Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4507\2011 Головуючий у 1 інстанції:Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Панкеєв О.В
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого: Гончара О.С.,
суддів: Краснокутської О.М.
Панкеєва О.В.,
при секретарі: Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому вказав, що згідно домовленості між ним та відповідачем, остання отримала в позику грошову суму 15939 грн. в строк до 31 січня 2009 року. Відповідач борг не повернула, тому позивач просив стягнути з відповідача вказану суму боргу, 3% річних за прострочення зобов'язання - 542,36 грн., інфляційні нарахування –2 107,18 грн. та судові витрати. В подальшому позивач збільшив позивні вимоги, просив стягнути з відповідача 15 939 грн. суму боргу, 3% річних за прострочення зобов'язання - 1099,09 грн., інфляційні нарахування –3 927,37 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів. А копія розписки , у відсутності оригіналу, не може вважатися належним доказом. Але з такими висновками суду не можна погодитися.
В обґрунтування своїх вимог щодо наявності договору позики, ОСОБА_2 надав суду копію розписки, за якою ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_2 у сумі 15 939 гривень, які зобов’язалася повернути до 31.01.2009 року (арк..с.49)
У судове засідання позивач не з’явився та надав заяву , в якій зазначає, що у разі необхідності подати які-небудь письмові докази чи обов’язкової участі у справі , просив повідомити його додатково та завчасно. (арк.с.55)
Районний суд відмовив у визнанні копії розписки як допустимого доказу для справи з посиланням на те, що він є копією. Разом з тим суд не звернув уваги на те, що згідно з ч. 2 ст. 64 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Крім того, відповідач не оспорював наявність договору позики, не заявляв про фальшивість чи недостовірність цього доказу.
Після отримання заяви позивача про можливість надання оригіналу розписки, у позивача судом не витребувався оригінал розписки.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не встановив обставини, що мають значення для справи; дійсних прав і обов’язків сторін, які випливають з договору позики та ухвалив рішення при неповно встановлених обставинах справи в порушення ст. 214 ЦПК України.
Хоча, як вбачається із матеріалів справи згідно до розписки ОСОБА_3 взяла у борг у ОСОБА_2 грошову суму 15 939 гривень, яку зобов’язалася повернути в строк до 31 січня 2009 року. (арк. с.79) Позов про оспорення договору позики ОСОБА_3 не заявляла, належних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо предмету позики на порушення встановленого ст. 60 ЦПК України процесуального обов’язку не надала, клопотань про призначення експертизи не заявляла, як і позову про тлумачення змісту правочину.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, виходячи із доведеності факту отримання відповідачем ОСОБА_3 суми коштів у борг від ОСОБА_2, а також із того, що сума боргу не була повернута позичальником, приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення боргу у сумі 15 939 грн. та стягнення 3% річних за прострочення зобов'язання , які на 20.05.2011 року становлять 1 099 гривень 09 копійок, інфляційні нарахування за період з 1.02.2009 року по 30.04.2011 року –3 927,37 грн. та судових витрат.
Іншого розрахунку названих сум відповідачем не надано та не спростовано розрахунок, наданий позивачем, який перевірено колегією судів та визнано правильним.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи судова колегія приходить до висновку, що на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду підлягає скасуванню та ухвалює нове рішення, про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.303, 307,309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2011 року по цій справі, скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту :
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики 15 939 гривень, три відсотки річних від простроченої суми 1099 гривень 09 копійок, інфляційні втрати у сумі 3 927 гривень 37 копійок, а всього 20 965 (двадцять тисяч дев’ятсот шістдесят п’ять) гривень 46 копійок.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати 329 гривень 67 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути безпосередньо до вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і криміна льних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: