ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" грудня 2011 р. Справа № 5020-745/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В., Грека Б.М.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
за участю представників :
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСМД-1"
від позивача: не з’явились
від відповідача: Рудюк І.В.
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року
у справі№ 5020-745/2011
за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_4
доОб’єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСМД-1"
простягнення 66 690 грн. вартості витрат на поліпшення орендованого майна
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі позивач) звернувся до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСМД-1" (далі відповідач) з позовом про стягнення 66 690 грн. вартості витрат на поліпшення орендованого майна.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 01.08.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на ту обставину, що позивач пропустив строк позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду –апеляційна скарга позивача задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк позовної давності не пропущений. Згідно до звіту про ідентифікацію та оцінку невід’ємних поліпшень нежитлового приміщення у цокольному поверсі 5-ти етажного житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартість цих поліпшень станом на 31.12.2010 року складає - 66 690 грн.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду м. Севастополя від 01.08.2011 року. В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу на наступні обставини: висновок суду апеляційної інстанції про те, що термін позовної давності не пропущений є невірним; договори оренди, які укладались між сторонами не містять вказівки на їх залежність від договору від 18.09.1996 року; серед документів, які містяться в матеріалах справи не має жодного акту приймання виконаних робіт з поліпшення майна; наявні договори кошториси, дозвільні та інші документи лише декларують наміри позивача приступити до виконання таких робіт.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення спірної суми мотивовані тим, що це є вартість поліпшень орендованого майна, які були здійснені в 1997 році, шляхом виконання ремонтних робіт.
18.09.1996 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлових приміщень, які розташовані в напівпідвалі житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 60 кв. м (позивач –орендар; відповідач –орендодавець).
Строк дії договору встановлено з моменту його підписання до 01.01.2002 року.
18.05.1997 року між сторонами у справі було укладено інший договір оренди, предметом якого було теж саме майно.
Пунктом 5.1. Договору від 18.05.1997 року передбачено, що він діє з моменту його підписання до 01.01.2002 року.
26.12.2001 року між сторонами у справі укладено договір оренди того ж самого майна. Строк дії договору встановлений з 01.01.2002 року по 31.12.2006 року.
01.09.2004 року між сторонами у справі укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 100,8 кв.м, яке розташоване в напівпідвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1. Термін дії договору встановлений до 01.08.2005 року. Предметом договору було майно частина якого була предметом оренди попередніх договорів.
01.12.2007 року між сторонами у справі укладено договір оренди предметом, якого були нежитлові приміщення площею 157, 9 кв. м, які розташовані в напівпідвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1. Пунктом 1.4 вказаного договору термін дії договору встановлено 36 місяців. 01.12.2007 року між сторонами підписано акт прийому передачі майна згідно до якого майно було передано позивачу.
01.12.2010 року між сторонами у справі підписано додаткова угода до договору оренди від 01.12.2007 року згідно до якої строк дії договору продовжено на 12 місяців.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.
Договір найму укладається на строк встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).
Зібрані по справі матеріали свідчать про те, що сторонами у справі у період з 1996 року по 2011 рік укладалась низка договорів оренди в яких змінювалась ставка орендної плати та площа предмету оренди, а ремонтні роботи в орендованих приміщеннях проводились в період дії договору термін якого було встановлено з 18.05.1997 року по 01.01.2002 року і якій припинив свою дію в зв’язку з укладанням нового договору оренди від 26.12.2001 року.
Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК України).
Що стосується позовної давності яка застосовується до вимог, які виплавають із договору найму, то згідно з ст.786 ЦК України до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму і відповідно в даному випадку перебіг строку позовної давності починався з 01.01.2002 року, і відповідно закінчився у 2003 році.
Позивачем пропущено строк позовної давності встановлений статтею 786 ЦК України.
Пунктом 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.
Відмовляючи в позові судом першої інстанції не надано оцінки поважності причин щодо пропуску позовної давності, окрім того, відповідач у відзиві на позов посилається на те, що вимоги позивача протирічать ст.71 ЦК УРСР (щодо строку позовної давності відповідач послався на норми недіючого, на день звернення з позовом, Цивільного Кодексу УРСР).
З постанови Севастопольського апеляційного господарського суду у даній справі вбачається, що при задоволенні позовних вимог позивача апеляційною інстанцією основним доказом того, що вартість поліпшень складає 66 690 грн., визнано звіт про ідентифікацію та оцінку невід’ємних поліпшень нежитлового приміщення у цокольному поверсі 5-ти етажного житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, виконаний підприємцем ОСОБА_5 по замовленню позивача.
Особа набуває права та несе обов’язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. (п.10 Роз’яснень ВАСУ від 11.11.1998 року № 02-5/424).
У даному випадку судової експертизи не було призначено і відповідно зазначений вище звіт не може бути покладений в основу судового рішення, хоча позивачем і заявлялось клопотання щодо призначення по справі будівельно –технічної експертизи (про що зазначено в рішення суду першої інстанції).
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про те, що судові рішення у справі постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При повторному розгляді справи судам необхідно вирішити питання щодо можливості застосування строку позовної давності, дати оцінку поважності причин пропуску позивачем у справі строків позовної давності, а також вирішити питання про необхідність призначення у справі судової будівельно –технічної експертизи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСМД-1" задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду м. Севастополя від 01.08.2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі № 5020-745/2011скасувати.
3.Справу направити на новий розгляд до Господарського суду м. Севастополя в іншому складі суддів.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
Б.М.Грек