Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4384\2011 Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.
Доповідач: Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого: Гончар О.С.,
суддів: Панкеєва О.В.,
Подліяновой Г.С.
при секретарі: Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відсотків за прострочення виконання грошового зобов’язання,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та трьох відсотків за прострочення виконання грошового зобов’язання у загальній сумі 15 712, 13 грн.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що 21 березня 2008 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики, на підставі якого передав у власність відповідачеві грошові кошти в розмірі 15 150,0 грн., які він прийняв і зобов'язався повернути борг в строк до 31.07.2008 року. На підтвердження укладеного договору було складено розписку, підписану сторонами власноручно. В установлений договором строк відповідач повернув 500, 0 грн. На вимогу і пропозицію повернути гроші добровільно, відповідач відповів відмовою.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 15 712,13 грн., яка складалася з суми позики в розмірі 14 650,0 грн., та 3% річних в розмірі 1 062,13 грн., та сплачені судові витрати.
Заочним рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 15 712, 13 грн., та судові витрати в розмірі 277, 12 грн. 00 коп. ( з яких - судового збору 157, 12 грн. та 120.0 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), а всього підлягало стягненню 15 989, 25 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильну оцінку доказів, просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції між сторонами виникли правовідносини з приводу договору позики.
За ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження своїх вимог, позивач надав оригінал договору від 21.03.2008 року (арк. с.29) та розписки від 21.03.2008 року (арк.с.30), згідно яких між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21.03.2008 року було укладено письмовий договір позики, та ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 15 150 гривен строком до 31.07.2008 року.
Апелянт посилається, що судом не було прийнято до уваги, що договір, який наданий позивачем не від 21.03.2008 року, а 21.03.2007 року, який вже виконаний, а розписка сфальсифікована позивачем.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодного доказу на підтвердження того, що розписка сфальсифікована позивачем, а також, що наданий позивачем договір позики був укладений 21.03.2007 року та вже виконаний суду не надає.
У п. 6.2. Договору зазначено, що договір складено у двох екземплярах по одному екземпляру для сторони. Відповідач стверджуючи, що договір між сторонами було укладено 21.03.207 року , а не 21.03.2008 року, але не надає свого екземпляра договору, який би спростовував наданий позивачем договір.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд може дослідити докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Ані відповідачем, ані його представником у суді першої інстанції та апеляційному суду не заявлялося клопотань про надання доказів, призначення експертизи, посилання в тексті апеляційній скарги представника відповідача на те, що встановлення факту фальсифікації розписку потребує почеркознавчої експертизи не можна розцінювати як клопотання, бо є обґрунтуванням апеляції, тобто посилання з припущенням щодо оригінальності розписки.
Крім того, позивач в позові зазначив , що за час існування договору відповідачем сплачено сума 500, 0 гривень. Сума боргу таким чином складає 14 650, 0 грн..
Позивачем були заявлені вимоги у стягненні 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов’язання, за 5 місяців 2008 року, 2009 рік та 2010 рік, тобто всього 29 місяців, на підставі ст. 625 ЦК України.
Судом стягнуто з відповідача 1062 гривні 13 копійок з посиланням на п. 3.1. Договору позики від 21.03.2008 року, який передбачає нарахування відсотків за користування позикою у вигляді 22 725 гривень річних.
Апелянт зазначає, що п. 3.1 Договору не передбачає такої відповідальності.
Враховуючи, що відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд не може скасувати правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, колегія судів вважає за можливим уточнити, що підставою для стягнення 1062 гривні 13 копійок є прострочення виконання грошового зобов’язання, за період з 01.08.2008 року по 01.01.2011 року, тобто як заявлені позивачем вимоги за 5 місяців 2008 року, 2009 рік та 2010 рік, а всього 29 місяців, що передбачено ст. 625 ЦК України, ані на підставі п 3.1 Договору Позики, яка передбачає відсотки за користування ( а ні за прострочення) позикою.
Посилання апелянта на те, що судом порушено норми процесуального права винесено рішення при наданій ним заяві про відкладення справи, та у позові не зазначена ціна позову не спростовують висновків рішення суду, та не приймаються колегією судів , як підставою для скасування рішення районного суду.
Оскільки апелянтом не надано доказів які, спростовують висновків суду, тому колегія судів вважає, що підстав для скасування рішення та ухвалення нового, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 травня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: