ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                   

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2006 р.                                                                     Справа №  11/3493

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі -Анастас”євій Л.В., за участю представників сторін: позивача -Заяць В.І., Федчишин О.Л. за довіреністю, відповідача -ОСОБА_1 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси  справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „СевАгро” про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва з 2 по 4 жовтня 2006 р.

Заявлено позов про визнання права власності на нежитлове приміщення складу та усунення перешкод у користуванні даним майном. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що оспорюване приміщення було придбане ним у ВАТ «Тальнівський цукровий завод»на підставі договору від 03.08.98 р.  Однак відповідач створює перешкоди у користуванні  цим приміщенням за заявляє, що є його власником.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позові.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, пославшись на те, що оспорюване приміщення у складі комплексу нежитлових будівель було придбане відповідачем у ТОВ „Салюс” на підставі договору від 29.04.2005 р., посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в органах БТІ.  ТОВ „Салюс” був власником даного приміщення з 08.11.2000 р., про що  підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно та ніким на час укладання договору не оспорювалось. Щодо посилання позивача на укладений останнім договір купівлі-продажу вказаного приміщення, то на думку відповідача, цей договір не може бути підставою виникнення права власності на вказане у ньому майно, оскільки цей договір не посвідчено нотаріусом та не зареєстровано в БТІ.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.08.98 р. позивачем та ВАТ „Тальнівський цукровий завод” було укладено договір згідно умов якого останній зобов'язався передати у власність позивачу складське приміщення площею 280 ув.м. розташоване у АДРЕСА_1. Даний договір нотаріусом не посвідчувався, в органах БТІ не реєструвався.

Відповідач придбав оспорюване приміщення, яке входило в комплекс нежитлових будівель, за договором купівлі-продажу від 29.04.2005 р., укладеному з ТОВ „Салюс”. Право власності продавця - ТОВ „Салюс,” на це приміщення підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.04.2005 р. Даний договір посвідчено нотаріусом та  зареєстрований в органах БТІ,  а відомості щодо власника внесено до реєстру прав власності на нерухоме майно.

Ст.ст. 328,334, 657 ЦК України, 49, 55 Закону України  „Про власність” містять такі положення:

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення...

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Відповідач правомірно набув права власності на оспорюване майно, а тому з мотивів названих позивачем не може бути позбавлений цього права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

                                                                            ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю .

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду

                    Суддя                                                                                               К.І.Довгань

Повний текст рішення підписано 09 жовтня 2006р.

                    Суддя                                                                                                К.І.Довгань