Справа № 2-1042/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді –Городівського О.А.  

при секретарі –Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(далі ПАТ«Райффайзен Банк Аваль») про   стягнення сум  за депозитними договорами, -

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет  спору, ОСОБА_3,

в с т а н о в и в :

04.10.2011 року позивачка звернулася в Миргородський міськрайонний суд позовною заявою про стягнення сум вкладів, відсотків та пені згідно умов договорів (а.с.7-8). Позивачка зазначала, що 25 червня  2005 року вона уклала з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/17 за умовами якого вона передала відповідачу вклад в сумі 50000 грн. строком на 6 місяців  та із виплатою 20 % річних.  Вказаний договір було пролонговано сторонами  на тих же умовах до 23 червня 2006 року, потім на рік до 23 червня 2007 року Загалом договір було пролонговано до 23 червня 2009 року.

Також 12 серпня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір №20/02-02/09 на вклад «Універсальний»строком на 12 місяців, і на кінець строку зазначеного договору (станом на 12 серпня  2008 року) на суму вкладу 10000 доларів США. Відсоткова ставка по договору становила 20% річних

Хоч вона повністю виконала свої зобов’язання по зазначених угодах, відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов’язань як в частині повернення вкладів так і в частині виплати, передбачених умовами договорів відсотків, не зважаючи на те, що строки повернення, передбачених договорами коштів,   вже сплинули. Тому ОСОБА_1  просила стягнути з ПАТ«Райффайзен Банк Аваль»на її користь:

- по  першому договору № 20/02-02/17 від 25 червня 2005 року 50000 грн. 00 коп. - суми депозитного вкладу, 40000 грн. 00 коп. відсотків по вказаному вкладу,  20800 грн. 00 коп. - пені за несвоєчасне повернення  суми вкладу, а всього стягнути по вказаному договору -110800  грн.  коп.;

- по другому  договору №20/02-02/09  від 12 серпня 2088 року   10000 доларів США суми депозитного вкладу, 2000 доларів США відсотків по цьому вкладу, 3910 доларів США пені за несвоєчасне повернення суми вкладу, а всього стягнути по цьому вкладу 15910 доларів США,  що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 126802 грн. 07 коп. .

В судовому засіданні позивачка підтримувала свої позовні вимоги в повному об’ємі.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_4 позов підтримав, просив його задовольнити в повному об’ємі як законний та обґрунтований.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»Курбатова Н.О. позов не визнала. Пояснила, що всі надані позивачкою договори, прибуткові валютні та касові ордери містять неправдиву інформацію, яка засвідчує вчинення банківських операцій, які фактично не вчинювались, ці документи були підроблені третьою особою ОСОБА_3 з метою заволодіння коштами громадян, а не з метою створення між банком і громадянином цивільних прав та обов’язків. Таким чином до моменту постановлення судом у порядку кримінального судочинства обвинувального вироку про визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, не можна вважати доведеним факт одержання та привласнення ОСОБА_3 коштів позивачки. Надані позивачкою прибуткові валютні та прибуткові касові ордери у діяльності банку не використовуються та не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері банківської діяльності., тому не можуть слугувати підтвердженням факту внесення коштів до банку. Крім того просить застосувати до позовної вимоги ОСОБА_1  про стягнення пені строк позовної давності. В задоволенні позову просила відмовити за недоведеністю позовних вимог.

                   Третя особа по справі - ОСОБА_3, будучи викликаною в судове засідання в порядку ст.. 74 ч.9 ЦПК України в судове засідання не з»явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила і з клопотаннями про відкладення слухання справи до суду не зверталася.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов ОСОБА_1  підлягаючим частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 25 червня 2005 року між позивачкою ОСОБА_1  та Акціонерним пошито-пенсійним банком «Аваль», назва якого згодом змінена на  Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», було укладено договір № 20/02-02/17 на вклад «Універсальний», за умовами якого ОСОБА_1  передала останньому 50000 грн. терміном на 6 місяців з виплатою банком 20% річних, 12 серпня 2008 року між ними укладено договір №20/02-02/09 на вклад «Універсальний»,  за умовами якого ОСОБА_1  передала  відповідачу 10000 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 20% річних.

Згідно ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Для обліку сум вкладів позивача по кожному договору  відповідачем були відкриті відповідні рахунки. Так по договору № 20/02-02/17   було відкрито рахунок №2625041739/17, по договору№20/02-02/09 –рахунок № 2625335895/09, що підтверджується п.2.2 кожного договору.(а.с.7,8).

Дія договору № 20/02-02/17 від 23 червня 2005 року   була пролонгована сторонами про що свідчать відповідні примітки на текстах договорів, наданих позивачкою суду.

Надані позивачкою в обґрунтування своїх позовних вимог прибуткові ордери (а.с. 9,10), видані Банком в підтвердження отримання від позивачки відповідних коштів, відповідають   вимогам Пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України.  Вони мають всі необхідні реквізити, від імені Банку підписані особою, повноваження якої засвідчені печатками Банку, достовірність яких Банком не оспорюється.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника Банку на невідповідність змісту згаданих прибуткових валютних ордерів вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення  вказаної інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями  касових операцій і не встановлюють будь-яких обов’язкових правил поведінки для клієнтів банку . У правовідносинах ОСОБА_1  з банком касові операції проводили працівники банку, а не  ОСОБА_1, а тому остання і не може бути відповідальною за  порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Видані банком ОСОБА_6 прибутковий  ордер та прибутковий   валютний ордер  мають підпис посадової  особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже прибуткові  ордери про внесення вкладів, що були видані банком ОСОБА_6 є документами бухгалтерського обліку, складалися банком, і за їх відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність працівники банку.

Суд не бере до уваги посилання представника Банку на те, що кошти від позивачки за зазначеними договорами до каси Банку  не надходили і  рахунки по згаданих депозитних договорах не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами згаданих договорів (п. 2.2), вказані рахунки зобов’язувався відкрити Банк, а у виданих банком вкладнику прибуткових ордерах були зазначені і номери згаданих рахунків, які відповідали змісту договорів.

Відповідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) , що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується   виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено –ніхто не може бути безпідставно позбавлений  свого майна.

Згідно ст.. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст.. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3.2.3. спірних договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не  допускається.

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов’язаний повернути позивачці, внесені останньою суми вкладів по договору № 20/02-02/17 -  50000 грн. 00 коп., по договору №20/02-02/09 –10000 доларів США, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога ОСОБА_1  про стягнення зазначених сум вкладів ґрунтується на законі, а отже підлягає задоволенню.

Крім цього, зважаючи на те, що відповідач відмовився виконувати взяті на себе зобов’язання, передбачені п.3.3.3 кожного договору в частині повернення відсотків за користування коштами позивачки в розмірах, визначених п.1.2 зазначених договорів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки  за період дії договору № 20/02-02/17  з 23 червня 2005 року до 23.06.2009 року –40000 грн., за період дії договору №20/02-02/09 з 12 серпня 2008 року до 12 серпня 2009 року –2000 дол. США.

Згідно п.4.1 кожного договору  у випадку необґрунтованого неповернення банком суми вкладу в  обумовлений сторонами строк, Банк виплачує пеню у розмірі 0,05 відсотків від суми вкладу за кожен день затримки виплати. Разом з цим ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України   до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено однорічний строк позовної давності. Із позовними вимогами про стягнення пені позивач звернувся до суду 04.10.2011 року. З огляду на викладене, а також на наявність заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача пені по всіх укладених з ним договорах з 04.10.2010 року і до 04.10.2011 року, тобто дня, до якого позивачка просила провести стягнення у своїх позовних вимогах) по договору № 20/02-02/17  в сумі  9025 грн. (із розрахунку: 50000 грн. боргу по вкладу х 0,05% х 361 день = 9025 грн.), по договору №20/02-02/09  –в сумі 1805 дол. США (із розрахунку: 10000 дол. США боргу по вкладу х0,05% х361 день = 1805 дол. США).

Отже всього підлягає стягненню з ПАТ«Райффайзен Банк Аваль»на користь позивачки:

- по договору №  20/02-02/17  від 23 червня 2005 року –99025 грн., із яких: 50000 –сума вкладу, 40000 –відсотків по вкладу за період дії договору та  9025 –пені по договору;

- по договору №20/02-02/09 від 12 серпня 2008 року - 13805 дол. США (що по курсу НБУ (  1 дол.США=7,977 грн.) на день розгляду справи в суді відповідає 110122 грн. 48 коп. ) , із яких -10000 дол. США –сума вкладу, 2000 дол. США –відсотків по вкладу за період дії договору, 1805 дол. США –пені по договору.

Зважаючи на те, що за змістом ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню всього за договорами - 209147 грн. 48 коп. (із розрахунку: 99025 грн. + 110122,48 грн. (еквівалент 13805 дол. США) =209147,48 грн.)

У зв’язку з частковим задоволенням позову суд вважає необхідним відповідно ст.ст.81,88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 105 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування нею витрат на оплату ІТЗ розгляду справи судом, пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Позовні вимоги задоволена на 88 % тому розрахунок становить    120 х 88% = 105 грн. 60 коп.

Судовий збір в сумі 1496 грн. (розрахунок 1700 х 88% = 1496) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.. 41,57,99 Конституції України, ст..17 Загальної декларації прав людини,  ст.ст. 203, 232, 526, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060,1061,1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 81,88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства   «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1   по договору на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/17 від 23 червня 2005 року  99025 грн., по договору на вклад «Універсальний»№20/02-02/09 від 12 серпня 2008 року 110122 грн. 48 коп. (що по курсу НБУ (  1дол.США=7,977 грн.) на день розгляду справи судом еквівалентно  13805 дол. США), а всього стягнути  209147 грн. 48 коп (двісті дев’ять   тисяч сто сорок  сім гривень сорок вісім копійок).

В задоволенні  решти позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства   «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1  105 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат на оплату ІТЗ розгляду цивільної справи судом та стягнути на користь держави 1496 грн. судового збору.

Рішення  може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10  днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10  днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 листопада   2011 року.

Суддя:О. А. Городівський