ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" грудня 2011 р. Справа № 8/5009/2906/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В., Грека Б.М.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
за участю представників :
Фізичної особи підприємця –ОСОБА_3
від позивача: не з’явились
від відповідача: не з’явились
на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 04.08.2011 року
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року
у справі№ 8/5009/2906/11
за позовомФізичної особи підприємця –ОСОБА_3
доДочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
провизнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 06.1-2/124/09 від 01.05.2009 року
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа підприємець –ОСОБА_3 (далі позивач) звернулась з позовом до Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі відповідач) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 06.1-2/124/09 від 01.05.2009 року (далі Договір).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Договір протягом часу на який його було укладено виконувався сторонами. Права та обов’язки сторін врегульовані Договором. Посилання позивача на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон) є безпідставними, оскільки п.11.6 Договору сторонами узгоджено, що положення Закону до регулювання правовідносин сторін за даним Договором оренди не застосовуються. Доказів того, що Договір підписаний не позивачем, а іншою особою, яка не мала відповідних повноважень, позивачем не надано.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення прийняті у справі та визнати недійсним Договір. В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу на наступні обставини: оспорюваний Договір не містить всіх істотних умов наявність, яких передбачена законодавством для даного виду договорів; суди не надали належної оцінки тій обставині, що Договір оренди підписаний не уповноваженою особою, тобто не самим позивачем, а його представником, але відповідної довіреності на укладання Договору та його підписання позивач не видавав, договорів доручення не укладав.
Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
01.05.2009 року між сторонами по справі укладено договір оренди майна, предметом якого є пасажирський понтон –ПП-550 (позивач –орендар, відповідач –орендодавець), площею 164 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на території річкового вокзалу (м. Запоріжжя). Об’єкт оренди передавався в оренду для розміщення літнього кафе.
Відповідно до розділу 3 Договору розмір щомісячної орендної плати складає 6 560 грн., орендна плата сплачується орендарем щомісячно, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць. Орендна плата щомісячно індексується на офіційний індекс інфляції, встановлений органами Державного комітету статистики України.
Строк дії Договору передбачений з 01.05.2009 року по 31.10. 2009 року (п.10.1 Договору).
Положення Закону до регулювання правовідносин сторін, за даним договором не застосовується (п.11.6 Договору).
01.05.2009 року згідно до акту прийому передачі, позивачу передано предмет оренди.
До матеріалів справи залучені копії банківських виписок, які свідчать про те, що позивачем частково проводились орендні платежі за Договором.
В квітні 2011 року на адресу відповідача, позивачем надсилались гарантійні листи (а.с.40-41), в яких позивач зазначав, що в нього рахується заборгованість за оренду майна, яке було предметом Договору у сумі 39 493 грн. та гарантував виконання взятих на себе зобов’язань.
Матеріали справи свідчать про те, що Договір реально виконувався сторонами.
Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами ЦК України та ГК України щодо найму (оренди) майна і відповідно посилання позивача на ту обставину що були порушені норми Закону не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбаченому порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинно бути досягнута згода.
Таким чином, не узгодження істотних умов Договору при його укладанні та невиконання в зв’язку з цим його умов може бути підставою для визначення його як неукладеного, а не визнання недійсним.
Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.
Матеріали зібрані у справі свідчать про те, що Договір реально виконувався, а позивач здійснював дії щодо його виконання. В зв’язку з цим, не можуть бути прийняті до уваги твердження позивача про те, що його представник не мав відповідної довіреності на укладання оспорюваної угоди і ця обставина є підставою для визнання договору недійсним.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами, дана належна юридична оцінка фактичним обставинам справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.В задоволенні касаційної скарги Фізичної особи підприємця –ОСОБА_3 відмовити.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року у справі № 8/5009/2906/11 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
Б.М.Грек