Справа №22-ц-2188/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц
Номер провадження 22-ц/1890/12520/11 Суддя-доповідач - Лузан
Категорія - 52
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Дубровної В. В., Сибільової Л. О.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним окремих пунктів розпорядження голови комітету профспілки, зобов’язання надати щорічну відпустку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
12 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з названим позовом до суду, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд :
- визнати незаконними п.п. 1.1, 1.2 розпорядження голови комітету профспілки № 3 від 13 січня 2011 року та № 14 від 08 квітня 2011 року;
- зобов’язати відповідача надати йому невикористану щорічну відпустку 5 календарних днів з 29 березня 2011 року по 02 квітня 2011 року;
- поновити на роботі в якості консультанта по правовим питанням;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу
- стягнути 5000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач порушив його трудові права при наданні щорічної відпустки та незаконно звільнив (ас. 1-2, 90-91).
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову .
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені та невірно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .
З матеріалів справи вбачається наступне.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили, визнано такою, що укладена на невизначений строк, тимчасову трудову угоду від 01 березня 2008 року, укладену між Об’єднаною первинною організацією профспілки працівників машинобудування та металообробки ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» (далі – Профспілки) та ОСОБА_1;
ОСОБА_1 був поновлений на посаді консультанта з правових питань Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» (т.1, а.с.53-54).
Розпорядженням голови профкому первинної профспілкової організації від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 з 29 жовтня 2010 року був допущений до виконання обов’язків консультанта з правових питань (т.1, а.с.42).
15 листопада 2010 року ОСОБА_1 був попереджений про наступне звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку з відсутністю в штатному розкладі комітету Профспілки посади консультанта з правових питань (т.1, а.с.43).
Рішенням цехового комітету профкому профспілки працівників машинобудування та металообробки ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» від 27 жовтня 2010 року надано згоду на звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (т.1, а.с.159).
12 січня 2011 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив надати йому невикористану відпустку за весь час роботи (т.1 ас.51).
13 січня 2011 року голова комітету Профспілки видав розпорядження №3, відповідно до п.1.1 якого - з 18 січня 2011 року ОСОБА_1 була надана невикористана щорічна відпустка тривалістю 69 календарних днів за період роботи з 01 березня 2008 року по 18 січня 2011 року;
п.1.2 названого розпорядження - розірваний трудовий договір з консультантом по правовим питанням комітету Профспілки ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, останнім днем роботи визначений останній день його відпустки, тобто з 28 березня 2011 року (т.1, а.с.2).
З 28 березня по 06 квітня 2011 року позивач перебував на лікарняному (т.1, а.с.3).
Грошові кошти, які були нараховані у зв’язку зі звільненням, були перераховані ОСОБА_1 15 березня 2011 року на його картковий рахунок (т.1, а.с.49). Оплата лікарняного листка в сумі 202 грн. 61 коп. перерахована на картковий рахунок 04 травня 2011 року.
08 квітня 2011 року голова профкому Профспілки видав розпорядження № 14, відповідно до якого у зв’язку із знаходженням ОСОБА_1 на лікарняному була змінена дата його звільнення, а саме, з 28 березня 2011 року на 07 квітня 2011 року (т.1, а.с.46-47).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день видання наказу про звільнення, тобто станом на 13 січня 2011 року, у відповідача були підстави для звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП та що відповідач не допустив порушень діючого законодавства при звільненні ОСОБА_1
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, так як він зроблений у зв’язку з невірним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що обґрунтованість доводів позивача про незаконність звільнення суд першої інстанції повинен був перевіряти станом на останній день роботи позивача, який вважається днем звільнення, а не на день видання наказу про звільнення, як помилково вважав суд.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Колегія суддів вважає, що дотримання відповідачем вищеназваних вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про відпустки» не звільняє роботодавця від обов’язку дотримання вимог діючого законодавства при звільненні працівника у день звільнення, яким являється його останній день роботи, а твердження представників відповідача про протилежне та про те, що станом на 13 січня 2011 року (день видання наказу про звільнення) звільнення було законним, - є помилковими.
З матеріалів справи вбачається, що звільнення ОСОБА_1 було здійснене з порушенням вимог діючого законодавства. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Зі змісту ч.2 ст.80 КЗпП України та ч.2 ст.11 Закону України «Про відпустки» вбачається, щорічна відпустка повинна бути продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Відповідно до вимоги ч.2 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він був звільнений у період перебування у відпустці. Виплативши позивачу грошову компенсацію за 5 днів невикористаної відпустки, відповідач таким чином фактично визнав обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що при задоволенні його заяви від 12 січня 2011 року про надання відпустки та при виданні розпорядження № 3 від 13 січня 2011 року відповідач допустив помилку у визначенні тривалості його відпустки, а саме, що вона повинна бути не 69 календарних днів, як зазначено у розпорядженні, а 74 календарні дні (т.1 ас.44).
Названі обставини не були враховані відповідачем і під час видання розпорядження № 14 від 08 квітня 2011 року : визначаючи днем звільнення ОСОБА_1 07 квітня 2011 року (у зв’язку зі знаходженням його на лікарняному), відповідач не дав належної оцінки тій обставині, що відповідно до ч.2 ст.80 КЗпП України після закінчення лікарняного його щорічна відпустка в такому разі повинна бути продовжена, з урахуванням її загальної тривалості 74 календарні дні.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що його звільнення було здійснене з порушенням вимог як ст.43, так і ст.252 КЗпП України.
Згідно зі ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Статтею 252 КЗпП України передбачені гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів. Зокрема. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що Об’єднана первинна організація профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» являється його роботодавцем. Після того, як роботодавець став порушувати його трудові права, він, користуючись своїми Конституційними правами, вступив до Вільної профспілки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» .
З матеріалів справи вбачається наступне.
З 21 січня 2011 року ОСОБА_1 є членом Вільної профспілки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» (т.2 ас.22, 23, 24, 93).
21 січня 2011 року на 11-ій позачерговій конференції Вільної профспілки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» ОСОБА_1 був обраний до складу Комітету Вільної профспілки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» (т.2 ас.25).
З 30 січня 2004 року Вільна профспілка ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» входить до складу Сумського об’єднання вільних профспілок «Громадський контроль» , яке є вищестоящим об’єднанням профспілок (т.2 ас.23).
Рішенням зборів цехової профорганізації працівників апарату профкому від 07 квітня 2011 року ОСОБА_1 був виключений з членів профспілки «Машметал» на підставі п.3.1 Статуту профспілки працівників машинобудування та металообробки України у зв’язку з тим, що він являється членом Вільної профспілки і членом керівного органу цієї організації ( т.1 ас.165).
Вільна профспілка ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» не надала своєї згоди на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, як члена профспілки (т.2 ас.103).
Сумське об’єднання вільних профспілок «Громадський контроль» також не надало своєї згоди на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, як члена Комітету Вільної профспілки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» (т.2 ас.96).
Згідно ч.8 ст.43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач був звільнений з порушенням вимог ст.43 та ст.252 КЗпП України, так як станом на день звільнення позивача – 07 квітня 2011 року, згода на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, яка була надана рішенням цехового комітету профкому профспілки працівників машинобудування та металообробки ВАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе», втратила свою чинність у зв’язку з закінченням місячного строку з часу її надання (т.1, а.с.159).
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Пункт 1.1 розпорядження № 3 від 13 січня 2011 року зі змінами, внесеними розпорядженням № 14 від 08 квітня 2011 року, в частині визначення тривалості чергової відпустки ОСОБА_1 у 69 календарних днів, необхідно визнати незаконним, так як її тривалість мала бути 74 календарні дні (т.1 ас. 44, 46).
Пункт 1.2 розпорядження № 3 від 13 січня 2011 року зі змінами, внесеними розпорядженням № 14 від 08 квітня 2011 року необхідно визнати незаконним, так як відсутні законні підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України з 07 квітня 2011 року (т.1 ас. 44, 46).
Позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі на посаді консультанта з правових питань Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з 08 квітня 2011 року підлягає задоволенню.
З матеріалів справи та пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що він працював у відповідача на умовах неповного робочого дня та неповного робочого тижня, а саме, понеділок, середа, п’ятниця - по 2 робочих години (тобто 6 робочих годин у тиждень).
Середній заробіток позивача за 1 год. складає 97,50 грн. ( т.1 ас.19, 20, 161, 164).
З Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 підлягакє стягненню 22230 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (38 тижнів х 6 год. х 97,50 грн. = 22230 грн.).
Приймаючи до уваги, що під час розгляду даної справи був встановлений факт порушення відповідачем трудових прав позивача, виглядають переконливими доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди, на відшкодування якої колегія суддів вважає за необхідне стягнути 500 грн. При цьому колегія суддів враховує характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач у зв’язку з незаконним звільненням, характер вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та ін.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині.
З Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе» підлягає стягненню 474 грн. 60 коп. судового збору (222,30 грн. + 94,10 грн. + 111,15 грн. + 47,05 грн.) .
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, пп.2, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 жовтня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді консультанта з правових питань Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з 08 квітня 2011 року.
Стягнути з Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 22230 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнати незаконними п.п. 1.2 та 1.1 в частині визначення тривалості чергової відпустки ОСОБА_1 розпорядження № 3 від 13 січня 2011 року зі змінами, внесеними розпорядженням № 14 від 08 квітня 2011 року голови комітету профспілки Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе».
Стягнути з Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 500 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Об’єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе» 474 грн. 60 коп. судового збору на наступний рахунок : КБКД 22030001, рахунок 31213206700002, одержувач – УДК у м. Суми (м. Суми), 22030001,банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 23636315, МФО 837013; призначення платежу: судовий збір за апеляційний перегляд, код ЄДРПОУ Апеляційного суду Сумської області – 02893444, пункт з таблиці судового збору – 1.8.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -