цього виникне можливість вирішення належного майнового спору. Вирішення земельного спору, повинно передувати вирішенню питань майнового характеру.

      Стосовно надвірних будівель та споруд відповідачка ОСОБА_6 надала суду дозвіл Ленінської районної адміністрації від 23.05.2000р. про реєстрацію за нею вбиральні  літ.Л. по АДРЕСА_1, якою вона користується  без участі позивачів.

     При цьому встановлено, що на момент посвідчення договору купівлі-продажу в 2002р. вже існував порядок користування житловим будинком, надвірними спорудами та земельною ділянкою, що склався між ОСОБА_6, ОСОБА_7  та ОСОБА_10

     Враховуючи викладене суд вважає, що позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою не підлягає задоволенню, та позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа Відділ земельних ресурсів Запорізької міської ради про встановлення порядку користування земельної ділянки не підлягає задоволенню.

      Відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо відшкодування судових витрат, задоволенню не підлягають, оскільки їм в позові відмовлено.

      Керуючись ст.10,60,88,212-215 ЦПК України,  суд, -

                                            в и р і ш и в :

       В позові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

      В зустрічному позові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа Запорізьке міське управління земельних ресурсів, про встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

     Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з проголошення рішення.

Суддя:                                                                                          Мусієнко Н. М.